Справа № 953/12524/21
н/п 2-а/953/364/21
28 грудня 2021 року Київський районний суд міста Харкова у складі:
Головуючого - судді Садовського К.С.,
за участі секретаря - Пазенко А.О.,
представника позивача - адвоката Талдикіна А.В.,
представника відповідача - Тиндика М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби, Харківської митниці Державної митної служби України про скасування постанови про порушення митних правил,
01.07.2021 до Київського районного суду м. Харкова з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 , в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 0287/80700/21 від 15.06.2021 винесену Слобожанською митницею Держмитслужби про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 02.07.2021 року було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що митну декларацію було заповнено 18.10.2019 на підставі документів, що були надані експортером FERGAS АВ і підстави вважати їх недостовірними на момент оформлення були відсутні. Лист від постачальника FERGAS АВ про помилкове ствердження про можливість застосовувати преференційний режим був отриманий підприємством тільки 28 січня 2021 року. На думку позивача в його діях відсутні ознаки порушення митних правил, оскільки вчинення вказаного правопорушення характеризується виключно умисною формою вини та наявністю спеціальної протиправної мети, а саме: зменшення суми митних платежів, які у його діях відсутні.
Товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються органом доходів і зборів у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України (частина друга ст. 48 МКУ). Відповідно до ст. 32 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27 червня 2014 року з метою забезпечення правильного застосування Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR. 1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документах.
Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (частина третя ст. 33 Протоколу).
Таким чином, у разі подання сертифіката EUR.1, який не пройшов верифікацію, відповідальність до імпортера не застосовується, а товар випускається у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України без застосування тарифних пільг.
Станом на дату винесення Постанови у справі про порушення митних правил № 0287/80700/21, згідно якої виконавчого директора ПрАТ «УКПОСТАЧ» ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушень митних правил за ознаками ст.485 Митного Кодексу України, підприємством у відповідності до ст. 269 Митного кодексу України та Положенням про митні декларації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 «Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій» було подано письмову Заяву про коригування митної декларації № UA807170/2019/056010 від 18.10.2019, а 02.02.2021 року складено Аркуш коригування митної декларації від 18.10.2019 року № UA807170/2019/056010, та 27 січня 2021 року здійснено самостійний перерахунок та доплату митних платежів в повному розмірі, а також штрафів та пені, тому притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за дії, що привели до недоборів митних платежів є необґрунтованим.
18.10.2021 р. Харківською митницею Держмитслужби подано до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому представник митного органу Тупікова О.О. проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що провадження у справі проведено повно та об'єктивно, матеріалами справи доведено вину та наявність ознак ПМП за ст.485 Митного кодексу України в діях гр. ОСОБА_1
ПрАТ «УКпостач» 18.10.2019р. була оформлена митна декларація: №UA807170/2019/056010. При цьому, під час митного оформлення вказаної декларації ПрАТ «УКпостач» було надано декларацію інвойс від 04.10.2019 №29000189, складену уповноваженим експортером FERGAS (авторизація в митних органах Швеції за № SE/NOG/002454) для застосування преференційного режиму.
22.11.2019р. Харківською митницею ДФС було направлено лист до департаменту адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання ДФС України для підтвердження автентичності вищезазначеної декларації інвойс.
12.01.2021р. Слобожанською митницею Держмитслужби вх.№385/4 отримано лист Департаменту митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Держмитслужби України разом з відповіддю уповноваженого органу Швеції стосовно перевірки декларації інвойс від 04.10.2019 №29000189.
Листом уповноваженого органу Швеції повідомлено, що товари, зазначені в вищевказаному інвойсі, не відповідають вимогам Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. Отже, продукція повинна розглядатися як невизначене походження.
Внаслідок не підтвердження преференційного режиму сума недоборів митних платежів становить 22559,24 грн.
По даному факту у відношенні директора ПрАТ «Укпостач» ОСОБА_1 , який у той період обіймав цю посаду було складено протокол про ПМП за ст. 485 МК України.
06.12.2021 р. представником позивача адвокатом Талдикіним А.В. була подана відповідь на відзив митного органу, в якій представник вказує, що позивач не визнає обставин, зазначених у відзиві та наголошує на відсутності правових підстав для притягнення його до відповідальності за статтею 485 МК України.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28.12.2021 в якості співвідповідача залучено Харківську митницю Державної митної служби України 44017626).
В судовому засіданні представник позивача зазначив, що FERGAS AB було надано ПрАТ «УКПОСТАЧ» належним чином оформлений документ - інвойс № 29000189 від 04.10.2019 року, в якому було зазначено, що товар виготовлений в ЄС та надає пільги при митному оформленні. Так, під час митного оформлення товару ПрАТ «УКПОСТАЧ» для застосування преференційного режиму було надано митному органу серед інших документів декларацію-інвойс № 29000189 від 04.10.2019 року, контракт № 001-11 від 04.05.2011 року та інші товаро-супровідні документи на імпортовану продукцію. Однак, 28.01.2021 року ПрАТ «УКПОСТАЧ» було отримано від FERGAS AB лист, в якому зазначалося, що вони втратили право вказувати в документах фразу про Європейську преференцію. Після чого, 16 січня 2021 року ПрАТ «УКПОСТАЧ» самостійно здійснив коригування митної декларації від 18.10.2019 року № UA807170/2019/056010 та доплатив належні митні платежі.
Представник Відповідача в судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки директором ПрАТ «Укпостач» Мельничуком А.Б. під час митного оформлення митної декларації №UA807170/2019/056010 від 18.10.2019р., були заявлені неправдиві відомості щодо застосування преференційного режиму та використану пільгу у сплаті мита з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази в сукупності, приходить до наступного.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна доводити ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Судом встановлено, що з 2018 року по даний час ОСОБА_1 обіймає посаду виконавчого директора ПрАТ «УКПОСТАЧ».
18.10.2019 ПрАТ «УКПОСТАЧ» до митного органу було подано митну декларацію № UA807170/2019/056010 для митного оформлення товару за інвойсом від 04.10.2019 року № 29000189, придбаного у експортера FERGAS AB (авторизація в митних органах Швеції за № SE/NOG/002454). Поставка товару відбувалась згідно контракту № 001-11 від 04.05.2011 року.
Відповідно до положень пункту 7.2. Контракту визначено, що разом з товаром, Продавець надає Покупцю наступні документи по одному оригіналу та дві копії): рахунок-фактуру (інвойс); пакувальні аркуші; сертифікати походження товару, карантинний сертифікат на дерев'яну упаковку.
В статті 16 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» визначено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (а) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку ІІІ до цього Протоколу; або (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
В статті 22 Протоколу 1 визначено, що 1. Декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена: (а) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро. 2. Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять ж Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. 3. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати усі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. 4. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншим комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом, і друкованими літерами. 5. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов'язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. 6. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.
Тобто, право на застосування преференційного режиму має особа, яка має декларацію інвойс, складену затвердженим експортером.
28.01.2021 року ПрАТ «УКПОСТАЧ» було отримано від FERGAS AB лист, в якому зазначалося, що вони втратили право вказувати в документах фразу про Європейську преференцію.
16 січня 2021 року ПрАТ «УКПОСТАЧ» самостійно здійснив коригування митної декларації від 18.10.2019 року № UA807170/2019/056010 та доплатив належні митні платежі.
22.11.2019 р. Харківською митницею ДФС було направлено лист до департаменту адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання ДФС України для підтвердження автентичності вищезазначеної декларації інвойс.
12.01.2021р. Слобожанською митницею Держмитслужби вх.№385/4 отримано лист Департаменту митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Держмитслужби України разом з відповіддю уповноваженого органу Швеції стосовно перевірки декларації інвойс від 04.10.2019 №29000189.
Листом уповноваженого органу Швеції повідомлено, що товари, зазначені в вищевказаному інвойсі, не відповідають вимогам Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. Отже, продукція повинна розглядатися як невизначене походження.
Внаслідок не підтвердження преференційного режиму сума недоборів митних платежів становить 22559,24 грн.
По даному факту у відношенні директора ПрАТ «Укпостач» ОСОБА_1 , який у той період обіймав цю посаду було складено протокол про ПМП за ст. 485 МК України.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2019 року №858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" Харківську митницю ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Слобожанської митниці Держмитслужби.
На запрошення прибути до митниці для надання пояснень та участі в складанні протоколу про порушення митних правил, громадянин ОСОБА_1 не з'явився.
«15» червня 2021 року Слобожанською митницею Державної митної служби Українив особі т.в.о. заступника начальника Слобожанської митниці Державної митної служби України - Мороз Р.П. було винесено Постанову у справі про порушення митних правил № 0287/80700/21, згідно якої виконавчого директора ПрАТ «УКПОСТАЧ» ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушенyz митних правил за ознаками ст.485 Митного Кодексу України і накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300% від різниці митних платежів, що становить 67 677,72 грн.
Разом з тим, згідно із умовами контракту за розмитнення товару на експорт (тобто за підготовку та складання документів для вивозу товару за митну територію Швеції) відповідальність несе саме Продавець.
В судовому засіданні представник Відповідача доказів того, що Позивач був обізнаний про відсутність у FERGAS AB Європейської преференції - не надав.
Згідно зі ст.485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Отже, об'єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке передбачена вказаною нормою права, полягає, зокрема, у наданні декларантом неправдивих відомостей щодо країни походження товару, з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Тобто, склад вказаного правопорушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів або зменшення їх розміру.
У свою чергу, наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки на момент подачі митної декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.
Як вбачається з матеріалів справи, до митного органу декларантом надано зокрема інвойс, товарно-транспортну накладну та копію експортної декларації. Отже декларантом надано Митниці документи, що свідчать про походження товару з країни Європейського Союзу та про наявність пільг при митному оформленні. Отже у спірному випадку відсутні підстави стверджувати те, що декларант знав або міг здогадуватися про те, що інформація, яка в них наведена, не підтверджується в частині країни походження товару.
Таким чином, у спірному випадку відсутні підстави для висновку про те, що декларантом умисно, з метою ухилення від сплати митних платежів, подано до митного органу неправдиві відомості щодо країни походження товару.
Вказана позиція суду в повній мірі відповідає усталеній судовій практиці по аналогічним справам. Зокрема Третій апеляційний адміністративний суд в своїй постанові від 27.05.2020 року при розгляді справи № 404/5470/19 щодо аналогічних правовідносин про притягнення декларанта до відповідальності за надання сертифікатів EUR. 1 дійшов вірного та аналогічного висновку про необґрунтованість доводів митного органу та відсутність підстав для притягнення декларанта до відповідальності.
Суд при розгляді даної справи вважає описані правовідносини аналогічними, у зв'язку із чим при системному досліджені озвучених сторонами доводів та аналізі наданих документів дійшов аналогічного висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 всіх складових правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного Кодексу України.
Щодо визначення країни походження при декларуванні суд дійшов висновку про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, для проведення митних формальностей Відповідачу було надано серед інших документів інвойс, контракт та товаро-супровідні документи на імпортовану продукцію. Верховний суд при розгляді справи № 200/2313/19 дійшов висновку, що заповнений експортером документ про преференційне походження товару до рахунку, у якому підтверджене походження товару з країни Європейського Союзу, є невіддільною частиною попередньо поданої декларації інвойс, у якій безпосередньо міститься посилання на рахунок. Зокрема судом зазначено, що відповідно до пункту 1 статті 16 Протоколу 1 (щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва) до Угоди про асоціацію товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларації, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», наданої експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку до цього Протоколу. Отже, з метою підтвердження преференційного походження товару експортер продукції може скласти декларацію інвойс, що полягає в здійсненні на комерційному документі (зокрема, інвойсі) запису (друкуванням або від руки з дотриманням вимог статті 22 Протоколу 1) тексту декларації, наведеного в Додатку IV до Протоколу 1. Таким чином, така декларація є невіддільною частиною відповідного комерційного документа.
Таким чином суд дійшов висновку, що походження товару визначається всіма наданими документами в сукупності, визначальним серед яких є інвойс, котрий був наданий Позивачем митному органу. Відповідачем в оскаржуваній постанові та в судовому засіданні не надано доказів того, що Декларант знав або міг здогадуватись про те, що інформація, яка наведена в наданих йому Продавцем документах для подальшого митного оформлення товару, не підтверджується в частині країни походження товару.
Верховний Суд у постанові від 13.12.2018 (справа № 759/360/17) виклав висновок проте, що склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Об'єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено ст. 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.
Таким чином, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння, передбаченого ст. 485 МК України, обов'язково повинен поєднуватися з умислом суб'єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин - встановлений законом порядок сплати податків та зборів.
Згідно ч.1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації чи документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.
Відповідно ч.1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Частиною 2 ст. 264 МК встановлено, що митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом із митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, установлених цим Кодексом, декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їхні копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.
Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений ст. 53 МК України.
Судом встановлено, що для митного оформлення товару декларант надав митному органу належні товаросупровідні документи, необхідні як для ідентифікації самого товару, так для підтвердження заявленої митної вартості. Задекларовані позивачем відомості щодо ввезеного товару узгоджувалися з відомостями про цей товар, зазначені у товаросупровідних документах, що свідчить про відсутність обґрунтованих доказів наявності умислу декларанта на заниження митних платежів.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Відповідачем не доведено наявність у діях позивача як об'єктивної, так і суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, тому оскаржувана постанова у справі про порушення митних правил є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню, оскаржувана постанова - скасуванню, провадження у справі - закриттю.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 139 КАС України судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 454,00 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Слобожанської митниці Держмитслужби.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 5, 9, 19,77, 241-246, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби, Харківської митниці Державної митної служби України про скасування постанови про порушення митних правил - задовольнити.
Постанову в справі про порушення митних правил № 0287/80700/21 від 15.06.2021 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 485 МК України у вигляді штрафу у розмірі 67677,72 грн. - скасувати, провадження у справі - закрити.
Стягнути з Слобожанської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 454,00 грн.
Апеляційна скарга на судове рішення у справі може бути подана до Другого апеляційного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі його апеляційного оскарження - моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Слобожанська митниця Держмитслужби, місцезнаходження: 61003, м. Харків, вул. Короленко, 16Б, ЄДРПОУ 43332958.
Відповідач: Харківська митниця Державної митної служби України: 61003, м. Харків, вул. Короленко, 16Б, код ЄДРПОУ 44017626.