про повернення позовної заяви
м. Вінниця
28 грудня 2021 р. Справа № 120/15321/21-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Чернюк Алла Юріївна, розглянувши матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.
Ухвалою суду від 15.11.2021 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду.
21.12.2021 року на адресу суду від позивача надійшла заява про поновлення строків звернення до суду.
Оцінюючи подану заяву, суд керується та виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Частиною 5 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Тому, передумовою вирішення питання про дотримання позивачем строків звернення до суду є оцінка характеру спірних правовідносин з метою визначення категорії спору.
Правова оцінка зазначеному питанню надана Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 року у справі № 636/93/14-ц, від 05.12.2018 року у справі № 11-892апп18 та від 12.12.2018 року в справі № 14-481цс18. Зміст висновку суду касаційної інстанції полягає у наступному: "спір за позовом військової частини до військовослужбовця (у тому числі звільненого зі служби) підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби".
Аналіз висновку Великої Палати Верховного Суду дає підстави вважати, що по-перше спір за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди є публічно - правовим, а по - друге виникає із відносин публічної служби.
Отже, з огляду на те, що відшкодування шкоди за даним позовом пов'язано із зобов'язанням, яке виникло під час проходження особою (відповідачем) публічної служби, до спірних правовідносин застосуванню підлягає саме місячний строк звернення до суду, встановлений частиною 5 статті 122 КАС України.
Саме такий висновок зроблено Верховним Судом і в ухвалі від 29.05.2020 року у справі № 620/2818/19.
Також суд вважає за необхідне наголосити на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Ознайомившись із мотивами, наведеними військовою частиною НОМЕР_1 у заяві про поновлення строку, суд зазначає, що аналогічні мотиви вже були наведенні останньою у позовній заяві та суд надавав їм оцінку в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Зокрема, суд зазначав, що, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
У свою чергу, підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання позовної заяви.
Так, суд вказав, що трьохмісячний строк звернення до суду з даним адміністративним позовом потрібно обраховувати з моменту отримання позивачем ухвали Вінницького міського суду Вінницької області 16.12.2020 року, у свою чергу, позивач звернувся до суду за допомогою засобів поштового зв'язку 10.11.2021 року, що підтверджується відомостями АТ "Укрпошта" за трек номером:1000401602392, при цьому визначаючи як підставу для поновлення строку відсутність коштів для сплати судового збору.
Отже, доводи представника позивача, про те, що сплата судових витрат є перешкодою в доступі до правосуддя, суд вважає безпідставними, оскільки право на звернення з позовною заявою до суду кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
З огляду на зазначене, судом відхилено такі доводи, адже обставини, пов'язані з фінансуванням організацій з Державного бюджету України та відсутністю у військової частини коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть слугувати підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Тобто, особа, зацікавлена у розгляді справи, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
Відтак, органи влади (у тому числі й військові частини), що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
Посилання позивача на те, що військова частина діє в умовах особливого періоду, і такі обставини є поважними для пропуску строку звернення до суду, суд вважає необґрунтованими, оскільки позивачем не надано доказів на спростування цього факту, та не зазначено, як саме вказані обставини вплинули на пропуск строку звернення до суду із цим позовом.
Доводи представника позивача про пропущення строку звернення до суду з даним позовом з причин повернення сплаченого судового збору, суд вважає необґрунтованими, оскільки дана обставина не могла бути перешкодою для звернення до суду з позовною заявою в порядку адміністративного судочинства.
Жодних інших доказів у підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення із цим позовом позивач до суду не надав.
Разом з тим, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Враховуючи те, що позивачем не наведено будь-яких нових доводів та не надано доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, в силу чого, суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частинами першою, другою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи, що на усунення недоліків позовної заяви вказано причини пропуску строку, які не визнані судом поважними, - позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 169, 256 КАС України, суд
1. Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Чернюк Алла Юріївна