28 грудня 2021 року м.Суми
Справа №587/1400/21
Номер провадження 22-ц/816/1865/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Сумського районного суду Сумської області від 22 жовтня 2021 року, постановлене у складі судді Черних О.М., у приміщенні Сумського районного суду Сумської області,
У липні 2021 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Сумський районний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про зміну способу стягнення аліментів.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що Зарічний районний суд м. Суми рішенням від 22 грудня 2014 року стягнув з ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 400 грн, щомісячно, до повноліття, починаючи стягнення з 20 листопада 2014 року та аліменти сплачувати матері дитини ОСОБА_1 .
Вказує, що коштів, які сплачує відповідач, не вистачає на утримання їх дитини, оскільки дитині необхідно придбавати одяг, взуття, їжу та забезпечувати всім необхідним для її розвитку.
Посилаючись на вищевикладені обставини, просить змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення суду, на стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини усіх видів доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення нею повноліття.
Сумський районний суд Сумської області рішенням від 22 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Змінив спосіб стягнення аліментів та стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/5 частини з усіх видів його заробітку (доходів), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання законної сили даним рішенням суду і до повноліття дитини.
Відкликав з виконавчої служби судовий наказ № 591/8713/14-ц, виданий Зарічним районним судом м. Суми на підставі рішення від 22 грудня 2021 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .
Стягнув з ОСОБА_2 908 грн судового збору в дохід держави.
Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у розмірі суми платежу за один місяць.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції змінити.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що матеріали справи не містять доказів погіршення матеріального стану позивачки.
Вважає, що частка у розмірі 1/5 частини з усіх видів його доходу, є завеликою при наявності у нього ще трьох утриманців. Крім того, судом не враховано його матеріальне становище, оскільки середня заробітна плата становить 11631, 65 грн.
Вказує, що з урахуванням того, що на його утриманні знаходитися інша дитина, дружина, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною та непрацездатний батько, то розмір аліментів має становити 1/9 частку від усіх видів його заробітку.
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Вказує, що відповідачем не надано доказів, які спростовують позицію позивача. Крім того, відповідачем не доведено факт утримання ним свого батька, оскільки відповідач під час судового розгляду справи зазначав, що у нього є рідна сестра, яка працює за кордоном, яка допомагає йому з батьком, а батько отримує велику пенсію.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що розмір аліментів визначений судовим рішенням не відповідає інтересам дитини, а тому вважав за необхідне змінити спосіб стягнення аліментів та стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти у розмірі 1/5 частини усіх видів доходу ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, так як суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 4).
Зарічний районний суд м. Суми заочним рішенням від 22 грудня 2014 року стягнув з ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 400 грн, щомісячно, до повноліття (а. с. 5).
ОСОБА_2 працює в Сумській філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», його дохід за період з 01 березня 2021 року по 31 серпня 2021 року склав 87786,02 грн (а. с. 33).
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Статтею 141 СК України визначено, що мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
За приписами статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 роз'яснено, що відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України).
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила змінити спосіб стягнення аліментів на утримання дитини з твердої грошової суми, визначеної судовим рішенням, на частку від усіх видів доходів відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
ОСОБА_2 не надав суду належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження неможливості виконувати свій обов'язок по утриманню дитини у визначений судом спосіб та розмір.
У той же час, відповідач є особою працездатного віку, має задовільний стан здоров'я, а тому, на думку колегії суддів, взмозі сплачувати аліменти у визначеному судом першої інстанції розмірі.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неможливість сплати аліментів у розмірі 1/5 частини від усіх видів його доходу на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як на його утриманні перебуває ще три утриманці, оскільки стаття 182 СК України визначає чіткий перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, а батьки зобов'язані утримувати дитину незалежно від наявності можливості надавати таку допомогу.
Крім того, нормами Сімейного кодексу України встановлено принцип рівності прав та обов'язків як батька, так і матері, а також передбачено здійснення батьківських прав та обов'язків відповідно до інтересів дітей.
Колегія суддів наголошує, що здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини (ст. 155 СК України).
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та вимог закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що для забезпечення гармонійного розвитку дитини необхідно змінити спосіб та розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/5 частину його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При визначенні розміру аліментів судом першої інстанції враховано, що на утриманні ОСОБА_2 перебуває малолітня дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дружина ОСОБА_7 , яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, а також те, що на його утриманні перебуває батько похилого віку, який має незадовільний стан здоров'я та потребує лікування.
Отже, на думку колегії суддів, визначений судом першої інстанції розмір аліментів з урахуванням знецінення коштів внаслідок інфляції, постійного подорожчання усіх груп товарів для дітей не є надміру високим і відповідає інтересам дитини та забезпечуватиме необхідний рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення.
Враховуючи предмет позову, дана справа відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, а тому касаційному оскарженню згідно п. 3 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.
Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Сумського районного суду Сумської області від 22 жовтня 2021 рокув даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий : Т.А. Левченко
Судді: В.І. Криворотенко
О.І. Собина