22 червня 2010 р. № 35/240
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. -головуючого
Кривди Д.С.
Полянського А.Г.
за участю представників:
позивачаЖидейкіна Н.Д. -дов. від 21.05.2010 року
відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
третіх осібне з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуШевченківської районної у місті Києві державної адміністрації
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.03.2010 року
у справі№35/240 господарського суду міста Києва
за позовомКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
до
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації
Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності
Шевченківська районна у місті Києві рада
проспонукання до вчинення дій,
Комунальне підприємство “Київжитлоспецексплуатація” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про зобов'язання передати по акту ОЗ-1 нежиле приміщення площею 36,4 кв. м у будинку № 13-Б на вул. Десятинній та стягнення судових витрат.
Позивачем, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, була подана заява від 25.10.2007 року про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій останній просив суд винести рішення, яким зобов'язати Шевченківську районну у м. Києві державну адміністрацію передати КП „Київжитлоспецексплуатація” по акту ОЗ-1 нежиле приміщення, площею 8,3 кв. м у будинку № 13-Б на вул. Десятинній в м. Києві (згідно з поверховим планом № 13 літера Б).
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.02.2008 року (суддя Літвінова М.Є.) у справі № 35/240 в позові відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2010 року (судді Шипко В.В. -головуючий, Євсіков О.О., Борисенко І.В.) рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2008 року у справі № 35/240 скасовано. Постановлено нове рішення, яким позов задоволено повністю. Зобов'язано Шевченківську районну у м. Києві державну адміністрацію передати Комунальному підприємству „Київжитлоспецексплуатація” за актом ОЗ-1 нежиле приміщення, площею 8,3 кв. м у будинку № 13-Б на вул. Десятинній в м. Києві (згідно з поверховим планом № 13 літера Б). Стягнуто з Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації на користь Комунального підприємства „Київжитлоспецексплуатація” судові витрати у розмірі 3.234,70 грн.
Не погоджуючиcь з постановою, Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як встановлено судами, рішенням Київської міської ради від 27.12.2001 року № 208/1642 “Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва” затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва.
Згідно з Додатком №1 нежилий будинок № 13-Б на вул. Десятинний, загальною площею 98,2 кв. м, віднесений до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 22.02.2002 року № 347 “Про закріплення нежилих будинків та приміщень комунальної власності територіальної громади м. Києва” закріплено нежилі будинки, приміщення та окреме майно комунальної власності територіальної громади міста Києва за комунальними підприємствами та організаціями на праві повного господарського відання та оперативного управління згідно з додатками 1-7.
Згідно з Додатком № 1 до Розпорядження нежилий будинок (приміщення) № 13-Б на вул. Десятинний, загальною площею 98,2 кв. м, було закріплено на праві повного господарського відання за КП “Київжитлоспецексплуатація”.
На виконання вищевказаного рішення Київради та розпорядження Київської міської державної адміністрації, попереднім балансоутримувачем будинку №13-Б по вул. Десятинній -ЖЕК-1005 у Шевченківському районі м. Києва, 15.11.2004 року було передано позивачу за актом приймання-передачі ОЗ-1 № 119 від 04.11.2004 року частину спірного будинку площею 61,8 кв. м.
Як зазначено судами, згідно з планом за поверхами та експлікацією до плану внутрішніх площ будинку № 13-Б по вул. Десятинній, виготовленим в 1962 році, площа будинку складає 67,6 кв. м з урахуванням спірного приміщення, яке в експлікації значиться як коридор площею 8,3 кв. м.
Згідно з планом за поверхами на будівлю літера Б на вул. Десятинній № 13, виконаним 30.08.2002 року, було проведено перепланування частини будинку та загальна площа будинку склала 61,8 кв. м без урахування спірного приміщення, площа якого становить 8,3 кв. м.
Таким чином, будинок по вул. Десятинній, 13-Б було передано позивачу без урахування зазначеної площі.
У пункті 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 року №02-5/422 "Про судове рішення" зазначено, що, у відповідності з статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: 3.1. чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; 3.2. чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; 3.3. яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 3 Роз'яснення).
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Статтею 105 Кодексу встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги (подання) апеляційний господарський суд приймає постанову. У постанові мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції; висновки за результатами розгляду апеляційної скарги (подання).
Рішення та постанова зазначеним вимогам не відповідають.
Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина третя статті 140, частина перша статті 144 Основного Закону України).
Відповідно до частини першої статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Пунктом 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Крім того, згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання щодо прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (пункт 31 статті 26 Закону).
Однак, вирішуючи питання щодо зобов'язання відповідача передати позивачу частину комунального майна у розмірі 8,3 кв.м., судами не було належним чином досліджено повноваження відповідача щодо розпорядження вказаним майном.
Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Позивач може помилково визначити, що відповідати за позовом повинна саме та особа, до якої пред'явлено позовну вимогу. В цьому випадку суд, установивши, що позов подано не до тієї особи, має право за згодою позивача замінити відповідача.
Відповідно до статті 65 Кодексу господарський суд, встановивши під час підготовки до розгляду справи або під час розгляду справи, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, за заявою або за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допускає заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Також відповідно до статті 24 Кодексу господарський суд, установивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Однак, зазначені норми чинного законодавства судами до уваги прийняті не були.
Враховуючи викладене, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до статей 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України.
При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.
Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2010 року у справі №35/240 господарського суду міста Києва та рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2008 року у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий О.Муравйов
Судді Д. Кривда
А. Полянський