Справа№ 693/1273/21
1-кс/693/193/21
про обрання міри запобіжного заходу у вигляді
тримання під вартою
23.12.2021 року м. Жашків
Слідчий суддя Жашківського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Жашків винесене у кримінальному провадженні № 12021250330000256 від 20.12.2021 р. слідчим СВ відділу поліції №1 Уманського РУ поліції ГУНП в Черкаській області старшим лейт. поліції ОСОБА_3 і погоджене начальником Монастирищенського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_4 клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Шарнопіль Монастирищенського району Черкаської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
начальник Монастирищенського відділу
Уманської окружної прокуратури - ОСОБА_4 ,
захисник - адвокат - ОСОБА_6 ,
підозрюваний - ОСОБА_5 ,
Слідчий СВ відділу поліції №1 Уманського РУ поліції ГУНП в Черкаській області ст. лейт. поліції ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
В обгрунтування клопотання слідчий вказав, що ОСОБА_5 , 20 грудня 2021 року, близько 19 години 00 хвилин, перебуваючи на території домоволодіння по АДРЕСА_2 , під час конфлікту із ОСОБА_7 , який виник між ними на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою спричинення останній тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно і цілеспрямовано, наніс один удар невстановленим на теперішній час колючо-ріжучим предметом в область тулуба останньої, завдавши їй тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани передньої черевної стінки з ушкодженням діафрагми та правої легені, що призвело до гемарогічного шоку, зовнішньої та внутрішньої кровотечі, в результаті чого ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 о 11 годині 05 хвилин померла в реанімаційному відділенні КНП «Монастирищенська багатопрофільна лікарня».
В свою чергу, ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Шарнопіль Монастирищенського району Черкаської області, громадянину України, зареєстрованому та фактично проживаючому по АДРЕСА_1 , раніше неоднаразово судимому, 21.12.2021р. повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Наявність обґрунтованої підозри у скоєнні ОСОБА_5 інкримінованого злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
-відомостями з протоколу огляду місця події в домоволодінні по АДРЕСА_2 від 20.12.2021р.;
-відомостями з протоколу огляду місця події в домоволодінні по АДРЕСА_2 від 20.12.2021р.;
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21.12.2021р.;
- відомостями з протоколу огляду місця події в приміщенні КНП «Монастирищенська багатопрофільна лікарня» по вул. Соборна, 1 у с. Нове Місто Уманського району Черкаської області від 21.12.2021р.;
-показаннями свідка ОСОБА_8 від 21.12.2021р.;
-показаннями підозрюваного ОСОБА_5 від 22.12.2021р.;
-лікарським свідоцтвом про смерть Уманського міжрайонного відділення КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» №453 від 21.12.2021р.;
-даними протоколу слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_5 від 21.12.202р.1;
-висновком №25 КНП «Монастирищенська багатопрофільна лікарня» від 21.12.2021р. щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За підозрою у скоєнні даного злочину 21.12.2021р. о 00 год. 55 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України.
Допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_5 під час дачі показів вину визнав повністю.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Метою застосування запобіжного заходу, в тому числі й тримання під вартою, згідно вимог ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, передбачених п.п.1-5 частини першої статті 177 КПК України.
ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, що згідно зі ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, що є підставою застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Під час слідства установлено існування обґрунтованих ризиків, що ОСОБА_5 :
1) може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України . Цей ризик існує з огляду:
а) на тяжкість покарання, яка загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим за інкримінованим злочином;
б) на обізнаність про методи здійснення досудового розслідування, а звідси і способів ухилення від кримінальної відповідальності шляхом переховування;
2) знищити, сховати речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження (п.2 ч.1 ст.177 КПК України). Цей ризик існує, оскільки під час даної стадії досудового слідства не виявлено речовий доказ - колючо-ріжучий предмет, яким було нанесено тілесне ушкодження ОСОБА_7 . Перебування на волі надає змогу ОСОБА_5 переховати та знищити цей речовий доказ.
3) незаконно впливати на свідка (п.3 ч.1 ст.177 КПК України), а саме свідка ОСОБА_8 , яка, серед іншого, надає показання, що підтверджують обставини події злочину. Такий вплив може полягати у вмовлянні чи погрозах відмовитися від надання показань, чи змінити їх.
Згідно з матеріалами досудового розслідування, ОСОБА_5 вчинив злочин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння.
Вивченням його особистості установлено, що підозрюваний схильний до дрібних правопорушень, неодноразово судимий, у тому числі за злочини проти життя та здоров'я людини.
ОСОБА_5 не має стійких соціальних зв'язків, що підтверджується відсутністю утриманців, сім'ї, офіційно не працює.
Перелічені обставини, відповідно до ст.178 КПК України повинні враховуватися судом під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу.
Відповідно до положень ст.ст.5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ, з урахуванням наявності вказаних ризиків, а отже й законних підстав в розрізі вимог глави 18 КПК України, обрання щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є надмірним чи таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_5 не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України та дотриманню ним процесуальних обов'язків під час досудового розслідування.
Так, домашній арешт, чи інший, більш м'який запобіжний захід, дозволить, як переховатися від слідства чи суду, знищити чи сховати речовий доказ, так і впливати на свідка у кримінальному провадженні.
У судовому засіданні начальник Монастирищенського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_4 клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 заперечував проти обрання його підзахисному міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вважає, що до підозрюваного можливо застосувати запобіжний захід не пов'язаний з ізоляцією від суспільства.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію адвоката ОСОБА_6 .
Заслухавши думку прокурора, пояснення адвоката та підозрюваного, вивчивши матеріали кримінального провадження та матеріали, додані до клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання про обрання стосовно ОСОБА_5 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, суд разом з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007р., п.48), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли б переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, суд позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.
Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, враховує також тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких і за яке може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, а також те, що він раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності і достатньою мірою не усвідомив необхідності дотримуватись вимог закону і правил поведінки в суспільстві, тобто є підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на свідка ОСОБА_8 , яка, серед іншого, надає показання, що підтверджують обставини події злочину, в цьому ж кримінальному провадженні, може знищити, сховати речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, оскільки на даній стадії досудового слідства не виявлено речовий доказ - колючо-ріжучий предмет, яким було нанесено тілесне ушкодження ОСОБА_7 , а також ухилятися від органу досудового розслідування і суду, що свідчить про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених даним Кодексом. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, вчинив кримінальне правопорушення із застосуванням насильства, небезпечного для здоров'я особи, що зазнала нападу, в результаті чого людина отримала тілесні ушкодження, від яких наступила її смерть, ризики передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне не визначити розмір застави у даному конкретному випадку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Уманського РУ поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів.
Строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 рахувати з 00 год. 55 хв. 21 грудня 2021 року до 00 год. 55 хв. 19 лютого 2022 року включно.
Не визначати розмір застави для ОСОБА_5 у кримінальному провадженні згідно п.2 ч.4 ст.183 КПК України.
Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляції безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення ухвали.
Повний текст ухвали проголошено 24 грудня 2021 року о 13 год. 00 хв.
Слідчий суддя: ОСОБА_9