Справа №: 653/3678/21
Провадження № 3/653/2152/21
іменем України
06 грудня 2021 року м. Генічеськ
Суддя Генічеського районного суду Херсонської області Делалова О.М., розглянувши матеріали, які надійшли від ВПП в АР Крим та м. Севастополі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ід.номер - НОМЕР_1 , непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.164 КУпАП,
Згідно протоколу - ОСОБА_1 06.11.2021 року в м. Генічеську по вул. Ковпака, 1, на автомобілі Kia Cerato, д/н НОМЕР_2 , здійснював пасажирські перевезення (кількість осіб не встановлено) без отримання ліцензії на право провадження даного виду господарської діяльності, чим порушив п.24 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 заявила клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , у зв'язку із відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП посилаючись на те, що протокол складений з порушенням вимог чинного законодавства, й належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували вину ОСОБА_1 , до нього не додано.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення поряд з іншим повинно бути чітко зазначено відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, а до протоколу повинні бути додані докази вчиненого правопорушення.
Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ч. 1 ст. 164 КУпАП встановлена відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Отже, диспозиція цієї частини статті 164 КУпАП є бланкетною, тобто необхідним є встановлення та зазначення у протоколі, норми яких законів порушила особа, діючи всупереч встановленому порядку зайняття господарською діяльністю.
Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже, однією з обов'язкових ознак підприємницької діяльності є систематичність її здійснення.
Згідно ч. 2 ст. 19 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання підлягають державній реєстрації відповідно до цього Кодексу та закону.
Частиною 2 ст. 55 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами господарювання є, серед іншого, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 р. згідно ст. З поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.
Статтею 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 р. визначено перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Так, ліцензуванню, серед іншого, підлягає перевезення пасажирів автомобільним транспортом.
З роз'яснень, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 25.04.2003 р. «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» вбачається що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо, самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Отже, аналіз викладеного дає підстави дійти висновку, що систематичною вважається діяльність у разі, коли подібні дії, а саме: надання послуг по перевозці пасажирів здійснюються протягом календарного року більше трьох разів. У такому випадку громадяни зобов'язані зареєструватися як суб'єкти підприємництва та отримати відповідну ліцензію на здійснення такого виду господарської діяльності, в протилежному випадку настає відповідальність за ч. 1 ст.164 КУпАП.
Суд вважає, що жодних допустимих доказів, які б підтвердили, що ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність, надаючи послуги з перевезення пасажирів матеріали справи не містять.
Так, в описовій частині протоколу зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 7 п. 24 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності», тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП, однак не зазначено точних обставин вчинення адміністративного правопорушення, не викладені дані, яким чином він здійснював господарську діяльність з перевезення пасажирів, по якому маршруту та кому надавав послуги перевезення, чи отримував кошти за перевезення пасажирів, відсутні і пояснення особи, якій начебто надавалися послуги по перевезенню, в протоколі взагалі відсутні докази на які посилається особа, що склала протокол про адміністративне правопорушення.
Також, додані докази не дають можливості дійти висновку про те, що ОСОБА_1 , особисто здійснював господарську діяльність, оскільки матеріали справи не містять відомостей про факти перевезення ним пасажирів протягом календарного року, а також про жодного пасажира, яким нібито було отримано особисто від ОСОБА_1 послуги з перевезення.
Отже, можна зробити висновок про те, що відсутні об'єктивні дані, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність в розумінні ст. 42 Господарського кодексу України.
Більш того, батько особи, що притягується до відповідальності ОСОБА_3 , використовує в тому числі автомобіль КІО СЕБАТО р.н. НОМЕР_2 , належний ОСОБА_1 , для здійснення господарської діяльності, на яку має ліцензію АВ № 535258, видану Міністерством транспорту та зв'язку України на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів, внутрішні перевезення пасажирів на таксі, ліцензія видана 27.04.2010 року, строк дії ліцензії з 28.04.2010 року, термін необмежений. Тому особа, що притягується до відповідальності керувала належним їй автомобілем, на якому була фішка, оскільки цим автомобілем користувався в той день його батько.
Крім того, відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» закріплений вичерпний перелік підстав для зупинення транспортного засобу. Перевірка ліцензій серед законних підстав -не зазначена.
Згідно з ч. 2 ст. 19 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності» зазначено, що контроль за наявністю у суб'єктів господарювання ліцензій здійснюють державні органи, на які згідно із законом покладено функції контролю за наявністю ліцензій.
Такий контроль відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» покладається на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. А відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження положення про Державну службу України з безпеки на транспорті» таким органом є Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), а не Національна поліція.
Тому перевірка ліцензії на здійснення господарської діяльності не входить до повноважень патрульного поліцейського.
З огляду на наведене суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 164 КУпАП.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, заслухавши пояснення представника ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки Генічеським РВП ГУНП не надано належних доказів для підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачено ч.1 ст.164 КУпАП.
Керуючись ст. ст.283, 284 КУпАП, суд,-
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова може бути пред'явлена до ______________________2022 року
Постанова набрала чинності _______________________2021 року
Суддя Генічеського районного суду О. М. Делалова