Провадження № 2/742/1319/21
Єдиний унікальний № 742/3011/21
24 грудня 2021 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючого судді - Бездідька В.М., при секретарі Сірій І.В., розглянувши у судовому засіданні в м. Прилуки цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Зарічна Л.А., до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - територіальна громада м. Прилуки в особі Прилуцької міської ради Чернігівської області, про визнання особи такою, що втратила право на житло,-
встановив:
Позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в якій просив визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 . Вказує, що вказана особа зареєстрована, але не проживає у вказаному будинку. Оскільки, за вищевказаною адресою відповідач не проживає виникають проблеми у праві розпорядження належному позивачеві майном, чим об'єктивно порушуються права позивача, тому він змушений звернутися за захистом до суду.
В судове засідання позивач не з'явився, згідно поданої заяви просить розглянути позовну заяву за його відсутності, позов підтримує, просить його задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, а також не подав відзиву на позовну заяву і не повідомив про поважні причини неявки в судове засідання, хоча про дату, час і місце судового засідання були повідомлений належним чином.
Представник третьої особи до судового засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує.
За таких обставин, суд розглянув справу у відсутність учасників справи за правилами заочного спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки, відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з'явилися в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подали.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Ст. 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 64 ЖК УРСР, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Частиною 1 ст. 71 ЖК УРСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Стаття 72 Житлового кодексу Української РСР визначає порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та передбачає, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Так, відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється зокрема на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
ОСОБА_1 , з 1990 року проживає у квартирі АДРЕСА_1 , де є зареєстрованим по даний час. Вказаний будинок, на час отримання у ньому житла належав Міністерству оборони України та перебував на балансі Роменської КЕЧ району. Після її розформування у 1992 році всі будинки були передані Лубенській КЕЧ району. У грудні 2005 року, після розформування Лубенської КЕЧ району, Прилуцький гарнізон відійшов до зони відповідальності КЕВ м.Чернігів. У лютому 2007 року будинкоуправління Прилуцького гарнізону було ліквідовано і весь житловий фонд було передано на баланс та обслуговування виконавчого комітету Прилуцької міської ради (а.с.6-8,10-13).
На даний час, окрім позивача, у даній квартирі зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який не проживає в даному житлі понад 4 роки (а.с.9).
Таким чином, проаналізувавши зазначені норми закону та зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні знайшов свого підтвердження факт порушення прав позивача, оскільки відповідач у квартирі АДРЕСА_1 , тривалий час не проживає, але значиться зареєстрованим, а отже втратив право користування зазначеним житловим приміщенням, у зв'язку з чим, вимоги позивача про визнання відповідача таким, що втратив право на проживання є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ст. ст. 58, 612, 64, 71, 72 ЖК УРСР, ст. ст. 2, 4, 12, 15, 16, 9, 81, 141, 263-265, 267, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Зарічна Л.А., до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - територіальна громада м. Прилуки в особі Прилуцької міської ради Чернігівської області, про визнання особи такою, що втратила право на житло - задовольнити.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду. Позивач, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Володимир БЕЗДІДЬКО