24 грудня 2021 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 728/2206/20
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1791/21
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів Шитченко Н.В., Висоцької Н.В., Онищенко О.І., вивчивши матеріали апеляційної скарги Державної казначейської служби України на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області, Чернігівської обласної прокуратури про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду,
Рішенням від 16 листопада 2021 року Прилуцький міськрайонний суд позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з Єдиного казначейського рахунку ДКСУ в установленому законом порядку на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 400 000 грн, 10 000 грн у відшкодування витрат на правову допомогу під час кримінального провадження та 8 500 грн судових витрат з оплати професійної правничої допомоги у дані й справі. В іншій частині позову - відмовив.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, 14 грудня 2021 року (згідно з відбитком штампу відділення поштового зв'язку) ДКСУ звернулася з апеляційною скаргою, в якій представник відповідача одночасно заявила клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати до ухвалення судового рішення, посилаючись на положення ст. 14 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду», відповідно до якої сторони у справі про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури звільняються від сплати судових витрат.
На запит Чернігівського апеляційного суду цивільна справа № 728/2206/20 надійшла до апеляційного суду 20 грудня 2021 року.
Проте за даною апеляційною скаргою не може бути відкрито апеляційне провадження у справі, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 356 ЦПК України апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До апеляційної скарги додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися (п. 1 ч. 4 ст. 356 ЦПК України).
За правилами ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 18 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України визначено, що положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням п.п. 11 п. 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України.
Згідно з п.п. 11 п. 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України у редакції Закону України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах з 01 січня 2020 року здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.
У ст. 8 Конституції України зазначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Приписами ч. 2 ст. 15 ЦПК України передбачено, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Повноваження адвоката, як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». По своїй суті, підписання та/або подання апеляційної скарги є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва, яке має здійснюватися адвокатами.
Відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ч. 4 ст. 87 ЦК України).
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім ЦК України, спеціальним ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в ст. 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов'язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі.
Обов'язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (ч. 3 ст. 9 Закону).
Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений ст. 10 Закону, яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.
Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
Апеляційна скарга в інтересах ДКСУ подана та підписана представником Устименко І.Г., яка діє відповідно до виданої головою казначейської служби Слюз Т.Я. довіреності від 11 липня 2021 року (а.с. 216).
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно юридичної особи - Державної казначейської служби України, який сформований на час винесення апеляційним судом даної ухвали, вбачається, що керівником служби є Слюз Т.Я. Особами, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 221). Наведене свідчить про те, що ОСОБА_4 не належить до кола тих осіб, які уповноважені вчиняти дії від імені юридичної особи - ДКСУ.
Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд) в ухвалі від 12 лютого 2020 року у справі № 160/2199/19 констатував, що для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності).
Відповідно до даних з Єдиного реєстру адвокатів України Устименко І.Г. свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю не отримувала.
Таким чином, суду апеляційної інстанції скаржником не надано доказів щодо належного уповноваження Устименко І.Г. на вчинення будь-яких процесуальних дій у розумінні ст. 58 ЦПК України,
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо вона подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Ураховуючи те, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття даної апеляційної скарги, з огляду на що апеляційну скаргу належить повернути скаржнику.
Суд вважає за необхідне роз'яснити ДКСУ, що відповідно до положень ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги..
Керуючись ч. 7 ст. 185, п. 1 ч. 5 ст. 357 ЦПК України
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області, Чернігівської обласної прокуратури про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду - повернути Державній казначейській службі України.
Копію ухвали про повернення апеляційної скарги направити учасникам справи, а Державній казначейській службі України - копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її складення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча: Судді: