22 червня 2010 р. № 2/238-НМ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіОвечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційні скарги
-Підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" та
-СПД ОСОБА_4
на постановувід 04.03.10 Житомирського апеляційного господарського суду
у справі№ 2/238-нм господарського суду Житомирської області
за позовомПідприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок"
доСПД ОСОБА_4
3-тя особа без самостійних вимог на стороні відповідачаКомунальне підприємство "Коростишівський міський ринок"
Коростишівська міська рада
прозобов'язання звільнити торгове місце та стягнення 8436,00 грн.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явились
відповідача:ОСОБА_4, паспорт НОМЕР_1, 1510.1997р.
3-оі особи: не з'явились
Розгляд справи відкладався ухвалою ВГСУ від 01.06.10р. на 22.06.10р. об 12 год.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2009 справа направлялась на новий розгляд.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 22.12.2009 (суддя Л. Маріщенко), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 04.03.2010 (судді: Л. Зарудяна, І. Вечірко, А. Ляхевич), позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано відповідача звільнити торгове місце № 30 на "Кооперативному ринку" і на користь позивача стягнуто 1368 грн. неустойки. У стягненні збитків в сумі 6888 грн. відмовлено.
До Вищого господарського суду України надійшли дві касаційні скарги.
Підприємство Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" в касаційній скарзі просить скасувати прийняті судові рішення в частині відмови у стягненні збитків. Вважає, що в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суди попередніх інстанцій не дослідили обставини, що є складовими правопорушення відповідача і підставою для стягнення збитків.
СПД ОСОБА_4 в касаційній скарзі просить скасувати прийняті судові рішення в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Скаржник зазначає, що позивач не мав права виступати орендодавцем торгівельних місць. Земельна ділянка на той час знаходилась в користуванні третьої особи -комунального підприємства "Коростишівській міський ринок".
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
01.01.05 між Підприємством Коростишівською районною спілкою споживчих товариств "Кооперативний ринок" (орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_4 (орендар) був укладений договір №67 (а.с.14, т.1), за яким позивач (орендодавець) надає у тимчасове платне користування відповідачу (орендарю) торгове місце №30 площею 6,75 кв.м., яке знаходиться на території позивача по вул. Шевченка, 40 у м. Коростишеві.
Договір укладений строком на один рік, з 01.01.05 по 31.12.05 (п.п. 2.1, т.1).
Відповідно до п.3.1, п.3.2 договору плата за користування торговим місцем вноситься не пізніше 5 числа кожного місяця в розмірі 47,00 грн. за місяць. Плата здійснюється готівкою шляхом внесення в касу ринку грошових коштів.
Додатковою угодою до договору №67 від 15.10.2005р., сторони погодили орендну плату в розмірі 114,00грн. (а.с.15, т. 1).
На виконання умов договору відповідач прийняв в оренду від позивача торгове-місце № 30, про що не заперечили сторони у судовому засіданні.
16.01.06р. позивач звернувся до відповідача з претензією №111 в якій повідомив про закінчення терміну дії договору та запропонував заключити договір оренди на торгове місце №30 на 2006 рік. або звільнити торгове місце (а.с.16, т. 1).
Проте договір оренди на 2006р. сторони не уклали, акт прийому-передачі не підписали, торгове місце відповідач не передав, про що не заперечили представники сторін в судовому засіданні.
Таким чином, строк дії договору закінчився 31.12.05р.
Торгове місце позивачу не повернуто.
Відповідач пояснив, що користується торговим місцем на підставі договору оренди торгівельного місця від 01.01.2007р. укладеним з Комунальним підприємством "Коростишівський міський ринок" (третя особа по справі (а.с.28, т.1).
Згідно інвентаризаційного опису приймання активів та пасивів (торгівельних майданчиків) №3 від 31.12.03р. Коростишівська Райспоживспілка здала а ПРСС "Кооперативний ринок" (позивач) прийняв, крім іншого, асфальтно-бетонне покриття площею 6,75 м2, яке в подальшому було надане відповідачу в оренду згідно п.2.2 положення про порядок надання торгових місць в оренду приватним підприємцям на території ПРСС "Кооперативний ринок", затверджене постановою правління Коростишівської районної спілки споживчих товариств №11 від 23.01.04 (а.с.46-47, т. 1).
Підприємець ОСОБА_4 на праві оренди володів майном, переданим йому позивачем. Право володіння спірним майном з інших правових підстав відповідачем не доведено.
Як передбачено п. 4.8, 7.3 договору оренди №67 від 01.01.05р. орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт в належному стані, торгове місце вважається повернутим з моменту підписання акту здачі-приймання.
Позивач правомірно, в межах строку позовної давності, передбаченої ст.257 ЦК України, звернувся до суду з позовом про звільнення відповідачем торгового місця №30, що знаходиться в Коростишеві по вул. Шевченка, 40.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (п. 2 ст. 785 ЦК України).
Таким чином, за порушення обов'язку повернути річ наймач має сплатити неустойку у розмірі подвійної оплати за користування річчю за час прострочення.
Згідно останнього уточнення позовних вимог розмір неустойки за період з 01.01.06р. по 30.06.06р. становить 1368 грн. (114 грн. х 2 х 6 місяців).
Однією з позовних вимог підприємства "Кооперативний ринок" було відшкодування збитків у вигляді неотриманих доходів у сумі 6 888 грн.
З приводу такої вимоги слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (вигода).
Згідно з ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Загальними підставами для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння збитків є наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність збитків; б) протиправна поведінка заподіювача; в) причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.
Судова колегія наголошує, що вимоги про стягнення завданих збитків можуть бути задоволені лише у випадку, якщо позивач доведе кожний з елементів складу правопорушення.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що у даному випадку позивачем не доведено склад правопорушення.
Позивач не вживав ніяких заходів щодо одержання доходів (відповідно до ч. 4 ст.623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання ).
З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів зазначає наступне.
Доводи касаційної скарги позивача про те, що суди не дослідили обставини, з якими законодавством пов'язується настання збитків, колегія суддів до уваги не приймає. Як вже зазначалося вище, до компетенції касаційної інстанції не відноситься додаткове дослідження обставин справи і надання їм іншої оцінки.
Крім цього, згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач до прийняття рішення по справі вправі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог. Предметом позову були вимоги про звільнення торгового місця та стягнення неустойки. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників позову (збільшення неустойки). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї вимоги додатково до викладених у позовній заяві -така дія кваліфікується як зміна предмета позову. В позовній заяві позивач не пред'являв вимоги про стягнення збитків.
Доводи касаційної скарги відповідача про те, що договір №67 від 01.01.05 про передачу позивачем відповідачу торгового місця №30 був складений не правомочною на те особою, яка не мала ніяких прав на складання договорів оренди торгових місць та отримання за оренду цих місць коштів, колегія суддів також не може прийняти до уваги, оскільки, як встановлено попередніми судовими інстанціями відповідач володів майном, переданим йому позивачем на правах оренди. Право володіння спірним майном з інших правових підстав відповідачем не доведено. Враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені ст. 1117 ГПК України, дослідження інших обставин справи і надання їм іншої оцінки до повноважень касаційної інстанції не відноситься.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків суди попередніх інстанцій відмовили обгрунтовано. Підстави для скасування прийнятих у справі судових актів відсутні.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, ст.ст. 6,8,125,150 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010р., Вищий господарський суд України,
Касаційні скарги Підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" м. Коростишів та СПД ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 04.03.2010 та рішення господарського суду Житомирської області від 22.12.2009 у справі № 2/238-НМ -без змін.
Постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун