28 грудня 2021 року ЛуцькСправа № 140/10887/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Мачульський В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі В/Ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по день виключення із списків особового складу з урахуванням липня 2013 року, як місяця для розрахунку наростаючим підсумком індексу споживчих цін (базового місяця); зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача, з врахуванням раніше проведених виплат, індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по день виключення із списків особового складу (09.01.2018) з урахуванням січня 2008 року, як місяця для розрахунку наростаючим підсумком індексу споживчих цін (базового місяця) - із одночасною компенсацією сум з податку фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (із змінами).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з липня 1993 року по серпень 2019 року проходив військову службу в Державній прикордонній службі України. На момент звільнення був військовослужбовцем Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України.
Наказом начальника Донецько-Луганського регіонального управління від 25.07.2019 №242-ОС позивача було виключено зі списків особового складу регіонального управління та всіх видів забезпечення з 01.08.2019, у зв'язку із звільненням в запас Збройних Сил України.
В період з 01.08.1997 по 09.01.2018 позивач проходив військову службу в 6 прикордонному загоні на різних посадах.
Наказом т.в.о. начальника 6 прикордонного загону від 09.01.2018 №10-ос, 09.01.2018 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу прикордонного загону, знято з усіх видів забезпечення, з метою вибуття для подальшого проходження військової служби до Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України м. Краматорськ.
В серпні 2021 року позивачу стало відомо, що при виплаті індексації грошового забезпечення занижено її розмір, починаючи з грудня 2015 року, внаслідок неправильного визначення базового місяця для розрахунку наростаючим підсумком індексу споживчих цін.
З метою з'ясування правильності нарахування відповідачем належної індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по день виключення із списків особового складу (09.01.2018), позивачем 01.09.2021 було надіслано запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо надання інформації стосовно того, які місяці для розрахунку наростаючим підсумком індексу споживчих цін (базові місяці) були застосовані відповідачем при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по день виключення із списків особового складу прикордонного загону
У відповіді на запит відповідач вказав, що у лютому місяці 2020 року за рішенням Волинського окружного адміністративного суду №140/3352/19 від 20.01.2020 ОСОБА_1 нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 43 284,29 грн. Базовими місяцями для обрахунку були встановлені, як липень 2013 року, березень 2018 року.
Позивач вважає, що такі дії відповідача, а саме застосування ним при нарахуванні і виплаті індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 по день виключення із списків особового складу - липень 2013 року, як місяця для розрахунку наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення індексації (базового місяця) протиправними та такими, що порушують його Конституційні права, наслідком чого є не виплата в повному розмірі належної індексації.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08.10.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін (а.с.27).
У відзиві на позов від 25.10.2021 №14/11359, який надійшов на адресу суду 27.10.2021 за вх. №49989/21) відповідач позовні вимоги не визнав (а.с.31-39). В обґрунтування своєї позиції вказав, що військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою, без власного прибутку, розпорядником коштів III класу, тобто кошти використовуються лише за призначенням і в конкретно встановлених рамках, які виділяються з Адміністрації Державної прикордонної служби України. Щомісяця, у відповідності до керівних документів (зокрема наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України №155 від 28.02.2006 та щорічного наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України під №1), Військова частина НОМЕР_1 , як структурна одиниця Державної прикордонної служби, подає Потребу у коштах на ті, чи інші асигнування.
Зазначає, що нарахування суми індексації доходів у повному розмірі за відсутності бюджетних асигнувань у кошторисі, вважається порушенням бюджетного законодавства, що є недопустимим. У зв'язку з цим, з урахуванням джерела коштів на проведення індексації у межах фінансових ресурсів та за відсутності бюджетних надходжень військовою частиною НОМЕР_1 , як бюджетною установою, нарахування та виплата індексації позивачу в період з 01.07.2015 по 01.03.2018 (під час проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 ) не здійснювалась.
З 01.03.2018 бюджетні асигнування від розпорядника бюджетних коштів вищого рівня почали надходити на рахунки Військової частини НОМЕР_1 , що й стало наслідком виплати індексації грошового забезпечення, в тому числі і позивачу.
В подальшому, на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 в адміністративній справі №140/3352/19 ОСОБА_1 нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 09.01.2018 включно в сумі 42 635,03 грн.
За період з 01.12.2015 по 09.01.2018 в частині визначення позивачу «базового місяця» для обрахунку індексації грошового забезпечення, було застосовано базовий місяць «липень 2013 року».
Представник відповідача вважає, що оскільки позивач не є військовослужбовцем, а тому права на компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб не має.
Крім того, представник відповідача зауважив, що нарахування індексації грошового забезпечення, у тому числі визначення базового місяця для обрахунку індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень військової частини, як платника грошового забезпечення, в якому військовослужбовець проходить службу.
З врахуванням наведеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Інших заяв по суті справи на адресу суду від сторін справи не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у завах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 01.08.1997 по 09.01.2018.
Відповідно до витягу з наказу начальника 6 Прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 09.01.2018 №10-ос «По особовому складу», підполковника ОСОБА_1 (П-001909), помічника начальника загону - начальника прес служби, виключено зі списків особового складу, знято з усіх видів забезпечення у зв'язку з вибуттям для подальшого проходження військової служби в розпорядження начальника Донецько-Луганського регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України м. Краматорськ (а.с.13-15).
Згідно із витягом з наказу начальника Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 25.07.2019 №242-ОС ОСОБА_1 (П-001909) помічника начальника регіонального управління - начальника сектору з питань взаємодії із засобами масової інформації було виключено зі списків особового складу регіонального управління та всіх видів забезпечення з 01.08.2019, у зв'язку із звільненням в запас Збройних Сил України (а.с.16).
01.09.2021 позивач звернувся до відповідача із запитом про надання інформації щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по день виключення зі списків особового складу, а також про те, які місяці для розрахунку наростаючим підсумком індексу споживчих цін (базові місяці) були застосовані для нарахування індексації (а.с.18).
У відповідь на вищезазначений запит відповідач листом від 06.09.2021 №11/9263 повідомив, що у лютому 2020 року за рішенням Волинського окружного адміністративного суду по справі №140/3352/19 від 20.01.2020 позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 43 284,29 грн, а базовими місяцями для обрахунку були встановлені, як липень 2013 року, березень 2018 року (а.с.19).
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом №1282-ХІІ.
У статті 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Частинами першою - другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону № 1282-XII).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 (зі змінами, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 4 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
За приписами пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність з 01.03.2018 (далі - Постанова №1294), встановлено посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.
Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, в тому числі в період перебування позивача на службі (зокрема до 09.01.2018), що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.
Як вбачається з листа від 06.09.2021 №11/9263 ОСОБА_1 нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 43 284,29 грн, базовими місяцями для обрахунку були встановлені, як липень 2013 року, березень 2018 року.
Відтак, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача з 01.12.2015 по 09.01.2018 є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, а не як зазначалося відповідачем - липень 2013 року, березень 2018 року.
У подальшому після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Таким чином, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови №704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року. Тому суд погоджується із доводами позивача щодо необхідності врахування при проведенні індексації грошового забезпечення за спірний період січня 2008 року, як базового місяця для нарахування індексації, відповідно до Порядку №1078, оскільки в період з 01.12.2015 по 09.01.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінювались.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 (у редакції, чинній станом на момент спірних правовідносин), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.
Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.
Щодо посилань відповідача на відсутність фінансового ресурсу, як на підставу для невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, суд зазначає про те, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року у справі Кечко проти України (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Таким чином, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
До того ж, відповідачем не надано жодних доказів для підтвердження факту відсутності в бюджеті відповідного рівня, з якого він фінансується коштів на індексацію грошового забезпечення, і як наслідок не надходження відповідних фінансових асигнувань на його рахунки для виплати індексації військовослужбовцям у вказаний період, а також не доведено ту обставину, що ним надсилались відповідні заявки до вищого органу стосовно потреби на виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.
З огляду на наведене посилання відповідача на відсутність фінансового ресурсу, як на підставу для невиплати позивачу індексації грошового забезпечення є безпідставними та до уваги судом не приймаються.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дії) суб'єктом владних повноважень, то порушене право позивача у даному випадку підлягає відновленню шляхом прийняття рішення про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , з врахуванням раніше проведених виплат, індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по день виключення із списків особового складу (09.01.2018) з урахуванням січня 2008 року, як місяця для розрахунку наростаючим підсумком індексу споживчих цін (базового місяця), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати згідно статті 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (6 прикордонний загін) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по день виключення із списків особового складу з урахуванням липня 2013 року, як місяця для розрахунку наростаючим підсумком індексу споживчих цін (базового місяця).
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (6 прикордонний загін) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з врахуванням раніше проведених виплат, індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по день виключення із списків особового складу (09 січня 2018 року) з урахуванням січня 2008 року, як місяця для розрахунку наростаючим підсумком індексу споживчих цін (базового місяця), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (із змінами).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 14321661)
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський