17.12.2021 Справа № 756/13679/21
Справа № 756/13679/21
Провадження № 2/756/6257/21
17 грудня 2021 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Тихої О.О.,
секретаря судових засідань Кренджеляк А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» про стягнення страхового відшкодування,
ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» (далі - ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.») про стягнення страхового відшкодування.
Позовна заява обґрунтована тим, що 22.12.2020 року приблизно о 18 год. 55 хв., в м. Києві на Брест-Литовському шосе, 13 км, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , під керуванням ОСОБА_3 , в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 19.02.2021 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» відповідно до Полісу № 200570021.
28.12.2020 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, а 04.01.2021 подав аналогічну заяву на ім'я генерального директора ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.».
Проте, на сьогоднішній день страхове відшкодування позивачу не сплачено.
У зв'язку з наведеним, позивач просить позов задовольнити, стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування у розмірі 77146,87 грн.; 3% річних у розмірі 9561,13 грн.; інфляційні витрати у розмірі 1786,21 грн.; пеню за прострочення виплати страхового відшкодування - 4795,79 грн., витрати на професійну правничу допомогу - 10000,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору - 908,00 грн.
Ухвалою судді від 13.09.2021 було відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача - адвокат Шевчук І.П. надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, про дату, місце та час слухання справи був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно з ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього процесуальний кодекс України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За вимогами Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Судом встановлено, що 22.12.2020 року приблизно о 18 год. 55 хв., в м. Києві на Брест-Литовському шосе, 13 км, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , під керуванням ОСОБА_3 , в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 19.02.2021 року у справі №756/13679/21, яка набрала законної сили 02.03.2021 рорку, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на викладене та відповідно до положення ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Святошинського районного суду м. Києва від 19.02.2021, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, яка набрала законної сили, відповідно до яких відповідача визнано винуватим у дорожньо-транспортній пригоді.
На момент ДТП транспортний засіб «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , був застрахований в ТДВ«СК «Ю.Ес.Ай.» та мав поліс ОСЦПВ серії №200570021.
22.12.2020 року ОСОБА_3 , тобто водій, який керував автомобілем «SkodaOctavia», номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , звернувся до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.
Згідно з відповіддю ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» вих. №51-6034 від 20.08.2021 погоджена сума страхового відшкодування становить 77146,87 грн.
Таким чином, спір між сторонами виник з приводу невиплати ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» позивачу, як потерпілому від ДТП, страхового відшкодування в порядку ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з огляду на те, що цивільно-правова відповідальність винної особи була застрахована у відповідача.
Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом обов'язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела.
Володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений судом від відповідальності у двох випадках: якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого.
У першому випадку слід довести: наявність обставин непереборної сили; її надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов; причинний зв'язок між даною обставиною і завданою шкодою. У даному випадку ризик невідшкодування шкоди покладається на самого потерпілого.
Разом з тим, метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Як визначено ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Отже, законом встановлено порядок відшкодування шкоди у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно п. 34.1 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до вимог п. 36.4. ст. 36 зазначеного вище Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування).
З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3 - особа, яка керувала автомобілем «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_2 , звернувся 04.01.2021 до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.
ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» листом за вих. №51-6034 від 20.08.2021 повідомило ОСОБА_1 про те, що страховою компанією прийнято рішення щодо виплати страхового відшкодування останньому у розмірі 77 146,87 грн.
Отже, сторонами погоджено розмір страхового відшкодування, який підлягає виплаті відповідачем (страховиком) на користь позивача.
З урахуванням вищевказаного, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з ТДВ «Ю.Ес.Ай.» на користь позивача 77 146,87 грн. суми невиплаченого страхового відшкодування.
Крім того, позивач просить суд стягнути з ТДВ «Ю.ЕС.АЙ.» на свою користь 3% річних від простроченої суми у розмірі 951,13 грн.; інфляційні втрати у розмірі 1 786,21 грн., а також пеню в розмірі 4 795,79 грн., у зв'язку із порушенням відповідачем грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
У пункті 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ» від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам надано роз'яснення про те, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Беручи до уваги, що відповідач узяті на себе грошові зобов'язання перед позивачем не виконав, з нього на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 1 786,21 грн. та 3 % річних у розмірі 951,13 грн.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
З урахуванням наведеного, враховуючи, що термін для виплати страхового відшкодування, передбачений п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», закінчився, позовні вимоги Ковшуна в частині стягнення пені в розмірі 4795,79 грн. за період з 05.04.2021 по 01.09.2021 у зв'язку із порушенням відповідачем сплати грошового зобов'язання є такими, що підлягають задоволенню. Наданий позивачем розрахунок пені відповідачем не спростований.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд приходить до наступного.
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних в розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи.
За правилами статті 141 ЦПК України при розподілі судових витрат судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 01.09.2021 року було укладено Договір про надання правової допомоги №01/09/2021-2 з Адвокатським бюро «ВАРТОВІ ПУЧИН», відповідно до якого гонорар адвокатського бюро погоджується за взаємною згодою сторін на підставі Додаткової угоди. Відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги №01/09/2021-2 від 01.09.2021 вартість послуг складає 10 000,00 грн., а також гонорар успіху у розмірі 7% від суми стягнення, зазначеної в резолютивній частині рішення.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копію рахунку на оплату №100 від 01.09.2021, з якого вбачається, що заявлена сума до сплати послуг правової допомоги складає 10 638,00 грн., а також квитанцію 0.0.2251035380.1 від 01.09.2021 на суму 10000,00 грн.
Проте, з квитанції № 0.0.2251035380.1 від 01.09.2021 вбачається, що 01.09.2021 ОСОБА_3 на користь Адвокатського бюро «ВАРТОВІ ПУЧИН» сплачено 10000,00 грн. за правову допомогу, разом з тим, з призначення платежу не вбачається, що вказані послуги стосуються саме даної позовної заяви, при цьому, платником є зовсім інша особа, ніж позивач.
У постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
З огляду на те, що позивачем не наданого належного документального підтвердження понесення саме ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правничу допомогу у вказаному розмірі.
Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 18, 76-81, 141, 264-265, 280-281 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» про стягнення страхового відшкодування задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 77 146 (сімдесят сім тисяч сто сорок шість ) гривень 87 копійок; три відсотки річних у розмірі 951 (дев'ятсот п'ятдесят одна) гривень 13 копійок; інфляційні втрати у розмірі 1 786 (одна тисяча сімсот вісімдесят шість) гривень 21 копійка; пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 4 795 (чотири тисячі сімсот дев'яносто п'ять) гривень 79 копійок та витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
У задоволенні вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень 00 копійок відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.», код ЄДРПОУ 32404600, місцезнаходження: м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, буд. 4, корп. 6.
Суддя О.О.Тиха