Номер провадження: 11-сс/813/1888/21
Номер справи місцевого суду: 946/9701/21 1-кс/946/3661/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
09.12.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретарів с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 листопада 2021 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12021166150000454 від 06 листопада 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 КК України, -
Зміст оскаржуваного судового рішення
Ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 листопада 2021 року було задоволено клопотання дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 та накладено арешт на грошові кошти, зошит з записами, метал та брухт металів, згідно із переліком, які було вилучено 16 листопада 2021 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 .
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в інтересах власника майна ОСОБА_8 , в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та «закрити кримінальне провадження».
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а розгляд клопотання дізнавача проведено з неповнотою судового розгляду.
Адвокат вважає, що висновок слідчого судді про те, що арештовано майно відповідає критерію речового доказу не відповідає фактичним обставинам, а також спростовується показаннями свідків.
Апелянт стверджує, що слідчий суддя необґрунтовано відмовив у допиті заявника, який у своїй заяві надав неперевірені відомості.
Також адвокат зазначає, що під час досудового розслідування не встановлено походження грошових коштів, а також металу та металобрухту, проте слідчий суддя не надав таким обставинам належної оцінки та незаконно позбавив ОСОБА_8 права володіти майном.
Позиції учасників апеляційного провадження
Представник власника майна ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив задовольнити її у повному обсязі.
Прокурор ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги представника власника майна, просила залишити оскаржену ухвалу без змін.
Мотиви апеляційного суду
Заслухавши доповідь головуючого судді, учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Частина перша ст.404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1-4 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Згідно з вимогами п.1) ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч.3 ст.170 КПК України).
Згідно з вимогами ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п.1) ч.2 ст.170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
З клопотання слідчого про арешт майна апеляційний суд встановив, що на теперішній час сектором дізнання Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021166150000454 від 06 листопада 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 КК України.
Так, на підставі ухвали слідчого судді 16 листопада 2021 року, у період часу з 17 години 10 хвилин по 20 годину 19 хвилин, за адресою: АДРЕСА_1 , проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 .
За результатами вказаного обшуку тимчасово вилучено грошові кошти, зошит з записами, метал та металобрухт, згідно із переліком клопотання дізнавача.
Слідчий суддя, задовольняючи клопотання дізнавача, дійшов висновку про те, що вилучене під час обшуку майно відповідає критерію речових доказів, визначеного ст.98 КПК України, оскільки вказує на можливе здійснення ОСОБА_8 діяльності щодо збору та реалізації металобрухту на комерційній основі.
Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком слідчого судді та вважає, що тимчасово вилучене під час обшуку майно, зокрема, метал та брухт металів, які перебували на території домоволодіння ОСОБА_8 , а також грошові кошти і зошит із нотатками, знайдені та вилучені у приміщенні будинку, можуть мати відношення до обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 КК України, відтак, відповідають критерію речового доказу, передбаченого ст.98 КПК України.
Також апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про те, що на теперішній час існують підстави стверджувати, що, за відсутності заходу забезпечення кримінального провадження, можливе приховування, втрати та зникнення такого майна.
При цьому, апеляційний суд дійшов висновку про неспроможність доводів апеляційної скарги адвоката про те, що висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а саме показанням свідків, допитаних у судовому засіданні.
Так, слідчий суддя врахував зазначенні показання та дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про арешт майна.
Апеляційний суд вважає вказаний висновок слідчого судді обґрунтованим, зважаючи на те, що свідок ОСОБА_10 повідомив, що він дійсно приносив на територію домоволодіння ОСОБА_8 метали та металобрухт, остання допомагала йому у реалізації цього майна.
Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 повідомили слідчому судді, що вони, кожна окремо, приносили у домоволодіння ОСОБА_8 грошові кошти на різні потреби.
Водночас, апеляційний суд не вбачає підстав вважати, що грошові кошти, надані свідками ОСОБА_8 , мають відношення до обставин кримінального провадження, оскільки вказані свідки не є особами (третіми особами), щодо майна яких вирішується питання про арешт, відповідно, самостійних вимог щодо скасування арешту на грошові кошти, які не були вилучено та які належать саме свідкам - не пред'являли.
Згідно із ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що слідчим суддею дотримано вказані вимоги кримінального процесуального закону.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
ЄСПЛ, в рішенні по справі «Волохи проти України», наголошував на тому, що втручання органів виконавчої влади у права осіб має підлягати ефективному контролю, який зазвичай має здійснюватися судовим органом, щонайменше як останньою інстанцією, оскільки судовий контроль надає найбільші гарантії незалежності, безсторонності та здійснення належного провадження.
Відповідно до ст.7, 16 КПК України, загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання дізнавача про арешт майна, діяв у спосіб і у межах чинного законодавства, відтак, доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування такої ухвали.
Відтак, застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту майна, відповідає загальним засадам кримінального процесуального законодавства та завданню кримінального провадження, тобто арешт грошових коштів, зошиту з нотатками, металу та металобрухту зберігає баланс між недоторканістю права власності та потребами досудового розслідування, які виправдовують таке втручання.
Пунктом 1) ч.3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу представника власника майна слід залишити без задоволення, оскаржену ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 листопада 2021 року - без змін.
Керуючись статтями 7, 9, 16, 132, 170, 171, 173, 174, 370-372, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , що діє в інтересах власника майна ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 листопада 2021 року, якою було задоволено клопотання дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 та накладено арешт на грошові кошти, метал та брухт металів, згідно із переліком, які було вилучено 16 листопада 2021 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4