ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8566/20
провадження № 2/753/870/21
"30" листопада 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Сирбул О.Ф.
за участю секретаря Лаптєвої Ю.М.
представника позивача Радченко В.Ю.
представника відповідачів ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» через уповноваженого представника звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за Кредитним договором №77.1/АК-101480.08.2 від 07.08.2008 у розмірі 93 453,59 грн., витрати на сплату судового збору у розмірі 2102,00 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що ОСОБА_3 та ВАТ «РОДОВІД БАНК», 07.08.2008 був укладений Кредитний договір № 77.1/АК-01480.08.2, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 15243,96 дол. США, зі сплатою 7,7% річних. За умовами Кредитного договору, Банк зобов'язувався надати Позичальнику кредит на умовах тa в порядку, визначеному Кредитним договором, а Позичальник в свою чергу зобов'язувався здійснювати сплату грошових коштів шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань з метою погашення заборгованості за виданим Кредитом та нарахованими процентами. Банк належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, надавши Позичальнику кредитні кошти на загальну суму 15243,96 дол. США.
З метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, Банк та ОСОБА_4 уклали Договір поруки № 77.1/АК-01480.08.2-3/П від 07.08.2008. За умовами вказаних Договорів поруки, поручитель зобов'язується нести солідарну майнову відповідальність перед Банком за виконання Позичальником в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом (стаття 1 Договору Поруки).
22 травня 2019 року між ПАТ «РОДОВІД БАНК» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «РОДОВІД БАНК» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги за кредитним договором до позичальників та/або: поручителів, в тому числі за Договором кредиту №77.1/АК-01480.08.2 від 07.08.2008 та Договором поруки №77.1/АК-01480.08.2-3/П від 07.08.2008.
Таким чином, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» наділено правом грошової вимоги до Відповідачів, а ВАТ «РОДОВІД БАНК» втратив такі права.
Позивач стверджує, що за період користування кредитними коштами, позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість позичальника за кредитним договором в повному обсязі не погашена.
З огляду на те, що позичальником прострочено грошове зобов'язання по поверненню Кредитних коштів отриманих на підставі Кредитного договору № 77.1/АК-01480.08.2 від 07.08.2008, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за порушення умов Кредитного договору, що підлягає стягненню з Позичальника станом на 24.04.2020, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 359 769,29 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 240 239,24 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 72 891,16 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 17 417,82 грн.; залишок заборгованості по комісії - 29 221,07 грн.
Також просить стягнути 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК, у розмірі 21 654,82 грн., пеню за подвійною обліковою ставкою - 71798,77 грн., витрати по сплаті судового збору - 2102,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30 липня 2020 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив відповідачів, зокрема посилаючись на судову практику Верховного суду та те, що заборгованість відповідачами не погашена, матеріали справи не містять, а закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення.
Представник відповідачів у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав викладених у відзиві на позов та зазначала, що жодних допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості позивачем не надано та не вказано яка сума боргу була при оформленні договору 22.07.2019, а ні тіло кредиту, а ні інші розміри заборгованості, по тексту зазначена одна сума, крім того в прохальній частині зазначена інша дата кредитного договору. Не взято до уваги строки позовної давності для пред'явлення відповідних вимог.
Крім того, представник звертала увагу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03.10.2016, також ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16.05.2016 та відповідно ухвалу Верховного суду від 12.07.2018 у цивільній справі №753/5123/15 за позовом ПАТ «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме; про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 700,77 доларів США, а також пені у розмірі 928 521,33 грн., 3% річних у розмірі 9 903,10 грн. та інфляційних витрат у розмірі 4 106,82 грн.
Яким встановлено, що останній платіж за кредитним договором відповідач здійснив 10 березня 2010 року, право на позов про стягнення недосплачених сум за цим договором, з урахуванням обумовленого сторонами у ньому п. 5.2 виникло у позивача 27 серпня 2010 року. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач звернувшись до суду з даним позовом лише 13 березня 2015 року пропустив строк позовної давності, обумовлений ст. 257 ЦК України. Відповідно в задоволенні позову ПАТ «РОДОВІД БАНК» до відповідачів, про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено в повному обсязі.
Крім того, згідно ухвали Апеляційного суду м. Києва від 16.05.2017, рішення Дарницького районного суду м. Києва 03.10.2016, залишено без змін. Ухвалою Верховного суду від 12.07.2018 відмовлено у відкритті провадження.
Позивач жодного разу належним чином не звертався до відповідачів з пропозицією, або будь-якою вимогою стосовно боргу, зобов'язань у позасудовому порядку, на який він посилається.
Зважаючи що ПАТ «РОДОВІД БАНК», пропустив строк позовної давності, що було підставою для відмови у задоволенні позову в подальшому лише уклав договір з позивачем чим можливо вводить в оману позивача щодо існування майнових (кредитних) зобов'язань. А позивач, звертається до суду з позовною заявою, та відповідно посилається на тіж самі боргові зобов'язання, які не існують.
ПАТ «РОДОВІД БАНК» було відмовлено в повному обсязі, відповідні рішення судів набрали законної сили та не були змінені, а договір про відступлення прав вимоги був підписаний вже після розгляду касаційної інстанції, представник позивача вказує на те, що є наявні підстави для відмови у позовних вимогах в повному обсязі зважаючи на відсутність правових підстав на стягнення заборгованості.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини-в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
За змістом ч.ч. 1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Судом встановлено, що 07.08.2008 між ОСОБА_3 та ВАТ «РОДОВІД БАНК», було укладено кредитний договір № 77.1/АК-01480.08.2, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 15 243,96 дол. США, зі сплатою 7,7% річних.
За умовами кредитного договору, банк зобов'язувався надати позичальнику кредит на умовах тa в порядку, визначеному кредитним договором, а позичальник в свою чергу зобов'язувався здійснювати сплату грошових коштів шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань з метою погашення заборгованості за виданим Кредитом та нарахованими процентами. Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти на загальну суму 15 243,96 дол. США.
З метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань за кКредитним договором, між ВАТ «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_4 було укладено Договір поруки № 77.1/АК-01480.08.2-3/П від 07.08.2008.
За умовами вказаних договорів поруки, поручитель зобов'язується нести солідарну майнову відповідальність перед банком за виконання позичальником в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом (стаття 1 Договору Поруки).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.
Відповідно до вимог ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як зазначає позивач у позовній заяві загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за порушення умов Кредитного договору, що підлягає стягненню з відповідача станом на 24.04.2020, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 359 769,29 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 240 239,24 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 72 891,16 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 17 417,82 грн.; залишок заборгованості по комісії - 29 221,07 грн.
Відповідно до розрахунків, наданих позивачем сума 3% відсотків за користування грошовими коштами складає 21 654,82 грн.; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за подвійною обліковою ставкою складає 71 798,77 грн.
Стаття 517 ЦК України передбачає, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Однак, документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно нормам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 2.1.1 Постанови НБУ «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України від 30.12.1998 № 566, оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Крім того, зазначена вище загальна заборгованість у розмірі 359 769,29 грн. без урахування 3% річних та пені не відповідає заявленій ціні позову у розмірі 93 453,59 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача, отже заборгованість не є безспірною.
22 травня 2019 року між ПАТ «РОДОВІД БАНК» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір про відступлення прав вимоги №14, відповідно до якого ПАТ «РОДОВІД БАНК» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги за кредитним договором до позичальників та/або: поручителів, в тому числі за Договором кредиту №77.1/АК-01480.08.2 від 07.08.2008 та Договором поруки №77.1/АК-01480.08.2-3/П від 07.08.2008.
Таким чином, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» наділено правом грошової вимоги до відповідачів, а ВАТ «РОДОВІД БАНК» втратив такі права.
Відповідно до п. 5 зазначеного вище договору № 14 наявні у банку документи, що підтверджують Право вимоги до Боржників та містять інформацію, яка є важливою для їх здійснення, передаються Банком Новому кредитору за відповідним актом не пізніше 30 календарних днів із дати укладення цього Договору, а реєстр Прав вимог в електронному вигляді - в день підписання цього Договору.
Проте, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку є правильними.
Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором, є обов'язком позивача, який він не виконав, оскільки не довів належними та допустимими доказами її розмір.
Розмір грошової вимоги позивач обґрунтовує розрахунком заборгованості відповідача перед позивачем, виконаним позивачем.
Однак, жодного належного розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором № 77.1/АК-01480.08.2 від 07.08.2008 позивачем до суду не надано.
Разом з тим, позивач вказував в позові про здійснення відповідачем часткових платежів на погашення тіла кредиту та пені, однак доказів на підтвердження або спростування цієї обставини суду не надано, а тому суд позбавлений можливості встановити розмір заборгованості за кредитним договором, а відтак і перевірити правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Також позовна заява містить розрахунок боргу 3% річних, інфляційних витрат та пені, але вказаний розрахунок виконаний щодо суми боргу у розмірі 240239,24 грн., однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності заборгованості саме у такому розмірі (первинні документи та виписки з особових рахунків клієнта банку, які підтверджують існування певних банківських операцій, нарахування позичальнику боргу по основній сумі кредиту та процентам).
Окрім того, подаючи позовну заяву, позивач зазначає рівень заборгованості за кредитним договором станом на 24.04.2020, при цьому не вказуючи за який період часу дана заборгованість виникла.
Згідно ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За приписами ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Частиною 1 статті 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Так, за умовами Договору відступлення прав вимоги № 14 від 22 травня 2019 року, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому Кредитору належні Банку, а Новий Кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників, за кредитними договорами та договорами порук з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них згідно з реєстру у Додатку№ 1 цього Договору (права вимоги). Новий кредитор зобов'язаний повідомити Боржників про відступлення права вимоги за Основними договорами протягом 20 календарних днів з моменту набрання чинності цим Договором у порядку, передбаченому чинним законодавством. Банк здійснює повідомлення Боржників шляхом розміщення відповідного інформаційного повідомлення на офіційному сайті ВАТ «Родовід Банк» протягом 2 робочих днів.
При цьому, матеріали позову не містять будь-яких належних доказів на підтвердження того, що сторони Договору повідомили відповідачів щодо відступлення прав вимоги особисто або через сайт ВАТ «Родовід Банк», у встановленому законом порядку.
Крім того, стороною відповідача у ході судового розгляду було зазначено, що 24.06.2020 приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С. було видано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1033, щодо звернення стягнення на автомобіль марки Ford, модель Fusion, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 .
З виконання вказаного виконавчого напису приватним виконавцем Варава Р.С. відкрито виконавче провадження №62450331, та вказаний транспортний засіб реалізований на електронних торгах, для придбання якого відповідачем укладався кредитний договір № 77.1/АК-01480.08.2 від 07.08.2008.
Позивачем отримано у повному обсязі кошти від продажу транспортного засобу, а виконавче провадження закрито.
При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивач, при зверненні до суду із зазначеним позовом, був зобов'язаний надати суду повну та достовірну інформацію щодо наявності виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачки та наявність виконавчого провадження.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43 ЦПК України).
За таких обставин суд приходить до висновку, що у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження наявності та розміру заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а тому у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку із його недоведеністю. Відтак підстави для застосування строку позовної давності відсутні.
Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно вимог ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Оскільки в позові відмовлено повністю, понесені ТОВ «Вердикт Капітал» судові витрати по сплаті судового збору слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 12, 19, 42, 76, 89, 263-264, 265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя: