"28" грудня 2021 р.
Справа № 642/3974/21
Провадження № 2/642/2850/21
28 грудня 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Вікторова В.В.,
за участі секретаря Шнайдер Д.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до «Харківського казенного експериментально протезно-ортопедичного підприємства» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
У червні 2021 року позивач звернулася до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до «Харківського казенного експериментально протезно-ортопедичного підприємства» про стягнення заборгованості по заробітній платі.
В обґрунтування позову зазначено, що вона працює на посаді охоронника адміністративно-господарчого відділу у Харківському казенному експериментальному протезно-ортопедичному підприємстві. Щомісячно відповідач здійснював позивачу нарахування сум заробітної плати, а за наявності коштів - виплачував її. Однак, починаючи з серпня 2020 року по теперішній час станом на 22 червня 2021 року фактична виплата її заробітної плати не здійснювалась. Згідно довідки № 17/877 від 23.06.2021, яка була видана їй за місцем роботи сума боргу з виплати заробітної плати становить 57 477,78 грн., яка станом на день звернення до суду з позовом так і не виплачена.
Ухвалою суду від 30.06.2021 справу відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до «Харківського казенного експериментально протезно-ортопедичного підприємства» про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено.
Стягнуто з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 57 477 грн. 78 коп., а також стягнуто з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 908,00 грн. (а.с. 33-34).
15 листопада 2021 року директор Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства Фролов Є.О. звернувся до суду із заявою, у якій просив поновити строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення, скасувати вищевказане рішення суду, призначити справу в загальному порядку з підстав того, що у резолютивній частині рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 16.09.2021 у справі № 642/3974/21 не визначено чи включає сума заборгованості суму податків та зборів, що може призвести до подвійного стягнення з відповідача податків і зборів (а.с. 47).
Ухвалою суду від 21.12.2021 заяву директора Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства Фролова Є.О. про перегляд заочного рішення задоволено. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 16.09.2021 скасовано. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження з викликом сторін (а.с. 60).
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, надали до суду заяву, в якій просили суд розглянути справу без їх участі, позов підтримують та просять суд стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, що становить без утримання податку та обов'язкових платежів.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі, заяв та клопотань до суду не надавав.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Харківським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством (ХКЕПОП) на посаді охоронника адміністративно-господарчого відділу з оплатою праці згідно штатного розпису з 01 вересня 1998 року по теперішній час згідно наказу про переведення № 29/к від 31 серпня 1998 року (а.с. 10-12).
Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Положенням ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Частиною 5 статті 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Чинним законодавством, а саме ст. 115 КЗпП України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.
Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції Про захист заробітної плати F 95 термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене врахування таких виплат.
Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Відповідно до довідки про заборгованість № 17/877 від 23.06.2021, виданої директором ХКЕПОП Фроловим Є.О., станом на 22.06.2021 сума заборгованості із заробітної плати перед ОСОБА_1 складає 57 477,78 грн. (а.с. 9).
Доказів про виплату вказаної суми відповідачем позивачу станом на день розгляду справи до суду не надано.
Таким чином, враховуючи наявність в підприємства боргу перед позивачем з виплати заробітної плати, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача суму заборгованості в розмірі 57 477,78 грн.
Щодо сум податків та зборів при стягнення належних позивачеві виплат, суд зазначає наступне.
В абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 року зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Таким чином, суд визначає суму заборгованості без утримання прибуткого податку й інших обов'язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення. Стягнення і сплата прибуткового податку покладаються на роботодавця.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної вимоги про стягнення заробітної плати, тому у порядку ст. 141 ЦПК України суму судового збору необхідно стягнути із відповідача в дохід держави у розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10,12-13, 81,89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, ст.ст. 94, 115-117 КЗпП, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до «Харківського казенного експериментально протезно-ортопедичного підприємства» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити.
Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (код ЄДРПОУ 03187743, адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 112) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 57 477 (п'ятдесят сім тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 78 коп., що становить без утримання податку та обов'язкових платежів.
Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (код ЄДРПОУ 03187743, адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 112) на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 28 грудня 2021 року.
Суддя В.В. Вікторов