Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 грудня 2021 р. Справа №200/18903/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабіч С.І., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до Нікольської селищної ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулась до суду з адміністративним позовом до Нікольської селищної ради (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправним дії відповідача щодо ненадання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га згідно викопіювання;
- зобов'язати відповідача у найближчу чергову сесію розглянути повторно заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га згідно викопіювання та надати рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га згідно викопіювання.
До позовної заяви було додано заяву про забезпечення позову.
Відповідно до частини 4 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Проте, позивачем до заяви про забезпечення позову документи, що підтверджують сплату судового збору додано не було.
Позивач вважає, що звільнена від сплати судового збору та на підтвердження підстав звільнення від сплати судового збору відповідно до закону надала копію посвідчення, відповідно до якого ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Частиною 2 статті 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до преамбули Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, тобто є спеціальним законом, яким має керуватися суд при вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору.
Статтею 5 Закону №3674-VI передбачені пільги щодо сплати судового збору. Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав. Водночас ця норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, у яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їхнього життєзабезпечення та членів їхніх сімей встановлені Законом України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII). Статтею 22 цього Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їхнім соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг, наданих учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у статті 12 цього Закону.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI слід враховувати предмет та підстави позову, перевіряти, чи стосується така справа захисту прав такої особи з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-ХІІ.
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19 та в постанові Верховного Суду від 19.10.2020 у справі № 240/934/20.
Аналіз пункту 13 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI в сукупності з частиною 2 статті 22 Закону № 3551-ХІІ вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій, закріплених законодавством, саме через набуття такого статусу. Але статус учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати судового збору з усіх спорів.
У даній справі спірним є питання правомірності відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га.
Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 12 Закон №3551-XII учасникам бойових дій надаються такі пільги: […] першочергове відведення земельних ділянок для ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЖИТЛОВОГО БУДІВНИЦТВА, САДІВНИЦТВА І ГОРОДНИЦТВА […].
Позивачем подана заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ВЕДЕННЯ ОСОБИСТОГО СЕЛЯНСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА.
Крім цього, вказана заява не містить жодних посилань на статус позивача як учасника бойових дій чи щодо наміру отримати вказану ділянку саме відповідно до Закону №3551-XII.
Враховуючи викладене, вимоги позивача не пов'язані з порушенням його прав на соціальний захист саме як учасника бойових дій, а тому судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову має бути сплачено на загальних підставах.
Така правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 490/8128/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі № 9901/258/20.
Згідно з підпунктом 6 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону №3674-VI за подання заяви про забезпечення позову до адміністративного суду стягується судовий збір у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України від 15 грудня 2020 року №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлений у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня для працездатних осіб - 2270,00 гривень.
Таким чином, при зверненні до адміністративного суду позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 681,00 грн.
Згідно з частиною 7 статті 154 КАС України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Оскільки позивачем не сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про повернення вказаної заяви без розгляду.
Керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 повернути без розгляду.
Ухвалу складено та підписано 24 грудня 2021 року.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С.І. Бабіч