Справа № 752/6911/21
Провадження № 2/752/5849/21
20.12.2021 року м. Київ
Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Крекотень О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
в присутності:
представник позивача: Юрченко М.С. - адвокат (ордер серія КС №738444 від 02.06.2021р.)
відповідач: не з'явився
ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 та просить суд розірвати шлюб з відповідачем.
В обгрунтування позову зазначає, що між нею та відповідачем 10.09.2005р. був укладений шлюб, від якого подружжя має двоє спільних дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Фактично з листопада 2018р., коли відповідач почав мешкати окремо, сім'я існує тільки формально, між подружжям відсутні інтимні стосунки, припинилось ведення спільного господарства, остаточно зникло почуття любові. Позивачка вважає, що сімейне життя з відповідачем не склалось через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства. Позивач зазначає, що шлюб між сторонами розпався остаточно і відновлений бути не може. Строку на примирення, на її думку, сторони не потребують, оскільки з часу припинення спільного проживання та ведення господарства пройшло більше 2-х років, а отже вичерпалась можливість для примирення.
Відповідач надав до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого просить розірвати шлюб між ним та позивачем, вказавши в мотивувальній частині судового рішення причину розірвання шлюбу - систематичні подружні зради дружини. Відповідач вказує, що в жовтні 2018р. він пішов від дружини та почав проживати окремо, оскільки вона йому зраджувала.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08.04.2021р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судовий розгляд.
20.12.2021р. відповідач та його представник у судове засідання не з'явились, хоча про його час та місце були повідомлені належним чином.
Від представника відповідача адвоката Богдашкіної Д.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, за яким вона просить визнати причину її відсутності та відповідача поважною та відкласти розгляд справи про розірвання шлюбу на іншу дату та час. Зазначає, що як представник ОСОБА_2 , не може бути присутньою в судовому засіданні, оскільки в цей час знаходитиметься в запланованому раніше відрядженні в іншому місті. На підтвердження надає залізничні білети (копії).
Суд розглянувши в засіданні клопотання представника відповідача, відмовив у його задоволенні, оскільки адвокатом не надано належних доказів перебування у відрядженні. До доданих посадочних документів суд відноситься критично, так як вони не є належним підтвердженням перебування особи у відрядженні.
За положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 ЦПК України).
Щодо відповідача, то суд не повідомлений про поважні причини його неявки в судове засідання.
Як зазначає ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Як наголошує ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, розглянувши подані документи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтуються позовні вимоги, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Сторони перебувають у шлюбі з 10.09.2005 року, який зареєстровано Донецьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції, актовий запис 1272.
Від шлюбу мають доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві.
Причиною звернення позивача до суду з позовом про розірвання шлюбу стало те, що з 2018р. сторони проживають окремо, сім'я існує тільки формально, між подружжям відсутні інтимні стосунки, припинилось ведення спільного
господарства, остаточно зникло почуття любові. На думку позивача, шлюб між сторонами розпався остаточно і відновлений бути не може.
Відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, однак вважає, що причиною розірвання є зрада дружини.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.
Відповідно до ст. 111 Сімейного кодексу України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Як роз'яснено в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державною полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Згідно зі ст. 51 Конституції України шлюб грунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 2, 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
За частиною 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно зі ст. 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність
малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше сімейне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Враховуючи наведені норми, а також з огляду на те, що в суду склалася достатня переконаність у тому, що подальше спільне життя подружжя неможливе, що позивач наполягає на розлученні та має стійке волевиявлення до розірвання шлюбу, а відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, і що збереження шлюбу та подальше спільне проживання подружжя суперечить інтересам позивача, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
При цьому суд зазначає, що при прийнятті рішення судом не взяті до уваги, як належні докази, надані відповідачем фотозвіти та скріншоти з телефонної переписки, оскільки вони не є такими в розумінні норм ЦПК України.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Керуючись ст.ст. 110, 112, 114 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 19, 141, 247, 258, 259, 354 ЦПК України, -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
2. Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстровано 10 вересня 2005 року Донецьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис №1272.
3. Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
4 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повний текст рішення суду складений та підписаний 28.12.2021р.
Суддя І.О. Ольшевська