Справа №345/5508/21
Провадження № 2/345/1581/2021
23.12.2021 м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Кулаєць Б.О.,
з участю секретаря судового засідання Заткальницької Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права власності шляхом втрати права особи на користування житловим приміщенням,
Стислий виклад позиції позивача.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме: квартирою на АДРЕСА_1 .
Свої вимоги мотивує тим, що вона є власником квартири за адресою АДРЕСА_2 . Вказану квартиру вона купила у відповідача по справі. На даний момент в квартирі зареєстровані вона, як власник, та відповідач. Згідно з п. 4.5 договору купівлі-продажу від 19.11.2021 продавець (відповідач ОСОБА_2 ) зобов'язався знятися з реєстрації місця проживання, звільнити квартиру від речей та передати покупцю, тобто їй, ключі від квартири до 29.11.2021 включно. Однак відповідач лише передав їй ключі, забрав речі, а з реєстрації в квартирі не знявся і надалі залишається зареєстрованим в її квартирі. Відповідач не є членом її сім'ї, а тому після того, як вона стала власником вказаної квартири право відповідача користуватися уже її квартирою припинилося. Реєстрація в її квартирі відповідача чинить їй перешкоди у користуванні власністю, яку вона у нього придбала, а з припиненням його права власності на квартиру втрачається і право користування житловим приміщенням. Якщо особа, яка не є членом сім'ї власника, та не погоджується на добровільне зняття реєстрації з місця проживання, власник житла може звернутися до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. З огляду на викладене вона змушена звертатися до суду із даним позовом як власник житла з метою захисту свого права.
Позивачка звернулася до суду зі заявою про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився з невідомих для суду причин, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся у передбаченому законом порядку, в тому числі, шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України (а.с. 19). З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 10.12.2021 відкрито провадження у справі, призначено відкрите судове засідання за участю сторін в порядку спрощеного провадження, встановлено відповідачу строк п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов.
15.12.2021 позивачка подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та проти заочного розгляду справи не заперечує.
Від відповідача будь-яких заяв, клопотань, письмових пояснень не поступало, як і не повідомляв він про причини своєї неявки в судові засідання.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, виходячи з поданих заяв, судом розглядається справа за наявними доказами у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом.
Відповідач відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань, жодних доказів на спростування обґрунтувань позивачки суду не надав, хоча був повідомлений про розгляд даної справи.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що відповідач, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подавав, а тому протокольною формою ухвали суд постановив провести заочний розгляд даної справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 19.11.2021, посвідченого приватним нотаріусом Гаврилюк О.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 938, позивачка ОСОБА_1 придбала у відповідача ОСОБА_2 квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 6-7)
Відповідно до п. 4.5 вищевказаного договору продавець та інші особи, що зареєстровані та/або користуються зазначеною квартирою зобов'язуються знятися з реєстрації місце проживання, звільнити квартиру від речей та передати ключі покупцю до 29.11.2021 включно.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер витягу 285646543, за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 8).
У спірній квартирі в даний час зареєстровані: позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за даними, виданої ЦНАП виконавчого комітету Калуської міської ради № 594162 від 06.12.2021 (а.с.9).
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами існує спір з приводу наявності підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом.
Оцінка суду:
вивчивши зміст позовної заяви, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенці про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права приватної власності чи обмежений у його здійснені.
Відповідно до ст. 150 Житлового кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
В ст. 391 ЦК України вказано, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні їм права користування та розпорядження своїм майном.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 Цивільного кодексу України та передбачають правомочності щодо використання житла для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Згідно зі ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, у якому фізична особа проживає постійно або тимчасово.
У ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вказано, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення власності на житлове привішення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення померлою.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність, або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог.
Судом встановлено, що після укладання договору купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_2 продавець ОСОБА_2 , який є відповідачем по справі, в порушення вимог п. 4.5 вказаного договору не знявся з реєстрації з квартири, яка є предметом договору до 29.11.2021.
При цьому відповідач мав право користування спірним житлом згідно зі законом як власник квартири. Однак у подальшому його право власності на житло припинилось у зв'язку з відчуженням ним квартири позивачці. Втративши право власності відповідач втратив і похідне право - право користування відчуженим житлом, оскільки іншого умови договору купівлі-продажу не передбачали.
Водночас відповідач не належить до складу родини позивачки, квартира на підставі договору купівлі-продажу належить останній, а відповідач у свою чергу зареєстрований, але не мешкає у вказаному житловому приміщенні, що є підставою для визнання його такими, що втратив право користування житловим приміщенням.
Обставини по справі на предмет їх відповідності вказаним вище положенням законодавства свідчать про те, що реєстрація відповідача у квартирі, за умови документально підтвердженого права власності позивачки на даний об'єкт нерухомості, перешкоджає останній вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. При цьому вказані правомочності є абсолютними, непорушними та гарантованими законом.
Волевиявлення власника майна за предметом позовних вимог спрямоване на визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням. Такі вимоги слід вважати правомірними, оскільки вони в повній мірі узгоджується з тими правомочностями, які передбачається цивільно-правовим інститутом права приватної власності (ст.ст. 316, 318 Цивільного кодексу України).
Поряд з цим, будь яких фактичних даних, які б свідчили про позбавлення позивачки права власності на квартиру, чи наявності у відповідача права на користування нею, матеріали справи не містять. У позивачки виникають незручності щодо вільного володіння своїм майном через те, що у квартирі зареєстрований відповідач.
Жодних належних та допустимих доказів на спростування вказаних вище обставин, відповідач суду не подав.
Оскільки відповідач не проживає в квартирі, є колишнім власником, доказів наявності підстав для збереження за ним права користування житловим приміщенням суду не надано, витрати на утримання житлового приміщення ним не сплачуються, своєю реєстрацією в квартирі відповідач перешкоджає позивачці в реалізації нею свого права на користування та розпорядження квартирою, право користування є похідним від права власності, тому у суду є підстави для задоволення позову, оскільки з переходом права власності на квартиру до ОСОБА_1 відповідач втратив право користування нею.
На підставі викладеного, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 16, 29, 316, 317, 318, 319, 321, 383, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76 - 83, 133, 141, 258, 259, 268, 280-282 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права власності шляхом втрати права особи на користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою за адресою АДРЕСА_2 .
За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителька АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя: