24.12.2021
Справа № 642/8885/21
Провадження №2/642/2843/21
іменем україни
про залишення позовної заяви без руху
24 грудня 2021 року Суддя Ленінського районного суду міста Харкова Пашнєв В.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
встановив:
Позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а такожсправ про адміністративні правопорушення.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Перевіривши матеріали позову, суддею встановлено, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у ч.ч. 4,5 ст.177 ЦПК України.
Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з вимогами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» з 1 січня 2021 року встановлений показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270 грн.
Відповідно до ч 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру; у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Зі змісту заяви вбачається, що заява містить одну вимогу майнового характеру, за яку позивачем судовий збір не сплачувався.
Щодо посилання позивача на те, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суд зазначає про наступне.
Позивачем до позову не надано документу на підтвердження сплати судового збору в визначеному розмірі, проте позовна заява містить посилання про звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», в обґрунтування чого додано копію посвідчення учасника бойових дій від 15 травня 2015 року серії НОМЕР_1 , за яким позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (посвідчення безтермінове).
За приписами п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються - учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Отже, з аналізу вищенаведених норми слідує висновок про те, що особи, які мають статус учасника бойових дій звільняються від сплати судового збору не у всіх справах за їх участю, а лише у справах пов'язаних з реалізацією такими особами своїх прав, які виникли у зв'язку з наданням їм цього статусу, в тому числі прав пов'язаних з реалізацією положень статті 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Вказаний правовий висновок викладений в ухвалі Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 9901/70/20.
Предметом спору за поданим позивачем позовом є стягнення боргу за договором позики, тобто позов стосується договірних правовідносин, а тому відсутні підстави вважати, що справа пов'язана із порушенням прав позивача як учасника бойових дій чи стосується соціального і правового захисту учасників бойових дій.
Суддя враховує правовий висновок Верховного Суду, за яким: - вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19); - визначене п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору осіб, які мають статус учасника бойових дій, обмежено справами, пов'язаними з порушенням їхніх прав; тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюється на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2020, справа № 9901/70/20).
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Серед них немає пільг щодо звільнення від сплати судового збору у справах із вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у даній справі.
Відповідно до п.п.1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 908,00 грн. та не більше 11350,00 грн.
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру у відповідному розмірі до ціни позову, визначеному у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України.
Визначення позивачу розміру судового збору не буде перешкодою йому в доступі до правосуддя, оскільки останній в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ЦПК. Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред'явлення позову до суду.
За таких обставин, суд вважає позовну заяву такою, що не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України та пропонує позивачу:
- сплатити судовий збір та надати до суду квитанцію.
Реквізити для сплати судового збору знаходяться на сайті судової влади.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи вищенаведене, вказані обставини позбавляють можливості відкрити провадження у справі.
Керуючись статями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - залишити без руху.
Надати позивачу строк 5 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.
Роз'яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя: В.Г. Пашнєв