Номер провадження: 11-кп/813/2499/21
Номер справи місцевого суду: 522/3000/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
28.12.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2021 року про продовження запобіжного заходу в об'єднаному кримінальному провадженні №12020165500001837 від 23.12.2020 року та №12021165500000116 від 16.01.2021 року, щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Мукачеве, Закарпатської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не маючого постійного місця проживання в м. Одесі, раніше неодноразово судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочинів, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК України, -
встановив:
З представлених апеляційному суду матеріалів убачається, що в Приморському районному суді м. Одеси перебуває на розгляді об'єднане кримінальне провадження №12020165500001837 від 23.12.2020 року та №12021165500000116 від 16.01.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК України.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2021 року, в підготовчому судовому засіданні, в порядку ст.331 КПК України, застосовано відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 06.02.2022 року з визначенням розміру застави у сумі 45400 грн.
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції послався на кількість злочинів, що ним вчинені, попередні судимості ОСОБА_5 , перебування у суді першої інстанції ще одного кримінального провадження на розгляді стосовно нього за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, що може вказувати на наявність ризиків вчинення аналогічних злочинів, а також про наявність можливого впливу обвинуваченого на свідків, з метою викривлення їх показань. Суд першої інстанції також послався на тяжкість інкримінованих обвинуваченому злочинів, а також на матеріали, які характеризують особу обвинуваченого.
Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинувачений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою застосувати до нього менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі. Обвинувачений посилається на незаконність оскарженої ухвали, стверджує, що обвинувачення не доведене судом, а наявність існування ризиків, які б могли слугувати підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, лише з підстав того, що він має попередні судимості, є необґрунтованим.
Обвинувачений ОСОБА_5 у поданій апеляційній скарзі не заявляв клопотання про проведення апеляційного розгляду в його присутності.
Захисник ОСОБА_6 та прокурор, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи до апеляційного суду не з'явилися, клопотань про відкладення судового засідання або про розгляд за їх присутності не заявляли. Натомість від захисника ОСОБА_6 надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності.
Відповідно до вимог ст.422-1 КПК України (далі - КПК) розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
За наведених обставин, враховуючи положення ч.4 ст.107, ч.4 ст.405, ч.4 ст.422-1 КПК України апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ч.1 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює або обирає запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, з огляду на таке.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 КК України, за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно; таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Вказані злочини, відповідно до ст.12 КК України, відносяться до нетяжких злочинів.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання прокурора, заявлене під час підготовчого судового засідання про доцільність застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції виконав вимоги ст.ст. 177-178, 194, 331 КПК, які регламентують порядок розгляду такого клопотання.
Прийняте рішення суд мотивував наявністю ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може: незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, оцінюючи наявність ризиків, які обґрунтовують необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 найсуворішого запобіжного заходу, вірно врахував, що обвинувачений є раніше судимою особою, в тому числі за вчинення аналогічних злочинів, неодноразово відбував покарання реально, однак зазначені обставини не вплинули на те, що він знову притягується до кримінальної відповідальності за вчинення чотирьох епізодів злочинів проти власності.
З огляду на вище зазначене, колегія суддів вважає непереконливими доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо безпідставного посилання суду першої інстанції лише на попередні судимості обвинуваченого, оскільки місцевий суд також обґрунтовано зазначив про кількість нових злочинів, в яких він обвинувачується на теперішній час, що не може не вказувати, з огляду на короткий проміжок вчинення злочинів, на їх системність, а також реальний ризик вчинення інших злочинів, в тому числі аналогічних.
Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що на даній стадії апеляційний суд не вправі вдаватися у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченому злочинів та давати оцінку обґрунтованості обвинувачення, оскільки остаточна оцінка доведеності обвинувачення у відповідності до вимог закону, буде дана лише за наслідками судового розгляду справи в суді першої інстанції, за результатами повного дослідження всіх доказів. За таких обставин, доводи обвинуваченого щодо необґрунтованості обвинувачення є безпідставними.
Апеляційний суд вважає, що тяжкість пред'явленого обвинувачення ОСОБА_5 , кількість злочинів, що ставляться у провину останньому, а також існування ризиків здійснення незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, які на теперішній час ще не допитані, оскільки тільки призначено судовий розгляд кримінального провадження, та вчинення інших кримінальних правопорушень, виправдовують застосування найсуворішого запобіжного заходу до обвинуваченого та свідчать про обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, з огляду на те, що доведені ризики реально існують, оскільки обвинувачений не може не розуміти тяжкість інкримінованих йому злочинів, та можливого суворого покарання, у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченого, який не одружений, офіційно не працевлаштований, не має постійного місця проживання в м. Одесі, на думку апеляційного суду не можуть характеризувати особу як таку, яка має міцні зв'язки з державою, та зможе забезпечити виконання нею, покладених обов'язків у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризики, передбачений п.п.3, 5 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
Доводи обвинуваченого про відсутність існування ризиків, встановлених судом першої інстанції апеляційний суд вважає неспроможними та звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованих останньому злочинів, та їх кількість, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризикам можливого скоєння ним інших кримінальних правопорушень та запобігти впливу на свідків, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, з огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на початковій стадії судового розгляду, та, в свою чергу, не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та останнім апеляційному суду не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування ОСОБА_5 під вартою.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання обвинуваченого під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.331 КПК, а сторона захисту не позбавлена можливості надати суду документи на підтвердження доводів щодо неможливості подальшого утримання обвинуваченого під вартою, або зміни обставин, які свідчать про нівелювання врахованих раніше ризиків.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що судом першої інстанції застосовано стосовно ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у виді застави, яких здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому, які б були підставою для скасування оскарженої ухвали та зміни запобіжного заходу на більш м'який.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422-1, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2021 року, якою стосовно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, ч.2 ст.185, ч.2 ст. 190 КК України застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою в об'єднаному кримінальному провадженні №12020165500001837 від 23.12.2020 року та №12021165500000116 від 16.01.2021 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4