Справа № 402/1320/19
28.12.2021м. м. Благовіщенське
Ульяновський районний суд Кіровоградської області в складі:
Головуючого - судді:ОСОБА_1
секретаряОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі прокурорів захисників обвинуваченого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Благовіщенське Кіровоградської області кримінальне провадження №12019120280000006 внесеного до ЄРДР 05.01.2019 року по обвинуваченню :
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Умань Черкаської області, українця, громадянина України, не одруженого, утриманців не маючого, працюючого інженером з компютерних систем ПП "Престиж", ідентифікаційний код:3486003371, зареєстрований та проживаючий за адресою : АДРЕСА_1 , не судимого
в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
04.01.2019 року близько 15 години 40 хвилин ОСОБА_9 , рухаючись автомобілем марки VOLKSWAGEN GOLF VARIANT реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ТОВ «Болеко», зареєстрованому за адресою: Вінницька область Вінницький район смт. Вороновиця дорога Стрій - Тернопіль - Кіровоград - Знам'янка 412 км. по автомобільній дорозі сполученням Київ-Одеса на 249 км. 957,65 м, грубо порушив вимоги п. 1.5. Правил дорожнього руху України, згідно яких: Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3. (б) та (д) Правил дорожнього руху України, згідно яких: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; п.12.3 Правил дорожнього руху України, згідно яких: У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди; п. 13.1 Правил дорожнього руху України, згідно яких: Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу; проявив особисту неуважність і безпечність, та в порушення вимог п. 1.5., п. 2.3. (б) і (д), п. 12.3., п. 13.1., ПДР України, не вибрав безпечної швидкості та дистанції, внаслідок чого допустив наїзд на автомобіль MERCEDES-BENZ Е220 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10 , який зупинився для пропускання пішохода, що переходив проїзну частину вказаної автомобільної дороги з права на ліво щодо його руху.
В наслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля MERCEDES-BENZ Е220 реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до висновку судово-медичної експертизи №33 від 16.07.2019 року отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, закритого тупого перелому спинного мозку, перелому тіла Тh8 хребця, посттравматичної мієлопатії на цьому рівні, перелому остистих відростків Тh6, Тh7 хребців, закритої травми грудної клітки, множинних переломів ребер з двох сторін, посттравматичного гемопневмотораксу, нижньої параплегії, порушення функції тазових органів типу затримки.
Дані тілесні ушкодження відповідають вказаному в ухвалі часу, утворились від дії тупих твердих предметів і в своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Судячи по характеру та локалізації тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_10 вони могли утворитись при ДТП.
Відповідно до висновку судової експертизи за експертною спеціальністю 10.1 “Дослідження обставин дорожньо-транспортних пригод» №2819/2820/19-27 від 31.07.2019 року: «В розглянутій дорожньо - транспортній ситуації дії водія автомобіля VOLKSWAGEN GOLF VARIANT ОСОБА_9 , регламентувались вимогами п. 2.3. (б) і (д), п. 12.3., п. 13.1. ПДР. В даній дорожньо-транспортній ситуації водію автомобіля MERCEDES-BENZ Е220 ОСОБА_10 з моменту виявлення руху пішохода в напрямку смуги руху його автомобіля, слід було відповідно до вимог п. 12.3. ПДР ужити заходів до екстреного гальмування транспортного засобу (що водієм і було виконано). Враховуючи, що автомобіль VOLKSWAGEN GOLF VARIANT наближався до автомобіля MERCEDES-BENZ Е220 (який до моменту ДТП зупинився) позаду, то дії водія автомобіля MERCEDES-BENZ Е220 ОСОБА_10 , спрямовані на можливість уникнути зіткнення в такій ситуації вимогами ПДР не регламентувались. В розглянутій дорожній обстановці, за умови виконання водієм автомобіля VOLKSWAGEN GOLF VARIANT ОСОБА_9 вимог п.12.3, та п. 13.1 ПДР (за умови дотримання безпечної дистанції до переднього автомобіля та при знижені швидкості і зупинці за переднім автомобілем), він (водій ОСОБА_11 ) мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем MERCEDES-BENZ Е220. У розглянутій ситуації водій автомобіля MERCEDES-BENZ Е220 ОСОБА_10 не міг уникнути ДТП своїми односторонніми діями. В причинному зв'язку з фактом зіткнення автомобіля VOLKSWAGEN GOLF VARIANT з автомобілем MERCEDES-BENZ Е220 знаходиться невідповідні вимогам п.12.3 та 13.1 ПДР дії водія автомобіля VOLKSWAGEN GOLF VARIANT ОСОБА_9 .
Таким чином, своїми протиправними діями, ОСОБА_9 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
В судовому засіданні 30.06.2020 року обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст. 286 КК України визнав та визнав цивільний позов в частині моральної шкоди в розмірі 50 тис. грн.
Допитаний в судовому засіданні 31.05.2021 року обвинувачений ОСОБА_9 пояснив, що 04.01.2019 року він на автомобілі фольцваген, який знаходився у справному стані, виїхав із с.Дубинове Савранського району Одеської області та рухався в напрямку м.Умань автодорогою Одеса-Київ зі шкидкістю не більше 110 км/год. Була світла пора доби, було пасмурно, дорога була суха. Наближаючись до місця, де сталася ДТП, він помітив автомобіль на правому узбіччі, він не може стверджувати чи рухався даний автомобіль чи був зупинений. Жодних світлових покажчиків він на данному автомобілі не бачив. Ним було прийнято рішення прижатися до осьової смуги, так, як дорога із двома полосами руху. Ліву смугу руху він не займав, оскільки у дзеркалі заднього виду побачив автомобіль, який швидко наближався. У момент, коли наблизився до автомобіля, який стояв досить близько, останній вискочив на його смугу руху без покажчика повороту. Він застосував екстренне галмування і сталася ДТП. Після зіткення він одразу ж викликав поліцію та швидку допомогу, оскільки потерпілий лежав на дорозі. Інші водії також зупинились та намагались надати першу медичну допомогу. Він пам"ятає, що хтось із водіїв піймав чоловіка, який був візуально на підпитку та говорили, що він ходив по дорозі шатався та створював перешкоди руху. В подальшому він допомагав потерпілому матеріально. Відразу дав 10 тис. грн., потім перерахував потерпілому кошти в сумі 13.5 тис. грн. та ще 3 тис. грн. Потім відправив коляску та гідравлічний підйомник. Він визнає цивільний позов в частині моральної шкоди в розмірі 50 тис. грн. Щодо матеріальної шкоди вважає, що вона покривається сумою матеріального відшкодування відповідно до страхового полісу.
В ході судових дебат 10.11.2021 року та під останнього слова 28.12.2021 року обвинувачений ОСОБА_9 винним себе не визнав.
Потерпілий ОСОБА_10 у судовому засідані пояснив, що 04.01.2019 року він із бувшою дружиною їхали із м.Одеси в м.Києв. Була гарна погода, чисте сухе дорожнє покриття. Йому захотілось по нужді, він включив поворот та почав зупиняти автомобіль, зупинивши - включив аварійку, відстебнув ремінь безпеки. Далі момент удару він не пам'ятає. ДТП сталася у правій крайній полосі, інших осіб на дорозі не було.
10.11.2021 року у судове засідання не з"явився, повідомлений належним чином, надіслав до суду свою промову у судових дебатах, в якій просить суд визнати ОСОБА_9 винним та призначити реальну міру покарання у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки ОСОБА_9 винним себе не визнав, не розкаявся, не вибачився, заподіяну шкоду не відшкодував. Цивільний позов просить задоволити у повному обсязі.
Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_12 також 11.10.2021 року в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, надіслав до суду письмові поясненні до судових дебатів в якій пітримав думку потерпілого, просив суд судове засідання провести без його участі та без участі потерпілого.
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила, що вона являлась співмешканкою ОСОБА_14 04.01.2019 року вона їхала із ОСОБА_10 із допустимою швидкістю. Вони зупинилися ближче до металевої огорожі, оскільки ОСОБА_10 захотів в туалет. Після зупинки одразу відбулась ДТП. ОСОБА_10 був без свідомості, оскільки отримав численні травми. На запитання захисту підтвердила, що ОСОБА_9 надавав ОСОБА_10 матеріальну допомогу в розмірі приблизно 70 тис. грн.
Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснив, що точної дати він не пам'ятає, їхав із ОСОБА_9 автомобілем фольцваген в напрямку м.Умань. Автомобіль рухався у крайній правій полосі де і сталася ДТП. Погодні умови були без опадів. Як сталась ДТП він не бачив, однак пояснив, що ОСОБА_9 в'їхав в інший автомобіль мерседес. У нього та ОСОБА_9 тілесних ушкоджень не було, а водій мерседеса був без свідомості. Він бачив пішохода на дорозі.
Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснив, що 04.01.2019 року він дійсно знаходився на трасі Київ-Одеса та чекав автобуса. Бачив, що одна машина почала тормозити а інша в'їхала. Після ДТП він переходив дорогу. Детально нічого сказати не може, оскільки знаходився в стані алкогольного сп'яніння.
Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні пояснив, що він виїжджав на місце ДТП в якості начальника слідчого відділу, щодо свідка ОСОБА_18 зазначив, що дана особа не була допитана, оскільки перебувала в стані алкогольного сп"яніння.
Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_9 , його вина у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими матеріалами кримінального провадження, а саме:
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події із фотододатками від 04.01.2019 року.
Т.1 (а.п.225-245)
-протоколами огляду предмету від 11.01.2019 року
Т.1 ( а.п.246-248,250-252)
-висновком експерта №16 від 18.02.2019 року із фотододатками з якого вбачається, що на момент експертного огляду, з технічної точки зору гальмівна система автомобіля “Мерседес” реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходилась в працездатному стані, ходова частина знаходилась в технічно несправному та непрацездатному стані. Ходова частина має технічні несправності у вигляді: деформації та зміщення з місця конструкційного встановлення підвіски задніх лівого та правого коліс ( в зборі), пошкодженні та розгерметезація шини заднього лівого колеса. Дані технічні несправності виникли під час ДТП.
Т.2 (а.п.а.п.116-121)
-висновком експерта №17 із фотододатками від 12.02.2019 року з якого вбачається, що:
1.на момент експертного огляду, з технічної точки зору рульове керування та робоча гальмівна система автомобіля “VOLKSWAGEN GOLF VARIANT» реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходились в працездатному стані, ходова частина знаходились в несправному та непрацездатному стані.
2.Ходова частина має технічні несправності у вигляді: деформації та зміщення з місця конструкційного встановлення підвіски переднього правого колеса ( в зборі), деформації диска та пошкодженні шини переднього правого колеса. Дані технічні несправності виникли під час ДТП.
Т.2 (а.п.а.п.129-134)
-висновком експерта №18 від 07.02.2019 року в результаті якого встановлено:
1.що в момент первинного входу в контакт кут між подовжніми осями автомобіля VOLKSWAGEN GOLF VARIANT реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля “Мерседес” реєстраційний номер НОМЕР_2 складав близько 0 градусів (+-5 градусів), що могло відповідати попутному напрямку руху транспортних засобів перед зіткненням.
2.В умовах розглянутої події автомобіль VOLKSWAGEN GOLF VARIANT реєстраційний номер НОМЕР_1 первинно контактував передньою з більшою вираженістю до правого краю кузова з задньою з більшою вираженістю до лівого краю кузова автомобіля “Мерседес” реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Т.2 (а.п.а.п.137-147)
-висновком експерта №2819/2820/19-27 від 31.07.2019 року відповідно до якого встановлено,:
1.«В розглянутій дорожньо - транспортній ситуації дії водія автомобіля VOLKSWAGEN GOLF VARIANT ОСОБА_9 , регламентувались вимогами п. 2.3. (б) і (д), п. 12.3., п. 13.1. ПДР.
2.В даній дорожньо-транспортній ситуації водію автомобіля MERCEDES-BENZ Е220 ОСОБА_10 з моменту виявлення руху пішохода в напрямку смуги руху його автомобіля, слід було відповідно до вимог п. 12.3. ПДР ужити заходів до екстреного гальмування транспортного засобу (що водієм і було виконано). Враховуючи, що автомобіль VOLKSWAGEN GOLF VARIANT наближався до автомобіля MERCEDES-BENZ Е220 (який до моменту ДТП зупинився) позаду, то дії водія автомобіля MERCEDES-BENZ Е220 ОСОБА_10 , спрямовані на можливість уникнути зіткнення в такій ситуації вимогами ПДР не регламентувались.
3.В розглянутій дорожній обстановці, за умови виконання водієм автомобіля VOLKSWAGEN GOLF VARIANT ОСОБА_9 вимог п.12.3, та п. 13.1 ПДР (за умови дотримання безпечної дистанції до переднього автомобіля та при знижені швидкості і зупинці за переднім автомобілем), він (водій ОСОБА_11 ) мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем MERCEDES-BENZ Е220. У розглянутій ситуації водій автомобіля MERCEDES-BENZ Е220 ОСОБА_10 не міг уникнути ДТП своїми односторонніми діями.
3.В причинному зв'язку з фактом зіткнення автомобіля VOLKSWAGEN GOLF VARIANT з автомобілем MERCEDES-BENZ Е220 знаходиться невідповідні вимогам п.12.3 та 13.1 ПДР дії водія автомобіля VOLKSWAGEN GOLF VARIANT Рибчак І.С.
Т.2 (а.п.а.п.171-175)
-висновком експерта №33 року в результаті якого встановлено:
1. на тілі ОСОБА_10 мали місце тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, закритого тупого перелому спинного мозку, перелому тіла Тh8 хребця, посттравматичної мієлопатії на цьому рівні, перелому остистих відростків Тh6, Тh7 хребців, закритої травми грудної клітки, множинних переломів ребер з двох сторін, посттравматичного гемопневмотораксу, нижньої параплегії, порушення функції тазових органів типу затримки. Дані тілесні ушкодження відповідають вказаному в ухвалі часу, утворились від дії тупих твердих предметів і в своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.
2.Судячи по характеру та локалізації тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_10 вони могли утворитись при ДТП.
Т.2 (а.п.а.п.161-163)
Аналізуючи добуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, допустимість, належність та достовірність яких не викликає жодних сумнівів, суд приходить до висновку, що винність обвинуваченого ОСОБА_9 доведена в повному обсязі.
Захист оспорював допустимість як доказів:
1.постанови про призначення групи прокурорів від 05.01.2019 року, яка не відповідає вимогам ст.110 КПК, а саме не містить часу її складання;
2.протоколу огляду місця події та похідних від нього, який не відповідає вимогам ст.ст.104, 105, 106 КПК України;
3.протоколів огляду предметів від 11.01.2019 року, які не відповідають вимогам ст.106 КПК України;
4. постанови про визнання речових доказів, яка не відповідає вимогам ст.110 КПК;
Крім того, захист вважає недопустимими доказами покази свідка ОСОБА_13 та потерпілого ОСОБА_10 про те, що в момент ДТП автомобіль Мерседес перебував на правому узбіччі, оскільки це суперечить огляду місця події та обставинам справи.
Захист звернув увагу суду на грубе порушення слідчим вимог КПК України, а саме слідчий звернувся із клопотанням до слідчого судді про призначення ряду експертиз без погодження з прокурором.
Також захист вважає що вилучення історії хвороби потерпілого ОСОБА_10 здійснена з грубим порушенням Глави 15 тимчасовий доступ до речей та документів, оскільки слідчим ОСОБА_17 направлено запит на отримання історії хвороби та не зрозуміло яким чином та в кого отримано копію історії хвороби №323/61 на ім'я ОСОБА_10 .
Захист просить суд виправдати обвинуваченого ОСОБА_9 з підстав недоведення його вини матеріалами кримінального провадження та неможливістю усунути допущені порушення вимог КПК України.
Проте, суд критично ставиться до таких заперечень з боку захисту, виходячи з наступного.
За змістом рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року,визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
В рішеннях Європейського суду з прав людини по справах "Гефген проти Німеччини" від 30.06.2008 р., "Яременко проти України" від 30.04.2015 р. викладена концепція,сенс якої зводиться до того, що якщо джерело доказів ("дерево") є недопустимим, то всі докази, отримані за його допомогою ("плоди") будуть такими ж.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Частина 1 ст. 92 КПК України передбачає, що обов'язок доказування вказаних обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим кодексом випадках, - на потерпілого.
Статтями 7, 22 КПК України передбачено, що однією із засад кримінального судочинства є змагальність сторін та свобода у поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
В статі 87 КПК України зазначено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 3) порушення права особи на захист.
Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.
У п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997р. № 7 "Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина", наголошено на тому, що згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. У зв'язку з цим судам при розгляді кожної справи необхідно перевіряти, чи були докази, якими органи досудового слідства обґрунтовують висновки про винність особи у вчиненні злочину, одержані відповідно до норм КПК. Якщо буде встановлено, що ті чи інші докази були одержані незаконним шляхом, суди повинні визнавати їх недопустимими і не враховувати при обґрунтуванні обвинувачення у вироку.
Відповідно до роз"яснень п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
В судовому засіданні встановлено, що 04.01.2019 року близько 15 години 40 хвилин ОСОБА_9 , рухаючись автомобілем марки VOLKSWAGEN GOLF VARIANT реєстраційний номер НОМЕР_1 , по автомобільній дорозі сполученням Київ-Одеса на 249 км. 957,65 м, грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, проявив особисту неуважність і безпечність, не вибрав безпечної швидкості та дистанції, внаслідок чого допустив наїзд на автомобіль MERCEDES-BENZ Е220 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10 , який зупинився.
Ці ж обставини прокурор вважає доведеними та виклав в обвинуваченні.
Під час огляду місця події слідчим було встановлено місце ДТП.
Схема ДТП містить посилання на те, що є додатком до протоколу огляду місця події.
Відповідно до висновків експерта №16 від 18.02.2019 року та №17 від 12.02.2019 року встановлено, що технічні несправності автомобіля “VOLKSWAGEN GOLF VARIANT» реєстраційний номер НОМЕР_1 та MERCEDES-BENZ Е220 реєстраційний номер НОМЕР_2 виникли під час ДТП.
Відповідно до ст. 104 КПК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі, який повинен містити відомості про: місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім'я, по батькові, посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання); інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання; послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи; вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.
Відповідно дост. 105 КПК України, особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки. Додатки до протоколів повинні бути належним чином упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у вилученні таких додатків.
Згідно зі ст. 106 КПК України, протокол під час досудового розслідування складається під час проведення процесуальної дії або безпосередньо після її закінчення. До складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії.
В судовому засіданні при дослідженні протоколу огляду місця події та схеми ДТП як додатку до нього встановлено, що за формою та змістом зазначені письмові докази відповідають вимогам процесуального закону.
Огляд місця події проводився в присутності ОСОБА_9 , що підтвержується його підписом, за участю понятих, уповноваженою особою, відповідний протокол підписаний всіма учасниками без зауважень,чим вони підтвердили правильність фіксування результатів проведення процесуальної дії.
За таких обставин відсутні передбачені законом підстави для визнання недопустимим доказам протоколу огляду місця події та похідних від нього, оскільки при огляді місця події були встановлені вихідні дані про обставини ДТП, вони зібрані у встановленому законом порядку і відповідають вимогам ст.85-86 КПК України, порушень вимог чинного законодавства судом не встановлено, а доводи захисника в цій частині суд розцінює, як обраний спосіб захисту обвинуваченого від пред'явленого обвинувачення.
Щодо визнання недопустимим доказом постанови про призначення групи прокурорів від 05.01.2019 року.
За змістом статей 36, 37, 110 КПК рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов'язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у тому числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла.
Суд встановив, що дана постанова відповідає встановленій формі, підписана службовою особою, яка її прийняла із зазначенням дати та місця її складення, а відсутність у даній постанові часу її складення не є самостійною підставою для визнання такої постанови недопустимим доказом.
До тверджень захисту про визнання протоколів огляду предметів від 11.01.2019 року недопустимими доказами суд також відноситься критично, оскільки порушення зазначені захистом не є істотними порушеннями
вимог кримінального процесуального закону та автоматично не тягнуть за собою визнання недопустимим доказом.
Щодо визнання постанови про визнання речових доказів недопустимим доказом суд також відноситься критично, оскільки не зазначення у постанові часу її складання не є самостійною підставою для визнання недопустимим доказом.
Щодо вилучення історії хвороби потерпілого ОСОБА_10 то суд вважає, що захист посилається виключно на відсутність у кримінальному провадженні інформації про джерело походження медичних документів, як на формальну підставу вилучення.
Захист звернув увагу суду на грубе порушення слідчим вимог КПК України, а саме, що слідчий звернувся із клопотанням до слідчого судді про призначення ряду експертиз без погодження з прокурором, однак захист не зазначив, які наслідки настали від цих порушень та, як вони впливають на обвинувачення ОСОБА_9 ..
Щодо позиції захисту про неналежність показів свідка ОСОБА_13 та потерпілого ОСОБА_10 про те, що в момент ДТП автомобіль Мерседес перебував на правому узбіччі, оскільки це суперечить огляду місця події та обставинам справи то у суду, під час допиту свідка та потерпілого не виникло сумнівів у їх правдивості.
Аналізуючи добуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, допустимість, належність та достовірність яких не викликає жодних сумнівів, суд приходить до висновку, що винність обвинуваченого ОСОБА_9 доведена в повному обсязі.
Дії ОСОБА_9 необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Вирішуючи питання про вид і розмір покарання суд враховує відповідно до ст.ст.50, 65-67 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.12 КК України, вчинене ОСОБА_9 кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких.
Обтяжуючих та пом!якшуючих обставин судом не встановлено.
ОСОБА_9 за місцем проживання характеризується посередньо, за місцем роботи - позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Із врахуванням всіх обставин справи, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого ОСОБА_9 , який вчинив неумисний закінчений тяжкий злочин, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у межах санкції за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами, однак, враховуючи те, що ОСОБА_9 раніше не судимий, характеризується позитивно, а також поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, зокрема те, що надавав допомогу потерпілому одразу після події, добровільно частково надавав грошову та іншу допомогу потерпілому, суд приходить до висновку про можливість його виправлення без відбування покарання і вважає за можливе, застосувавши ст. 75 КК України, звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням, що відповідатиме тяжкості злочину та особі обвинуваченого, буде необхідним для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових злочинів.
Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає.
Данна міра покарання буде необхідною і достатньою для його виправлення і перевиховання.
Представником потерпілого до початку судового розгляду пред'явлено до обвинуваченого ОСОБА_9 та ПрАТ "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У заявленому цивільному позові представник потерпілого просить суд стягнути на користь потерпілого з обвинуваченого 700 000 грн. моральної шкоди та 446 796 грн. матеріальної шкоди з них:163 000 грн. за пошкодження автомобіля, який не підлягає ремонту та решта - витрати на лікарські засоби, медичні втручання та перевезення хворого.
Крім того, представник потерпілого просить стягнути на користь потерпілого із ПрАТ "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" страхове відшкодування в межах суми передбаченої страховим полісом №АК8208239.
Цивільний відповідач ОСОБА_9 подав до суду відзив на позов в якому зазначив, що з позовних вимог не зрозуміло, що саме та яку суму позивач має стягнути із відповідачів. Чи то сума, необхідна для стягнення з ОСОБА_9 і ще крім цього сума виплат згідно страхового платежу, чи то вказано загальну суму відшкодування і тоді заявлені позовні вимоги про стягнення відповідного відшкодування повинні бути пред'явлені до страхової компанії, а суму, що не покриває страхова компанія відповідно стягувати з обвинуваченого ОСОБА_9 . В матеріалах цивільного позову не зазначено чи звертався позивач до страхової компанії. Позовна заява не відповідає ст.175 ЦПК України.
Представник цивільного відповідача ПАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» також надіслав до суду відзив в якому зазначив, що незважаючи на відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування позивачем в обгрунтування вимог не надано копій розрахункових документів та документів лікарських призначень (епікріз, виписки), що унеможливлює здійснити перевірку заявлених вимог.
При розв'язанні зазначеного цивільного позову суд виходить з наступних положень закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями, рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.
Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них, яка визначена у ст. 35 Закону, передбачає відшкодування шкоди на підставі звернення потерпілого до страхової компанії за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.
Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компанії або цивільного відповідача про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
З огляду на це, протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи не звернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого ст. 128 КПК України.
Водночас, у межах кримінального провадження за ст. 286 КК України обставини ДТП, особа, винна у її настанні, характер і розмір завданої шкоди встановлюються судом як обставини, що мають істотне значення для кримінальної справи і належать до предмету доказування. В цьому разі не звернення потерпілого безпосередньо до страховика жодним чином не перешкоджає з'ясуванню обставин, з якими законодавець пов'язує підстави для виплати відшкодування.
Тому, якщо особа подала позовну заяву до суду про стягнення із страховика або іншого цивільного відповідача шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, то вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Така позиція суду першої та апеляційної інстанцій абсолютно узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к) яка зводиться до того, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика або іншого цивільного відповідача про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов'язковим.
У відповідності до ч.22.1 ст.22Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або згаданим вище Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Вирішуючи цивільний позов представника потерпілого в межах вимог та підстав наведених у позовній заяві, суд виходить з того, що представник позивача та позивач не додав належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, не зазначив у позові суму, яку необхідно стягнути із страхової компанії, не додав до позову, як доказ страхового полісу, на який посилається, та не скористався правом його витребування в порядку ст.84 ЦПК України, що не дає суду можливості встановити страховий ліміт та розмежувати розмір відшкодування, в обгрунтування позовних вимог не додав належним чином завірених копій розрахункових документів (чеків) та документів лікарських призначень, не спростував заперечення зазначені у відзивах на позов ОСОБА_9 та ПАТ "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП", а тому керуючись п.9 ч.1 ст.257 ЦПК України суд вважає за необхідне позов залишити без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.7 ст.128 КПК України -особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються з витрат, пов'язаних із залученням експертів, які згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави.
Тому підлягають стягненню з ОСОБА_9 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 474, 475 КПК України,-
Визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 ( три ) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.
Згідно зі ст. 76 КК України протягом іспитового строку покласти на засудженого обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 5787 (п'ять тисяч сімсом вісімдесят сім) гривень.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 до ОСОБА_9 та ПрАТ "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу та представнику позивача, що відповідно до ч.7 ст.128 КПК України -особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 10.01.2019 року на автомобілі марки “VOLKSWAGEN GOLF VARIANT» реєстраційний номер НОМЕР_1 та MERCEDES-BENZ Е220 реєстраційний номер НОМЕР_2 - скасувати.
Речові докази : автомобілі марки “VOLKSWAGEN GOLF VARIANT» реєстраційний номер НОМЕР_1 та MERCEDES-BENZ Е220 реєстраційний номер НОМЕР_2 - повернути власникам.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляція до Кропивницького апеляційного суду через Ульяновський районний суд Кіровоградської області на протязі 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1