Справа № 742/4169/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/907/21
Категорія - в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
23 грудня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові, матеріали судового провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Ічнянського районного суду Чернігівської області від 15 грудня 2021 року про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7
захисника-адвоката ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_6
Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 15 грудня 2021 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст. 69, ст. 93 п.п. а, г, ж, з КК України (в редакції 1960 року), продовжено строк тримання під вартою до 12 лютого 2022 року включно.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, суд обґрунтував свої висновки тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати. Інший більш м'який запобіжний захід не забезпечить належного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам.
Не погодившись із рішенням суду, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду та змінити йому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що вказані прокурором ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки не було надано жодного належного доказу на їх підтвердження. Вказує, що суд в своєму рішенні не мотивував, чому він обрав найсуворіший запобіжний захід. А лише тяжкість покарання не може бути підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Крім того при розгляді клопотанні про продовження йому строку тримання, було порушено право на захист, оскільки його захист здійснюється адвокатом ОСОБА_8 , проте останній не був належним чином повідомлений про призначене судове засідання. Звертає увагу, що він протягом двадцяти шести років проживав у м. Києві, має міцні соціальні зв'язки, які забезпечують його перебування за місцем фактичного проживання.
Заслухавши доповідача, захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити з викладених в ній підстав, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст. 69, ст. 93 п.п.а, г, ж, з КК України (в редакції 1960 року).
Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2021 року продовжено ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу до 03 січня 2022 року.
За змістом ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання, суд своєю ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положеннями ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Апеляційним судом встановлено, що зазначені вимоги закону судом 1 інстанції дотримані в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 суд 1 інстанції, ураховуючи ризики, передбачені ст. 177 КПК України, дійшов правильного висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, так як ризики, які були підставою для застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися. Крім того, до сплину строку тримання обвинуваченого під вартою, дане кримінальне провадження було не завершено, обвинувачений тривалий час знаходився у розшуку.
Виходячи з даних матеріалів судового провадження, є вірним висновок суду 1 інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 на більш м'який.
Твердження захисника про те, що справу було розглянуто незаконним складом суду, зокрема до якого входила суддя ОСОБА_9 є безпідставними, оскільки згідно ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2021 року, відмовлено у задоволенні клопотання захисника-адвоката ОСОБА_8 про відвід судді ОСОБА_9 у складу колегії суддів Ічнянського районного суду Чернігівської області. Як вбачається з матеріалів справи, системою документообігу в автоматичному режимі суддю ОСОБА_9 було виключено як головуючого по справі через відпустку менше 14 днів, при цьому було включено до складу колегії як суддю, яка на момент визначення її як судді у складі колегії не перебувала у відпустці та відправляла правосуддя згідно чинного законодавства, тому було встановлено відсутність підстав вважати, що під час розподілу справи могла виникнути очевидна помилка в налаштуванні автоматизованої системи діловодства суду при автоматизованому розподілі справ, що могло потягнути за собою порушення порядку визначення судді ОСОБА_9 для розгляду справи.
Доводи сторони захисту про те, що було порушено право обвинуваченого на захист, оскільки розгляд справи було проведено без участі захисника ОСОБА_8 , не заслуговують на увагу, оскільки суд у відповідності до вимог ст.ст.52, 53 КПК України залучив іншого захисника для проведення окремої процесуальної дії, так як ОСОБА_8 не міг прибути до суду у зв'язку з перебуванням на лікарняному.
За таких підстав, суд обґрунтовано та в повній мірі мотивував своє рішення, тому твердження апелянта про необґрунтованість висновків постановленої ухвали, колегія суддів вважає не слушними.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі судом рішення, не вбачається.
Враховуючи вищевикладене колегія не знаходить підстав для задоволення поданої апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Ічнянського районного суду Чернігівської області від 15 грудня 2021 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - без змін.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4