Справа № 750/14380/21 Головуючий у І інстанції Григор"єв Р.
Провадження № 11-кп/4823/919/21
Категорія - Доповідач ОСОБА_1
28 грудня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
З участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 грудня 2021 року,
Цією ухвалою, яку було винесено під час розгляду кримінального провадження внесеного 9 лютого 2021 року за № 12021270340000359 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, було задоволено клопотання прокурора про продовження міри запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою до 15 лютого 2022 року, з подальшим триманням в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор».
Суд першої інстанції, дійшовши до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, мотивував це рішення тим, що продовжують існувати ризики, які існували на момент обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу, при цьому жоден із більш м'яких запобіжних заходів в тому числі і запропонований стороною захисту, не забезпечить належного виконання останнім процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам.
Не погоджуючись з ухвалою суду адвокатом ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 було подано апеляційну скаргу в якій просить її скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу та змінити його підзахисному запобіжний захід на більш м'який, а саме на домашній арешт. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що зміст ст.. 314 та 315 КПК України передбачає, що при відкладенні проведення підготовчого судового розгляду, суд першої інстанції не вирішує питань пов'язаних з підготовкою до судового розгляду, а тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 суд повинен був залишити без задоволення. Зауважує, що питання запобіжного заходу, згідно ст.. 331 КПК України вирішується вже безпосередньо під час судового розгляду. Захисник вважає, що заявлений ризик - переховування від суду, жодними доказами не підтверджується, а обґрунтовується виключно тяжкістю злочину. Вважає, що наявність у ОСОБА_7 постійного місця реєстрації і проживання, міцних соціальних зв'язків, наявність у нього двох малолітніх дітей та дружини, свідчать про можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Заслухавши доповідача, захисника-адвоката ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу та, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки в судовому засіданні прокурором доведено, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не відпали і продовжують існувати.
При цьому, суд врахував тяжкість інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, а також зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, суд дійшов висновку про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги захисника в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення.
На переконання судової колегії продовжений стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою є співмірним із існуючими ризиками станом на час судового розгляду, відповідає особі обвинуваченого і зможе забезпечити, на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів, належне виконання ним процесуальних обов'язків.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Отже, приймаючи до уваги тяжкість інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, які суд оцінює у сукупності з іншими даними, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки відсутні підстави вважати, що інший (менш суворий) запобіжний захід, може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
При цьому слід зауважити, що суддя в ході розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Доводи апеляційної скарги про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 та встановлена наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, при цьому, будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною захисту під час апеляційного розгляду не наведено.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги захисника про те, що суд порушив положення ст. 314, 315 та 331 КПК України, оскільки відкладаючи підготовчий судовий розгляд не мав права розглядати клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого.
Колегія суддів вважає, що при розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. За ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Отже, суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, навіть у разі відкладення підготовчого судового засідання.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що судом не враховано, зокрема, характеризуючих даних, то вказані доводи не є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновків суду про те, що ОСОБА_7 у подальшому може ухилятися від правосуддя або продовжити вчинення інших кримінальних правопорушень.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, та задоволення апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 грудня 2021 року, якою було продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3