Номер провадження: 11-сс/813/2013/21
Номер справи місцевого суду: 509/6914/21 1-кс/509/1082/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
16.12.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
перекладача ОСОБА_8 ,
особи, відносно якої вирішується питання про застосування тимчасового арешту
ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 грудня 2021 року про застосування цілодобового домашнього арешту до громадянина Республіки Таджикистан
ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Істаравшан Согдийської області Республіки Таджикистан, громадянина Республіки Таджикистан, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
який розшукується компетентними органами Республіки Таджикистан для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст.401 КК РТ (найманство),
Зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 грудня 2021 року було частково задоволено клопотання керівника Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_11 та ОСОБА_12 продовжений строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, до прийняття рішення про його видачу та фактичної передачі компетентним органам Республіки Таджикистан.
Строк дії ухвали визначено до 06 лютого 2022 року включно.
Вимоги апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до ОСОБА_13 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що оскаржена ухвала є незаконною та необґрунтованою.
Захисник не погоджується із висновком слідчого судді про неможливість зміни запобіжного заходу на нічний домашній арешт, оскільки ОСОБА_14 не порушував покладені на нього обов'язки, про що слідчий суддя зауважив в оскарженій ухвалі.
Апелянт стверджує, що обраний запобіжний захід позбавляє ОСОБА_13 можливості працювати та забезпечувати родину, зважаючи на те, що до затримання ОСОБА_14 працював у фізичної особи-підприємця, яка готова також забезпечити його робочим місцем, що було підтверджено у судовому засіданні 06 грудня 2021 року.
Захисник зазначає, шо ОСОБА_14 має міцні соціальні зв'язки, а на території Республіки Таджикистан переслідується виключно за його релігійні погляди, а обставини інкримінованого злочину є сфабрикованими.
Крім того, 22 жовтня 2021 року ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення про оформлення документів для визнання ОСОБА_13 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Захисник вважає, що клопотання прокурора не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, оскільки до такого клопотання не додано документів, які підтверджують обрання ОСОБА_12 запобіжного заходу компетентними органами іншої держави.
Апелянт посилається на те, що відсутність вказаних документів порушує положення Мінської конвенції, якою прямо передбачена вимога наявності постанови про взяття особи під варту в іншій державі під час подання клопотання про застосування запобіжного заходу.
Також захисник вважає, що виклад обставин у клопотанні прокурора не пов'язує ОСОБА_13 з фінансуванням тероризму, водночас, фактично, йому інкримінується передання грошових коштів іншій особі, що не є кримінально караним діянням.
Апелянт наголошує на тому, що видача ОСОБА_13 суперечить міжнародним договорам, укладених Україною, оскільки ОСОБА_12 , у разі його подальшої екстрадиції, загрожує покарання у виді смертної кари.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Захисник ОСОБА_7 та ОСОБА_14 в судовому засіданні підтримали вимоги та доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила апеляційний суд залишити оскаржену ухвалу слідчого судді без змін.
Заслухавши учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали за клопотанням прокурора та доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України встановлюють, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
В статтях 1 та 2 Європейської конвенції «Про видачу правопорушників» від 13 грудня 1957 року, яка була ратифікована Законом України № 43/98-ВР від 16.01.1998 року закріплено зобов'язання сторін видавати одна одній, з урахуванням положень та умов викладених в Конвенції, всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючи Сторони за вчинення правопорушення або які розшукуються зазначеними органами з метою виконання вироку або постанови про утримання під вартою. Видача правопорушника проводиться за дії, які відповідно до законодавства обох держав є злочинами.
Положення ч. 7 ст. 584 КПК України передбачають, що за результатами розгляду клопотання та за наявності певних для цього підстав може постановити одне із наступних рішень: 1) застосування екстрадиційного арешту; 2) затвердження згоди особи на її видачу (екстрадицію) та застосування екстрадиційного арешту; 3) затвердження згоди особи на її видачу (екстрадицію), відмови особи від застосування спеціального правила щодо меж кримінальної відповідальності та застосування екстрадиційного арешту; 4) застосування екстрадиційного арешту та відмову у затвердженні згоди особи на її видачу (екстрадицію); 5) відмову в застосуванні екстрадиційного арешту, якщо для його обрання немає підстав.
В свою чергу, приписи ч.1, 2 ст.585 КПК України встановлюють, що за наявності обставин, які гарантують запобігання втечі особи та забезпечення у подальшому її видачі, слідчий суддя може обрати щодо такої особи запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою (екстрадиційним арештом).
При вирішенні питання про можливість застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, слідчий суддя обов'язково враховує: 1) відомості про ухилення особи від правосуддя у запитуючій стороні та дотримання нею умов, на яких відбулося звільнення її з-під варти під час цього або інших кримінальних проваджень; 2) тяжкість покарання, що загрожує особі в разі засудження, виходячи з обставин, встановлених під час заявленого кримінального правопорушення, положень закону України про кримінальну відповідальність і усталеної судової практики; 3) вік та стан здоров'я особи, видача якої запитується; 4) міцність соціальних зв'язків особи, у тому числі наявність у неї родини та утриманців.
З матеріалів провадження убачається, що 01.09.2021 о 05 годині 05 хвилин співробітниками СБУ у приміщенні відділу поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області затриманий громадянин Республіки Таджикистан ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на міжнародному рівні розшукується компетентними органами Республіки Таджикистан, для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 401 КК РТ (найманство).
Співробітниками СБУ 01.09.2021 року складений протокол про затримання ОСОБА_13 в порядку ст. ст. 208, 582 КПК України.
За ініціативою компетентних органів Республіки Таджикистан 17.01.2018 до міжнародної бази Інтерпол внесені відповідні відомості щодо розшуку ОСОБА_15 .
Постановою начальника єдиного республіканського Штаба від 05.09.2017 року відносно ОСОБА_13 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 п. а ст. 179-2 КК РТ (фінансування злочинів терористичного характеру).
Постановою слідчого СУ ГКНБ Республіки Таджикистан від 07.09.2017 року ОСОБА_13 притягнуто в якості обвинуваченого та заочно пред'явлено обвинувачення за ч.2 п. а ст. 179-2 КК РТ.
Постановою слідчого СУ ГКНБ Республіки Таджикистан від 16.09.2017 року ОСОБА_13 оголошено у розшук.
Суддею районного суду І. Сомоні м. Душанбе 19.09.2017 року видано ордер на арешт ОСОБА_15 .
До Офісу Генерального прокурора надійшов запит Генеральної прокуратури Республіки Таджикистан про видачу ОСОБА_13 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого за ч.2 п. а ст. 179-2 КК РТ.
Відповідно до обставин справи ОСОБА_14 у 2012 році виїхав до Турецької Республіки, де проживає по теперішній час. Перебуваючи в Республіці Туреччини, він ознайомився з ідеями і цілями екстремістсько - терористичної організації «Ісламська держава Іраку і Леванте» прийняв і підтримав їх. Потім, ОСОБА_16 з метою внесення свій внесок в діяльність екстремістської організації та надання фінансової допомоги, усвідомлюючи, що фінансування терористичної групи чи окремих її членів є злочином, навмисне отримував великі кошти з 2014 по 2016 р від члена даної організації ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який бере участь з 2014 року по теперішній час на стороні ІГІЛ в збройних конфліктах проти урядових сил Сирії. Після цього, ОСОБА_16 на основі попередньої змови з ОСОБА_18 Ізатуллоевічем, відправляли кошти ОСОБА_19 (щодо нього порушено кримінальну справу, №26713 від 25.04.2017 по ст. 401 КК РТ), ОСОБА_20 (щодо нього порушено кримінальну справу №18513 від 19.05.2016 по ст.401 КК РТ), ОСОБА_21 (щодо нього порушено кримінальну справу, №14731 від 12.05.2016 по ст.401 ККРТ) та іншим особам, які нині перебувають в рядах ІГІЛ на території Арабської Республіки Сирії, для використання в терористичних злочинах.
Апеляційний суд зазначає, що злочин, вчинення якого інкримінується ОСОБА_12 на території Республіки Таджикистан відповідає злочину, передбаченому ч.2 ст.258-5 КК України та є екстрадиційним, оскільки передбачає покарання у вигляді позбавлення волі більше ніж на 1 рік.
Крім того, злочин, за вчинення якого запитується видача ОСОБА_13 , відноситься до категорії тяжкого злочину.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що строк притягнення до кримінальної відповідальності за інкриміноване діяння ОСОБА_13 , відповідно до ст. 49 КК України, не закінчився.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що, відповідно до ч.8 ст.584 КПК України при розгляді клопотання слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу.
Слідчим суддею, у відповідності до вимог ст.584 КПК України, встановлено особу ОСОБА_13 паспортом громадянина Республіки Таджикистан № НОМЕР_1 від 30.10.2019 року, термін дії до 29.10.2029.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що в ході проведення екстрадиційної перевірки встановлено, що ОСОБА_9 23.09.2021 звернувся до ГУ ДМС в Одеській області із заявою про визнання біженцем або собою, яка потребує додаткового захисту.
Наказом ГУ ДМС в Одеській області від 19.10.2021 особа документована довідкою про звернення за захистом в Україні, терміном дії до 22.04.2022.
Враховуючи викладене, апеляційний суд констатує, що на теперішній час триває проведення екстрадиційної перевірки, що може перешкоджати видачі ОСОБА_13 .
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що існує необхідність певного контролю за ОСОБА_22 в межах України, яке може бути реалізовано лише шляхом продовження строку дії застосованого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, з метою недопущення спроб переховуватись ОСОБА_13 від компетентних органів України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 стверджував про те, що обраний запобіжний захід позбавляє ОСОБА_13 можливості працювати та забезпечувати родину.
В свою чергу апеляційний суд зазначає, що слідчий суддя, продовжуючи відносно ОСОБА_13 строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, врахував наявність у ОСОБА_13 міцних соціальних зв'язків, дружини та трьох неповнолітніх дітей, а також наявність місця проживання в АДРЕСА_2 , яке винаймається ОСОБА_23 згідно договору оренди житлової площі від 22 вересня 2021 року та, зі слів сторони захисту, орендарем є батько ОСОБА_13 .
Разом з тим, слідчий суддя частково погодився з доводами сторони захисту стосовно необхідності надання можливості працювати ОСОБА_12 для утримання його трьох малолітніх дітей, які проживають разом з ним, однак зауважив, що в судовому засіданні встановлено, що за вищевказаною адресою також проживає дружина ОСОБА_13 , яка ніде не працює, а згідно чинного законодавства України обов'язок по утриманню неповнолітніх дітей покладено на обох батьків, в тому числі і на матір дітей. Між тим, матеріали клопотання не містять доказів про непрацездатність дружини ОСОБА_13 чи обставин, які перешкоджають останній працевлаштуватись.
Під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_7 також не надав доказів на підтвердження непрацездатності дружини ОСОБА_13 .
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж цілодобовий домашній арешт, не може забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_13 на стадії екстрадиційної перевірки, а тому наявні всі об'єктивні підстави для продовження строку дії застосованого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що доводи захисника про наявність необхідності застосування відносно ОСОБА_13 більш м'якого запобіжного заходу не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а рішення слідчого судді про продовження строку дії відносно ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є обґрунтованим та таким, що забезпечує в повній мірі виконання покладених на нею слідчим суддею обов'язків.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , у зв'язку з чим вважає за необхідне залишити її без задоволення, а оскаржену ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись статтями 1,2 Європейської конвенції «Про видачу правопорушників» від 13 грудня 1957 року, статтями 177, 405, 407, 418, 419, 422, 541-550, 583 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 грудня 2021 року, якою ОСОБА_12 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, до прийняття рішення про його видачу та фактичної передачі компетентним органам Республіки Таджикистан - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4