Номер провадження: 11-сс/813/1634/21
Номер справи місцевого суду: 505/3574/21 1-кс/505/1242/2021
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
13.12.2021 року м. Одеса
Одеській апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваної - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25.10.2021 року застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту у кримінальному провадженні №12021161180000944 від 20.10.2021 року, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Макіївка, Донецької області, громадянки України, без освіти, незаміжньої, непрацюючої, маючої на утриманні трьох малолітніх дітей, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190, ч.4 ст.185 КК України,-
встановив:
оскарженою ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання слідчого відділення №1 СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , погодженого з прокурором Подільської окружної прокуратури ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_8 та застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, що полягає у забороні підозрюваній ОСОБА_8 цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду терміном 60 (шістдесят) днів, тобто до 22 грудня 2021 року. На підозрювану ОСОБА_8 покладено обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК.
Обґрунтовуючи прийняте рішення слідчий суддя врахував вагомість наявних доказів про обґрунтованість вчинення підозрюваною кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.185 КК України, тяжкість покарання, передбаченого за вчинення вказаних кримінальних правопорушень, особу підозрюваної, яка раніше не судима, має на утриманні трьох малолітніх дітей та постійне місце проживання, стійкі соціальні зв'язки, з огляду на що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосування до неї обов'язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 та зможе запобігти ризикам, пов'язаним із перешкоджанням здійсненню кримінального провадження у будь-яких формах і буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, в провадженні відділення №1 СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.10.2021 року за №-12021161180000944 за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч.2 ст.190, ч.4 ст.185 КК України.
Органами досудового розслідування з'ясовано, що 20.10.2021, близько 09 год. ранку ОСОБА_8 та невстановлена слідством особа, які разом перебували на території автостанції. розташованої по АДРЕСА_3 вступили між собою в злочинну змову, спрямовану на таємне викрадення чужого майна та шахрайство, а саме щодо незаконного заволодіння грошовими коштами в самотніх осіб похилого віку в м. Балта, Подільського району, Одеської області.
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння грошовими коштами шляхом обману, 20.10.2021, приблизно о 11 год., ОСОБА_8 , разом із невстановленою слідством особою, перебуваючи неподалік продуктового магазину «Людмила» на вул. Любомирська в м. Балта, Подільського району, Одеської області, помітили особу похилого віку ОСОБА_10 . Далі вони вдвох підійшли до потерпілого та представилися працівниками «Фонду милосердя», хоча такими насправді не були. У ході розмови з останнім, ОСОБА_8 та невстановлена слідством особа, повідомили ОСОБА_10 про соціальну допомогу у вигляді надання продуктів харчування та грошових коштів для потерпілого, на що останній погодився. Після цього, ОСОБА_8 та невстановлена слідством особа разом з ОСОБА_10 попрямували до домоволодіння потерпілого.
У цей час у ОСОБА_8 та невстановлена слідством особи виник злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами потерпілого шахрайським шляхом та таємного викрадення його майна, щоб в подальшому розпорядитися ними на свій власний розсуд.
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_8 та невстановлена слідством особа, в той же день, близько 11 год. 30 хв., перебуваючи в будинку за місцем мешкання ОСОБА_10 , який розташований за адресою АДРЕСА_4 , куди попередньо були запрошені потерпілим, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, переслідуючи корисливу мету та маючи намір незаконно заволодіти грошовими коштами, запропонували потерпілому соціальну допомогу у вигляді безоплатного надання йому грошових коштів, а саме 600 євро, чим заздалегідь ввели потерпілого в оману. Однак, для одержання цих коштів, запропонували потерпілому повернути їм решту в сумі 400 доларів США, оскільки надавали йому дві купюри по 500 євро.
На запропоновані умови ОСОБА_10 , під впливом обману, будучи впевненим в достовірності слів ОСОБА_8 та невстановленої слідством особи, погодився. Потерпілий дістав з картонної коробки, де зберігав грошові кошти, і добровільно віддав ОСОБА_8 та невстановленій слідством особі 400 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США. Після цього, ОСОБА_8 передала ОСОБА_10 2 сувенірні купюри, які за зовнішніми ознаками схожі на купюри номіналом по 500 євро. При цьому, ОСОБА_8 запевнила потерпілого, що вказані гроші справжні, достовірно знаючи про те, що вони такими не являються.
Так, ОСОБА_8 та невстановлена слідством особа шляхом обману ОСОБА_10 , незаконно заволоділи грошовими коштами потерпілого в сумі 400 доларів США, які за курсом НБУ на день скоєння злочину становлять 10508,8 грн.
Також, не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_8 та невстановлена слідством особа 20.10.2021 біля 11 години 45 хвилин, перебуваючи в будинку за місцем мешкання ОСОБА_10 , розташованого за адресою АДРЕСА_4 , вирішили здійснити ще й крадіжку грошових коштів потерпілого.
ОСОБА_8 та невстановлена слідством особа при цьому розподілили між собою злочинні ролі. Відповідно до даних ролей, невстановлена слідством особа повинна слідкувати за оточуючою обстановкою, щоб їхні дії залишалися непомітними для потерпілого, що на той час перебував в будинку, та, у разі виникнення труднощів, повідомити про це ОСОБА_8 , яка, в свою чергу, мала в цей час здійснити таємне викрадення грошових коштів потерпілого.
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння грошовими коштами, ОСОБА_8 в той же день та час, перебуваючи в будинку за вищевказаною адресою, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, переслідуючи корисливу мету, згідно раніше досягнутої злочинної домовленості, попередньо знаючи, де знаходяться грошові кошти, підійшла до картонної коробки потерпілого, в якій останній зберігав грошові кошти. З картонної коробки шляхом вільного доступу ОСОБА_8 дістала чобіт, в якому знаходилися гроші, належний ОСОБА_10 , звідки повторно викрала грошові кошти потерпілого в сумі 14 600 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США. Невстановлена слідством особа в цей час слідкувала за ОСОБА_10 , який перебував у іншій кімнаті будинку.
Так, ОСОБА_8 та невстановлена слідством особа шляхом вільного доступу повторно таємно викрали грошові кошти потерпілого в сумі 14 600 доларів США, які за курсом НБУ на день скоєння злочину становлять 383 571,2 грн. Зазначена сума відповідно до примітки до ст. 185 КК України більше ніж у двісті п'ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення та є великими розмірами.
Після цього, ОСОБА_8 та невстановлена слідством особа з місця скоєння кримінального правопорушення з викраденими грошима зникли, розпорядившись ними на власний розсуд, чим спричинили ОСОБА_10 матеріальний збиток на вищевказану суму.
Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння.
22.10.2021 року ОСОБА_8 затримано, в порядку ст.208 КПК України.
23.10.2021 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.185 КК України КК України, за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб; таємне викрадення чужого майна (крадіжка, вчинена у великих розмірах, вчинена повторно, вчинена за попередньою змовою групою осіб.
23.10.2021 року слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
25.10.2021 року слідчим суддею Котовського міськрайонного суду Одеської області відмовлено у задоволенні клопотання слідчого та застосовано відносно підозрюваної запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою її фактичного мешкання, строком до 22.12.2021 року.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого. Апелянт посилається на незаконність ухвали та її необґрунтованість, оскільки підозра останньої у вчиненні інкримінованих злочинів доведена органом досудового розслідування, а також доведена наявність існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема переховування від органів досудового розслідування та суду, з огляду на тяжкість можливого призначеного покарання, яке загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчинені вказаних злочинів; підозрювана може знищити, приховати, або спотворити будь-яку із речей та документів що можуть мати значення для провадження; може незаконно впливати на потерпілу та свідків у вказаному провадженні; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, в тому числі шляхом неявки до слідчого, прокурора, суду; може вчинити інші злочини.
Заслухавши суддю-доповідача; пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу; пояснення підозрюваної та захисника, які заперечували проти апеляційної скарги; вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати; апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені положеннями ст.ст. 177, 178, 183 КПК.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Так, відповідно до ст.ст. 177, 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
При цьому, слідчому судді слід мати на увазі, що обмеження розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА_8 слідчий суддя правильно врахував, що досліджені в судовому засіданні докази свідчать про наявність, на даний час, фактів, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що остання могла вчинити інкриміновані їй злочини та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК.
При цьому, слідчий суддя обґрунтовано зазначив про відсутність ризику того, що підозрювана вчинить спроби ухилитися від слідства, або будь-яким іншим чином буде намагатися перешкодити кримінальному провадженню, оскільки має постійне місце проживання, яке не змінювала тривалий час, має на утриманні трьох малолітніх дітей, має стійкі соціальні зв'язки, раніше не судима.
З огляду на що, слідчий суддя вмотивовано не погодився з доводами клопотання про необхідність застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою та прийшов до висновку, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної можливо шляхом застосування до останньої запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, на даній стадії досудового розслідування, вказують на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною інкримінованих кримінальних правопорушень та наявність ризиків, встановлених слідчим суддею, та передбачених ст.177 КПК, що свідчить про необхідність забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків.
Приймаючи рішення, слідчий обґрунтовано послався на те, що прокурором та слідчим не наведена неможливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Одночасно, слідчий суддя з достатньою повнотою мотивував своє рішення про можливість застосування до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, як такого, що забезпечить виконанням останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених ст.194 КПК.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком слідчого судді.
Щодо доводів прокурора про існування потреби у застосуванні до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою та неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, апеляційним судом встановлено таке.
Поведінка підозрюваної після застосування відносно неї запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, зокрема те, що органом досудового розслідування та прокурором не було зафіксовано порушень підозрюваною умов домашнього арешту та доказів до апеляційної скарги додано не було, на думку апеляційного суду, свідчать про відсутність у підозрюваного мети переховуватися від органу досудового розслідування та суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому, підозрювана з'явилась до суду апеляційної інстанції для розгляду клопотання прокурора, в якому останній порушував питання щодо застосування відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що в свою чергу вказує на дієвість застосованого слідчим суддею запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Апеляційний суд також зазначає, що прокурором з моменту застосування такого запобіжного заходу не надано підтверджень того, що ОСОБА_8 здійснювала дії, спрямовані на вплив потерпілої та свідків з метою зміни ними своїх показань, бо підозрюється у вчиненні іншого кримінального правопорушення, що ще раз доводить про дієвість застосованого слідчим суддею запобіжного заходу.
За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про те, що незважаючи на те, що ризики, встановлені слідчим суддею під час розгляду клопотання слідчого з урахуванням конкретних обставин справи та особи підозрюваного, яка має постійне місце проживання на території Одеської області, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, має на утриманні трьох малолітніх дітей, яких виховує самостійно та недоведеністю органом досудового розслідування та прокурором, що підозрювана в будь-який спосіб заважала кримінальному провадженню після обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, є настільки мінімізованим, що не дає підстав для застосування до підозрюваної ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що необхідності обмеження права підозрюваної на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України та ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, на даній стадії досудового розслідування, з урахуванням конкретних обставин справи та особи підозрюваної, на даний час немає та прокурором не доведено та є суто абстрактним.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що під час апеляційного розгляду прокурор не надав суду доказів реального існування, заявлених в клопотанні ризиків, які б вказували на те, що застосований до підозрюваної запобіжний захід у виді домашнього арешту, не забезпечує на даний час виконання покладених на неї обов'язків.
За таких обставин, доводи прокурора про необхідність застосування до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, за відсутністю порушень підозрюваною умов перебування під домашнім арештом, не є достатньою підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Будь-яких порушень норм КПК під час розгляду клопотання слідчим суддею, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, не встановлено.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 407 КПК, За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону, та винесене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25.10.2021 року, якою до підозрюваної ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту у кримінальному провадженні №12021161180000944 від 20.10.2021 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає..
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4