Справа № 589/1546/20
Провадження № 1-кп/589/269/21
20 грудня 2021 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в місті Шостка кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Глазове Шосткинського району Сумської області, громадянина України, одруженого, тимчасово виконуючого обов'язки заступника директора з економіки та фінансів КП ШКЗ «Зірка», з повною вищою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України,
ОСОБА_4 , обіймаючи посаду виконувача обов'язків директора Казенного підприємства Шосткинський казенний завод «Зірка» (далі - КП «Зірка»), будучи службовою особою, перебуваючи 03.02.2020 у першій половині дня за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи своє службове становище, в усній формі оголосив ОСОБА_6 прохання надати йому грошові кошти в сумі 5000 доларів США за укладення договору зберігання майна та надання можливості фактично використовувати приміщення колишньої казарми на території КП «Зірка» для господарської діяльності, тобто неправомірну вигоду у значному розмірі.
В подальшому ОСОБА_4 , діючи на виконання єдиного злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди, 21.02.2020 близько 13 год. 46 хв., перебуваючи в коридорі другого поверху адміністративного приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , продовжуючи власні протиправні дії, з корисливих мотивів з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи своє службове становище, одержав від ОСОБА_6 з рук в руки неправомірну вигоду матеріального характеру у розмірі 5000 доларів США, з яких 100 доларів США є грошовими коштами останнього, а 4900 доларів США - спеціальними імітаційними коштами, що загалом за офіційним курсом Національного банку України становить 122000 грн. і є значним розміром, за укладення договору зберігання майна № 03\02-20 та надання можливості ОСОБА_6 фактично використовувати приміщення колишньої казарми на території КП «Зірка» для господарської діяльності.
17.12.2021 до суду надано угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини у сфері оборонно-промислового комплексу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченим ОСОБА_4 та захисником ОСОБА_5 . Згідно угоди від 17.12.2021 сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 368 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, беззастережного визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні злочину. Сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 368 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій або виконання таких функцій за спеціальним повноваженням строком на 3 роки, із застосуванням положень ст. 75 КК України. У вказаній угоді ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вищевказаному діянні і зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення, а також співпрацювати у викритті кримінальних правопорушень, в тому числі, але не виключно, вчинених службовими особами ПАТ «Завод «Кузня на Рибальському».
В судовому засіданні прокурор просив затвердити вказану угоду.
Обвинувачений також просив затвердити угоду, зазначив, що суть обвинувачення йому зрозуміла, він повністю визнає свою вину, наслідки укладення угоди розуміє, угода укладена ним добровільно, без будь-якого тиску, впливу, погроз щодо нього або обіцянок. Також зазначив, що вчинив інкриміноване йому правопорушення внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, щиро розкаюється у скоєному.
Захисник підтримав позицію прокурора та обвинуваченого щодо затвердження угоди про визнання винуватості.
Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного:
Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.
Згідно ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок чого шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Обвинувачений беззастережно визнав свою провину у інкримінованому йому злочині та підтвердив, що він дійсно вчинив злочин за наведених вище обставин.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений розуміє права, визначені п.п.1-4 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, взяті на себе зобов'язання, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та наслідки її невиконання.
Суд переконався, що умови угоди про визнання винуватості відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання. Своїми підписами обвинувачений та захисник підтвердили обізнаність з умовами угоди та наслідками її укладення.
За таких обставин, суд вважає доведеним, що своїми умисними діями, які виразилися у проханні службової особи ( ОСОБА_4 ), надати неправомірну вигоду для себе, у значному розмірі, за вчинення ним дій, в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, з використанням наданого йому службового становища, а також одержання службовою особою ( ОСОБА_4 ), неправомірної вигоди у значному розмірі, за вчинення ним дій, в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, з використанням наданого йому службового становища, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 368 КК України.
Судом встановлено, що угода про визнання винуватості є результатом вільного волевиявлення обвинуваченого. Зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
Таким чином, виконавши вимоги ст. 474 КПК України, вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та захисника, суд дійшов висновку, що є всі підстави для затвердження угод, з огляду на наступне.
Так, умови угоди не суперечать вимогам КПК України та Кримінального кодексу України, оскільки ст. 469 КПК України допускає можливість укладення угоди щодо нетяжких та тяжких злочинів без будь-яких застережень. Діяння, передбачене ч. 2 ст. 368 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , згідно зі ст. 12 КК України належить до тяжких злочинів, а за змістом примітки до статті 45 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 368 КК України, належить до корупційних.
Вказаним кримінальним правопорушенням завдано шкоди виключно державним та суспільним інтересам і при цьому не завдано та не могло бути завдано шкоди правам та інтересам окремих громадян та/або інтересам юридичних осіб.
З огляду на вимоги ч. 4 ст. 469 КПК України, суть інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення дозволяє укладення угоди про визнання винуватості у даному кримінальному проваджені.
У пункті 87 рішення від 29 квітня 2014 року у справі «Natsvlishvili and Togonidze v. Georgia» Європейський суд з прав людини зазначив про підтримку ним ідеї, що угоди про визнання винуватості, окрім важливих переваг швидкого розгляду кримінальних справ та полегшення навантаження на суди, прокурорів та адвокатів, також можуть бути успішним інструментом у боротьбі з корупцією, якщо їх правильно застосовувати, та організованої злочинності і може сприяти зменшенню кількості призначених покарань і, як наслідок, кількості ув'язнених.
Суд вважає, що умови угоди, з урахуванням тяжкості інкримінованого злочину, передбаченого за його вчинення покарання, відповідають інтересам суспільства, які полягають у забезпеченні можливості справедливого та в розумні строки найскорішого вирішення кримінального провадження при мінімальних витратах державних ресурсів, а також зменшення навантаження на органи прокуратури і суди. Крім того, укладення угоди про визнання винуватості стимулюватиме інших підозрюваних чи обвинувачених укладати такі угоди з метою сприяння у проведенні кримінального провадження та отримання для себе узгодженого покарання чи звільнення від його відбування тощо, що сприятиме виправленню обвинувачених та запобіганню вчиненню ними нових кримінальних правопорушень, а також впливатиме на усвідомлення іншими особами неминучої караності протиправних діянь та формування несприйняття корупційної поведінки. Слід також зазначити, що у контексті цього кримінального провадження суспільний інтерес полягає у припиненні на майбутнє існування такого ганебного явища як одержання службовими особами неправомірної вигоди шляхом використання наданої їм влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що завдає істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
До того ж, на думку суду, було б недоцільним застосовувати загальний порядок кримінального провадження до обвинуваченого ОСОБА_4 , враховуючи беззаперечне визнання ним своєї вини. На переконання суду, характер та тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення, особи винного, його ставлення до вчиненого, поведінка під час судового розгляду вказує на його бажання виправитись, тому вважає, що укладена угода не суперечить будь-яким великим суспільним інтересам чи очікуванням.
Умови угоди не порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб, укладення угоди було добровільним, є фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченим.
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи.
Також суд при визначенні виду та міри покарання враховує обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.
Обставинами, які пом'якшують покарання, суд, згідно із ст. 66 КК України, визнає: повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, які виникли у зв'язку із скрутним матеріальним становищем, перебування на утриманні батьків похилого віку, які потребують догляду та матеріального забезпечення
Обставин, що згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.
Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність декількох пом'якшуючих покарання обставин, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд дійшов висновку можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджених сторонами виду та міри покарання, у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій або виконання таких функцій за спеціальним повноваженням, строком на 3 роки.
Суд вважає можливим на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, передбачені п. п. 1,2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, буде цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину і особі обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
Згідно з приміткою до ст. 45 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 368 КК України, віднесено до корупційних кримінальних правопорушень. Зміст ч. 1 ст.75 КК України містить обмеження права суду на ухвалення рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у разі засудження особи за корупційне кримінальне правопорушення. Зміни, які передбачають таке обмеження були внесені лише у частину першу цієї статті Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України» в редакції № 1698-VII від 14.10.2014. Водночас, частина друга цієї статті такого обмеження не містить, та діє до тепер в редакції, чинній на момент внесення таких змін.
Варто наголосити, що внесення у кримінальний закон обмеження «крім корупційних злочинів» в розділи, які регулюють питання звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від покарання та його відбування (ст.ст. 45, 46, 47, 48, 74, 75, 79, 81 КК України) має чітко виражений характер, який очевидно свідчить про цілеспрямованість та конкретність таких обмежень саме в тих випадках, які мав на меті законодавець.
Враховуючи вибіркову позицію щодо внесення обмежень, які пов'язані з засудженням за корупційні кримінальні правопорушення, суд дійшов висновку, що мети поширення таких обмежень на випадки затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, законодавець не переслідував. Також варто зазначити, що кримінальний закон не допускає розширеного тлумачення чи аналогії.
Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості.
Враховуючи, що на даний час відсутні підстави для продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави, оскільки з огляду на визнання винуватості та належної процесуальної поведінки обвинуваченого у суді відпали ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України. Тому на підставі ч.11 ст.182 КПК України застосування запобіжного заходу у виді застави слід припинити, а внесену суму застави згідно довідки ТУ ДСА України в Сумській області № 04-432/20 від 24.02.2020 року потрібно повернути заставодавцю.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування, підлягає скасуванню.
Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Питання щодо процесуальних витрат слід вирішити відповідно до вимог ст. 124 КПК України.
Керуючись ч. 2 ст. 373, ст.ст. 374, 474, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 17.12.2021, укладену між обвинуваченим ОСОБА_4 , з участю захисника ОСОБА_5 , та прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини у сфері оборонно-промислового комплексу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій або виконання таких функцій за спеціальним повноваженням строком на 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк - 2 (два) роки, поклавши на нього обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України:
1) періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі ч.11 ст.182 КПК України застосування запобіжного заходу у виді застави щодо ОСОБА_4 припинити, а внесену суму застави в розмірі 126 120 грн на депозитний рахунок ТУ ДСА України згідно довідки № 04-432/20 від 24.02.2020 року - повернути заставодавцю - ОСОБА_7 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертиз у загальному розмірі 21 574,34 грн.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 03.03.2020 № 591/1116/20, провадження № 1-кс/591/579/20.
Речові докази, а саме:
- заява від 17.02.2020 ФОП « ОСОБА_8 » на 1 аркушах; договір № 03/02-20 від 24.02.2020 року на 5 аркушах, що зберігаються при матеріалах кримінального провадження № 42020200350000002 - залишити в матеріалах кримінального провадження № 42020200350000002;
- грошові кошти в сумі 684 грн.; купюри номіналом 200 грн. в кількості 19 шт. № ХІ8239762, ЕЗ9853516, ІГ7680614, ЕД6544770, СЖ397735, СД1693783, ПЕ3233707,СА3382559, СД7425598, ЕІ9543660, УТ880385, УТ8803804, УТ8803803, ЕЧ9492893, ЕР97878079, СН3803321, СН3803320, СН3803318, СН3803319 загальною сумою 3800 грн.; купюри номінал 100 доларів США в кількості 5 шт. № MJ0539797ОA, LF08147589І, LD46449273A, LB16803977G, MF9797181D, загальною сумою 500 доларів США; купюри номіналом 500 грн. в кількості 27 шт. № МВ2679277, ЗB3523066, ВХ1673684, ФБ6630015, У37808164, СД8466760, ВБ4298595, ЛЗ9757431, ФБ9887722, ФЗ2839007, УІ3341957, УД1891291, УІ5542942, ФБ0475833, ВА4259593, ЛА8977691, ФЖ9826137, ВВ8546404, ФГ6850496, УД3435931, ЛА8591239, УІ4622525, УЗ5217029, БН4271335, JIB9137450, УД7177327,СД7635703, загальною сумою 13500 грн.; купюра номіналом 100 грн. в кількості 1 шт. № МП4091184; банківська картка AT «ПриватБанк» № НОМЕР_1 ; банківська картка AT «ПриватБанк» № НОМЕР_2 ; мобільний телефон «Samsung s/n R58V53RZSR» ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 ; флеш карта «San Disk» 16 GB, № НОМЕР_5 ; Сім-карта ПрАТ «ВФ Україна» за номером НОМЕР_6 ; Сім-карта ПрАТ «Київстар» за номером НОМЕР_7 ; куртка, що належить ОСОБА_4 , що передані на зберігання до камери речових доказів Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області, - повернути ОСОБА_4 ;
- купюри номіналом 100 доларів США в кількості 10 шт., під єдиним номером «SUVENIR 00001В2», - повернути володільцю;
- одну купюру номіналом 100 доларів № KB39616010QB2, передану на відповідальне зберігання у комірку банківської установи визначеної ГУНП в Сумській області, - повернути ОСОБА_6 ;
- 49 купюр номіналом 100 доларів США під єдиним номером № КВ44951844МВ2, що передані на відповідальне зберігання у комірку банківської установи визначеної ГУНП в Сумській області - повернути володільцю.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шосткинський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області ОСОБА_1