справа №619/4697/21
провадження №2/619/1570/21
28 грудня 2021 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Овсяннікова В.С.,
за участю секретаря судового засідання - Матлахової Т.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначає, що відповідачка по справі його колишня дружина, яка страждає на алкоголізм. Протягом трьох останніх років він більше ніж 10 разів викликав працівників поліції, тому як в стані алкогольного сп'яніння відповідачка веде себе нерозбірливо, ображає його, палить в приміщенні, не зважаючи на те, що йому категорично протипоказано знаходження в прокуреному приміщенні у зв'язку з хворобою - астмою.
Згідно відповіді Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області № 18649 01/10/19 від 11.07.2019, в Дергачівському ВП ГУНП в Харківській області було прийнято та зареєстровано 3 (три) виклики від ОСОБА_1 за фактом неправомірних дій з боку ОСОБА_2 , а саме: 19.10.2018; 09.11.2018; 24.09.2019. Всі вказані матеріали у відношенні ОСОБА_2 по факту неправомірних дій розглянуто відповідно Закону України «Про звернення громадян», а від 16.11.2018 - за фактом вчинення домашнього насилля було складено адміністративний протокол у відношенні ОСОБА_2
10.01.2019 рішенням Дергачівського районного суду Харківської області шлюб між ним та відповідачкою розірвано.
Відповідачці на праві приватної власності належить 1/3 частка квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Інші 2/3 частини квартири належать дочці відповідачки - ОСОБА_3 .
Йому належить житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 08.02.1992.
В цьому будинку він проживає на теперішній час.
В силу багатьох хронічних захворювань потребує спокою та нормального догляду.
В квітні 2020 року відповідачка залишила його будинок і переїхала мешкати в квартиру АДРЕСА_3 , де близько 1,5 роки живе з сім'єю своєї доньки.
З 27.04.2019 він має нову родину, тому як зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 .
Добровільно знятись з реєстрації в його будинку відповідачка не бажає, тому він змушений звернутись до суду з даним позовом.
16.11.2021 відповідачка надала суду відзив, в якому зазначає, що позов необґрунтований та просить відмовити у його задоволенні.
В обґрунтування зазначає, що на підтвердження зазначених у позовній заяві обставин позивач надав акт, складений депутатом міської ради Ємець З.В. та підписаний сусідами, від 28 травня 2021 року про її не проживання.
Але вказаний акт не слід брати до уваги, оскільки приміщення будинку ніхто не обстежував, не встановив, що за адресою: АДРЕСА_1 , в кімнаті, де вона мешкає, перебувають всі її особисті речі, які позивач згрузив з усього будинку до однієї кімнати.
Крім того, позивач у справі відрізав труби в її кімнаті від загального опалення, зняв батарею. Перекрив їй доступ до кухні, вбиральні, всіх комунікацій. Забив вікно з вулиці дошкою. Умисно створив умови непридатні для її проживання у будинку.
Внаслідок цих дій позивача 05.07.2020 вона потрапила до лікарні з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки, дифузійним фіброзно-гнійним перетонітом, ускладненим підпечінковим абсцесом.
Оскільки після виписки вона потребувала постійного піклування та догляду, вона змушена була піти тимчасово проживати до своєї доньки.
Після цього вона повернулася проживати на місце своєї реєстрації, але позивач не пускав її до помешкання та перешкоджав її проживанню в будинку, який хоча і належить йому на праві власності, однак, протягом всього їх спільного проживання як подружжя, вона також приймала участь в поліпшенні будинку, витрачала кошти на поліпшення їх умов проживання.
Після неадекватної поведінки позивача вона звернулась до благодійної організації «Благодійний Фонд відновлення особистості», де з 20.10.20 року проходить курс лікування та відновлення особистості до даного часу.
Отже, наявні поважні причини її відсутності за місцем реєстрації, а саме лікування, відновлення після лікування, створення позивачем нестерпних умов проживання за місцем реєстрації.
Позивачем не надано жодних доказів, які підтверджували б, що вона вибула зі свого постійного місця проживання з власної волі, не надано доказів, які свідчили б про обрання нею іншого постійного місця проживання, зокрема повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо.
Інформація з державного реєстру прав про належність їй на праві власності частини нерухомого майна датована 2019 роком, окрім того, у вказаній квартирі вона не має змоги постійно проживати у зв'язку з незначною площею та проживанням там її доньки з сім'єю.
Заяви осіб, яким вона ніби-то повідомляла, що нині проживає у квартирі дочки, також не можуть бути належними доказами на обґрунтування позовних вимог, оскільки містять показання «з чужих слів» та не містять інформації щодо поважності причин її відсутності за місцем реєстрації.
На підставі вищезазначеного, вважає, що позовна заява необгрунтована, не підтверджена належними доказами та не підлягає задоволенню.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 08.02.1992, зареєстрованого в реєстрі за №1-699 належить житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 3-4)
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 10.01.2019 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано.
Згідно акту про не проживання особи за адресою від 28.05.2021 складеного депутатом Дергачівської міської ради З.В. Ємець починаючи з 01.04.2020 ОСОБА_2 фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 7)
З заяви ОСОБА_6 від 26.05.2021 вбачається, що ОСОБА_2 вона знає більше 15 років. В квітні 2020 року ОСОБА_2 виїхала з будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . При зустрічі ОСОБА_2 повідомила їй, що проживає в квартирі у доньки. (а.с. 8)
Згідно заяви ОСОБА_7 від 26.05.2021 вона знає ОСОБА_2 більше 20 років. Знає (бачила), яка вона виїжджала з будинку АДРЕСА_4 до своєї доньки. За цією адресою вона її більше не бачила. (а.с. 9)
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 1/3 частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 11-13)
Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 06.12.2011 ОСОБА_1 є інвалідом другої групи. (а.с. 16)
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 27.04.2019 зареєстрували шлюб. (а.с 18)
Як вбачається з копії домової книги на а.с. 19-23 ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 29)
Позивач вказує, що відповідач на теперішній час у спірному будинку не проживає, у добровільному порядку не бажає знятися з реєстрації за вказаною вище адресою.
Таким чином, відповідач в належному позивачу будинку не проживає, участі в його обслуговуванні не приймає, права власності на будинок не має, однак залишається зареєстрованою в належному позивачу будинку.
Права власника житлового будинку (квартири) визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Згідно ст. 319 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, зокрема шляхом усунення перешкод у здійсненні користування майном особами, в яких відпали законні підстави для такого користування.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Згідно ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідачка вселилася у спірний будинок в якості члена сім'ї власника житлового будинку і набула право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.
Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Відповідачка спільним побутом із позивачем не пов'язана, тому її право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.
Такий висновок зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Другої цивільної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 243/7004/17-ц (провадження № 61-25371св18).
Доводи відповідача про те, що причини її відсутності за місце проживання поважні; позивач створив нестерпні умови її проживання; позивачем не надано доказів, які підтверджують її вибуття зі свого постійного місця проживання, суд не приймає виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Будь-яких доказів (пояснення свідків, фотокартки, відеозаписи, копії заяв про звернення до відповідних органів за захистом своїх прав тощо) на підтвердження того, що позивач створив нестерпні умови її проживання; чинив перешкоди у користуванні спірним будинком тощо відповідач не надала.
Як вбачається з виписки із медичної картки амбулаторного хворого №2156 ОСОБА_2 проходила стаціонарне лікування з 05.07.2020 по 07.08.2020, хвору виписано за наполяганням.
Відповідачем не доведено причинно-наслідковий зв'язок між діями позивача та її хворобою.
Згідно довідки виданої директором благодійної організації «Благодійний Фонд Відновлення особистості» від 12.11.2021 ОСОБА_2 з 20.10.2020 по теперішній час проходить курс відновлення особистості у благодійній організації.
Проте вказана довідка не містить будь-яких даних, що мають значення для правильного вирішення спору.
Сама відповідачка у відзиві визнає, що після її виписки з лікарні 07.08.2020 вона пішла жити до доньки.
Посилання відповідачки, що вона пішла мешкати після виписки з лікарні не до спірної будови, а в квартиру, де мешкає її донька, оскільки потребувала стороннього догляду спростовується рекомендаціями при виписці відповідачки, де про необхідність стороннього догляду лікарем не зазначено.
Крім того, ця квартира належить в 1/3 частині і самій відповідачці, а не тільки є власністю доньки.
Такі дані нею не спростовані.
Безпідставні посилання відповідачки і стосовно того, що вона разом з позивачем суттєво поліпшили будинок, який дійсно належить на підставі договору дарування позивачу.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України доказів належності їй на праві власності будь-якої частини спірного будинку не надано.
Тобто відповідачка без поважних причин не проживає за місцем реєстрації з серпня 2020 року, а отже втратила право на користування житловим приміщенням.
Доводи відповідачки про те, що факт її не звернення до компетентних органів або до суду для захисту її порушеного права не свідчить про відсутність інтересу до квартири суд не приймає, оскільки відсутність будь-яких спроб захистити таке право свідчить про добровільне залишення нею спірного житлового приміщення .
За таких обставин суд доходить висновку, що причини, з яких відповідач не проживає у спірному будинку, неповажні.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 71, 72, 150 ЖК України, ст. ст. 319, 383, 405 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 141, 223, 247, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні - протягом 30 днів з дня отримання ними копії рішення.
Рішення набирає законної сили протягом 30 днів з дня його проголошення, або протягом 30 днів з дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Сторони:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя В. С. Овсянніков