Справа № 273/1523/17
Провадження №11-кп/801/75/2021
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
17 листопада 2021 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
із секретарем ОСОБА_5
з участю :
прокурора ОСОБА_6
захисника-адвоката ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши в режимі відеоконференції клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 -адвоката ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу, при розгляді апеляційної скарги з уточненнями та доповненнями захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 17.09.2019,
В провадженні Вінницького апеляційного суду перебуває апеляційна скарга з уточненнями та доповненнями захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 17.09.2019 у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_8 за ч.3 ст. 289, ч.2 ст. 186 КК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 -адвокат ОСОБА_7 надав суду клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт з 20 години до 7 години, посилаючись на те, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, має трьох малолітніх дітей.
В судовому засіданні захисник-адвокат ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_8 підтримали клопотання обвинуваченого, просили його задовольнити; думку прокурора, який заперечив проти клопотання адвоката, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що подане клопотання задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Встановлено, що ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02.03.2021 року ОСОБА_8 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до завершення апеляційного розгляду кримінального провадження.
Колегія суддів не може погодитися з доводами клопотання обвинуваченого щодо зміни ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт з наступних підстав.
Так, статтею 29 Конституції України визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно вимог ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не булла піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження булла застосована належна правова процедура.
За частиною першою та п.9 ч.2 ст.131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, зокрема, належать запобіжні заходи.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_8 вироком Баранівського районного суду Житомирської області від 17.09.2019, яким ОСОБА_8 засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 289, ч.2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Тобто ОСОБА_8 засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, які відповідно ст.12 КК України віднесені до особливо тяжкого злочину та тяжкого злочину.
Це узгоджується також із з нормою п.4 ч.2 ст.183 КПК України, за змістом якої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Тяжкість покарання за діяння у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , обставини та характер їх вчинення, вид і тяжкість санкції за інкриміновані діяння, вік обвинуваченого - у своїй сукупності дають достатні підстави апеляційному суду вважати, що обвинувачений може здійснити спроби: 1) переховуватися від суду; 2) вчинити інше кримінальне правопорушення; 3) вчинити тиск на потерпілого та свідків.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На думку колегії суддів тривалий період утримування останнього під вартою, наявність в ОСОБА_8 певних соціальних зв'язків, постійного місця проживання, наявність родини, зокрема матері, дружини, дітей, про що зазначає його захисник в клопотанні, не є безумовними підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту, оскільки вказані обставини не мають такого ступеню довіри, які можуть бути враховані судом, як такі, що мають запобіжний вплив на поведінку обвинуваченого, та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики, передбачені положенням ст.177 КПК України.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Також будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 на даний момент більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою в судовому засіданні апеляційного суду не встановлено.
Матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та в судове засідання апеляційного суду надані не були.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що в задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника ОСОБА_7 про зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт -слід відмовити, оскільки підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт апеляційний суд не вбачає, а ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу щодо останнього не зменшилися.
Окрім того, апеляційним судом не закінчено судовий розгляд по суті та не перевірено доводи поданої апеляційної скарги з уточненнями та доповненнями, в судове засідання не з'явився потерпілий, на що в своїй постанові звернув Верховний Суд.
Керуючись ст. 405 КПК України, суд апеляційної інстанції ,-
Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про негайне звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 з - під варти.
Судді:
ОСОБА_9