17 червня 2010 р. № 13/186 (21/193)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіШвеця В.О.
суддівКривди Д.С.
Олійника В.Ф.
розглянувши касаційну скаргуУправління майном спільної власності Львівської обласної ради
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду
від 12.01.10
у справі№ 13/186(21/193)
господарського судуЛьвівської області
за позовомТОВ "Славія-2000"
доУправління майном спільної власності Львівської обласної ради
Львівської обласної ради
за участю третіх осібЛьвівської регіональної господарської спілки підприємств побутового обслуговування населення "Львівоблсервіс"
Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради
Обласного комунального підприємств Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки"
провизнання права власності на новозбудоване нежитлове приміщення
Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України № 02.03-10/394 від 16 червня 2010 року у зв'язку із відпусткою судді Гоголь Т.Г. для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Швеця В.О. (головуючого), Кривди Д.С., Олійника В.Ф.
за участю представників сторін від:
позивача: Кунтий Н.О. (дов. від 15.06.10),
відповідача 1): Горак Я.П. (дов. від 28.12.09),
Представники другого відповідача і третіх осіб в судове засідання не з"явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Славія-2000" звернулося з позовом до Управління майном спільної власності Львівської обласної ради та Львівської обласної ради про визнання права власності на новозбудоване нежитлове приміщення за адресою: м. Львів, пр. В. Чорновола, 59, загальною площею 65,6 кв.м, та про зобов'язання Львівської обласної ради видати свідоцтво про право власності на спірне нежитлове приміщення.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Господарського суду Львівської області від 05.11.09, ухваленим суддею Станько Л.Л., у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю та недоведеністю.
Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Краєвської М.В. -головуючого, Дубник О.П., Процика Т.С., постановою від 12.01.10 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, позовні вимоги задовольнив. Апеляційний суд виходив з того, що спірний новозбудований об'єкт введений в експлуатацію, відтак визнав підставною вимогу про визнання за позивачем права власності на нього. При цьому суд керувався приписами статті 331 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись з винесеною у справі постановою, Управління майном спільної власності Львівської обласної ради звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду від 05.11.09 залишити в силі. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо порушення апеляційним судом приписів статей 331, 376 Цивільного кодексу України.
На адресу Вищого господарського суду України від ТОВ "Славія-2000" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим просив залишити її без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами процесуальних норм, відзначає наступне.
Як установлено судами обох інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 02.11.00 між Львівською регіональною господарською спілкою підприємств побутового обслуговування населення "Львівоблсервіс" (орендодавець), уповноваженої розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації № 759 від 07.07.99 "Про передачу в оперативне управління нежитлових приміщень у будинку № 59 на пр. Чорновола" управляти будинком побуту "Ювілейний" та позивачем (орендар) був укладений договір № 29 на оренду нежитлових приміщень будинку побуту "Ювілейний" (м. Львів, пр. Чорновола, 59), відповідно до якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти в орендне користування нежитлові приміщення у вказаному будинку загальною площею 710,3 кв.м., визначених у додатку № 1. Відповідно до п. 3.7 договору орендар не має права без згоди орендодавця переобладнувати чи пристосовувати приміщення для інших потреб. Договором передбачено строк його дії з 02.11.00 по 31.12.05. Судами також установлено, що 01.01.05 між тими ж сторонами був укладений аналогічний договір № 29 на оренду нежитлових приміщень будинку побуту "Ювілейний". Предметом заявленого позову є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія-2000" до Управління майном спільної власності Львівської обласної ради та Львівської обласної ради про визнання за позивачем права власності на новозбудоване нежитлове приміщення за адресою: м. Львів, пр. В. Чорновола, 59, загальною площею 65,6 кв.м, а також зобов'язання Львівської обласної ради видати Свідоцтво про право власності на спірне нежитлове приміщення. За приписами статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій", фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад дозвіл на будівництво об'єкта містобудування. Статтею 29 цього ж Закону передбачено, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення незазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством. Відповідно до приписів статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена, створена особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила, створила річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно - житлові будинки, будівлі, споруди тощо виникає з моменту завершення будівництва, створення майна. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Тобто, приписи статті 331 Цивільного кодексу України визначають загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, яке створене з додержанням вимог закону та інших правових актів, однак не регулює правовий режим самочинного будівництва. Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі - самочинному будівництві були порушені. Вказаною статтею визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, котра не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Тобто, законодавець надає можливість усунути порушення, пов'язане з будівництвом на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, у разі надання земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок. Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд першої інстанції встановив відсутність у позивача розпорядчого документа компетентного органу (власника) про надання земельної ділянки з цільовим використанням під будівництво спірної нежитлової будівлі, доказів будівлі капітального чи тимчасового типу, дозволу орендодавця на спорудження спірного нежитлового об'єкта, а також документа, який посвідчує право власності чи право постійного користування або оренди земельної ділянки, на якій збудовано нежитловий об'єкт та докази його державної реєстрації, що на думку суду унеможливлює визнання за позивачем права власності на спірний об'єкт. Апеляційний суд, скасовуючи рішення і задовольняючи позов, визнав рішення Виконкому Львівської міської ради № 173 від 10.02.06 про затвердження акту приймальної комісії про готовність до введення в експлуатацію об'єкта громадського харчування достатньою підставою для визнання за позивачем права власності на новозбудоване нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, пр. В. Чорновола, 59.
Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з вказаними висновками апеляційного суду, оскільки задовольняючи позов суд апеляційної інстанції не врахував вищенаведених правових норм, а відтак дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання за позивачем права власності на спірний об'єкт, що тим самим призвело до винесення незаконної та необґрунтованої постанови, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню.
Натомість місцевим господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального і процесуального права не вбачається, тому переглянуте колегією суддів рішення підлягає залишенню в силі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Управління майном спільної власності Львівської обласної ради задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.10 у справі № 13/186(21/193) скасувати. Рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.09 залишити в силі.
Постанова набуває чинності з дня її прийняття і не підлягає перегляду у касаційному порядку.
Головуючий суддя В. Швець
Судді Д. Кривда
В. Олійник