Справа № 22-ц-4784/2010 Головуючий 1-ї інстанції Бессонова Т.Д.
Категорія : соціальні виплати Доповідач - Гальянова І.Г.
23 червня 2010 судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Міненкової Н.О.
суддів - Гальянової І.Г., Ларенка В.І.
при секретарі - Григоренко К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області про оскарження дій суб'єкту владних повноважень ,-
У жовтні 2009 року позивач звернулась до суду з позовом в якому просила поновити пропущений строк звернення до суду з позовною заявою, стягнути з відповідача недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною з червня 2007 року по вересень 2009 року у розмірі 7504 гривен 82 копійки та зобов'язати відповідача в подальшому проводити виплати по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку включно відповідно до законодавства України.
Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, згідно ст. 41, 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року. В іншій частині позову , відмовлено.
Сторони, не погодившись з постановою суду, подали апеляційні скарги на вказану постанову суду першої інстанції.
Позивач в обґрунтування вимог апеляційної скарги , посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, а саме: ст. 56 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, що призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, вважає, що внесення змін до інших Законів України Законом про державний бюджет створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасовує та обмежує права та свободи людини та громадянина, що є недопустимим. Посилаючись на вказані обставини , просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про задоволення її вимог.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, також вважає, що позивачем був пропущений строк для звернення до адміністративного суду, посилаючись на ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, просить постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити ОСОБА_1 в позові в повному обсязі.
Судова колегія, розглядаючи справу в порядку цивільного судочинства відповідно до положень Закону України 1691-VI від 18 лютого 2010 року, заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
Задовольняючи позовні вимоги позивача частково, суд першої інстанції виходив з Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення статей 29, 36, п.12 ст.71 та інших та абз. 3 ч.2 ст. 56 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як різницю між 50 відсотками прожиткового мінімуму для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім"ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України .
Судова колегія погоджується з вказаним висновком суду виходячи з таких підстав.
Згідно до п.12 ст.71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, на 2007 рік зупинено дію ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
Відповідно до абзацу 3 ч.2 ст. 56 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” на 2007 рік допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлена у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Згідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з 09.07.2007 року Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області повинно було призначити, нараховувати та сплачувати позивачці допомогу, у розмірі визначеному ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, яка набула чинності із зазначеної дати, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Доводи апеляційної скарги відповідача, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
У відповідності до ч. 4 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено можливість досудового порядку вирішення спору. З матеріалів справи вбачається, що позивач скористалась таким порядком. В зв'язку з цим обчислення строку для звернення до суду необхідно проводити з дня, коли позивач дізналася про рішення, дії чи бездіяльності органу владних повноважень, за результатами її звернення чи скарги. Відповідно до листа начальника управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області № 4697 від 03 вересня 2009 року (а.с. 7) ОСОБА_1 було відмовлено в проведенні перерахунку допомоги по догляду за дитиною, у зв»язку з чим вона звернулася до суду 07 жовтня 2009 року, отже строк для звернення до суду не є пропущеним.
З огляду на наведене, посилання відповідача на пропуск позивачем строку для звернення до суду з зазначеними вимогами,є безпідставними.
Крім того, колегія суддів вважає , що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для покладення на Ізюмське міське управління праці та соціального захисту населення обов'язку для здійснення позивачці перерахунку допомоги на дитину до трьох років в 2008 та 2009 p.p. в розмірах, встановлених ч.І ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», в редакції , що діяла з 9 липня 2007 року по З І грудня 2007 року, відмовивши позивачу в задоволенні позову в цій частині, оскільки розмір таких виплат був встановлений в п. 23 Розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» та ст. 46 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» , які не визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України № 10-рп /2008 від 22 травня 2008 року та рішенням Конституційного Суду України N 11-рп/2009 від 20 травня 2009 року. Тому, враховуючи правомірність виконання відповідачем вимог зазначеного Закону щодо нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до трьохрічного віку в новому розмірі, у суду були відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про нарахування та виплату допомоги в 2008 та 2009 роках в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 3-х років.
З 1 січня 2008 року положення ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» діють в новім редакції, згідно яким допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Позивачці нарахування та виплата допомоги здійснюється у визначених цими Законами розмірах.
Доводи викладені позивачем в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині .
За таких обставин , судова колегія вважає за необхідне залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313,315, 317, 319, 218 ЦПК України, судова колегія ,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області , відхилити.
Постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий, суддя:
Судді :