справа № 691/390/21
провадження № 2/691/392/21
про закриття провадження у справі
02 листопада 2021 рокум. Городище
Городищенський районний суд Черкаської області в складі судді Синиці Л.П., за участю секретаря судового засідання Коваленко А.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області, позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Черкаської державної адміністрації про виплату компенсації за не використану відпустку матері, яка виховує дитину з інвалідністю,
21.04.2021 до провадження Городищенського районного суду Черкаської області надійшли матеріали позовною заявою ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії з реорганізації управління соціального захисту населення Городищенської райдержадміністрації про виплату компенсації за не використану відпустку матері, яка виховує дитину з інвалідністю. В справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання. Відповідно до ухвали від 04.08.2021 замінено відповідача та відкладено підготовче судове засідання з розгляду даної цивільної справи.
В підготовче судове засідання прибули позивач ОСОБА_1 , представник відповідача УСЗН Черкаської РДА Соловей І.А..
Позивач ОСОБА_1 заявлену вимогу підтримала в повному обсязі, вважає, що спір підлягає призначення до судового розгляду, де і суд має з'ясувати питання доведеності позову на підставі тих доказів, які надані сторонами, підтримує думку щодо виклику свідків, в тому числі, з вини якого не відбулося нарахування та виплата, хоча і обіцяли в лютому місяці поточного року нарахувати та виплатити її, перед припиненням роботи ліквідаційної комісії, так як останню не отримала за минулі 2011 - 2012 роки. Із відзивом представника відповідача не згідна. При зверненні до суду керувалася Законом України "Про відпустки" та нормами цивільного процесуального права. Повідомляє, що посада, яку обіймала, головний спеціаліст відділу, відноситься до державної служби, але позов не стосується проходження публічної служби, звільнена 08.02.2021 року з посади головного спеціаліста відділу у справах ветеранів та осіб з інвалідністю управління соціального захисту населення Городищенської районної державної адміністрації в порядку переведення до Управління соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації, 09.02.2021 призначена на посаду головного спеціаліста сектору соціальної підтримки пільгових категорій громадян та осіб з інвалідністю № 1 відділу соціальної підтримки пільгових категорій громадян та осіб з інвалідністю з робочим місцем у м. Городище. Вважає, що її позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому і звернулася в Городищенський районний суд Черкаської області.
Представник відповідача УСЗН Черкаської РДА Соловей І.А. заперечив щодо заявленої вимоги, підтримав поданий відзив на позовну заяву, в призначені даної справи до судового розгляду покладається на думку суду, позовні вимоги не визнають, позивач їх не доводить необхідними доказами, не містять факт не надання позивачу в 2010 - 2011 роках додаткових відпусток працівникам, які мають дітей з інвалідністю із дитинства, виклику підлягають свідки для з'ясування питання наявності невиплати, та зазначив, що після ознайомлення з обставинами та правовими підставами позову на які посилається позивач вважають, що справа не підлягає розгляду до юрисдикції Городищенського районного суду Черкаської області та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 333/298/16-ц, оскільки позивач перебувала на державній службі та спір виник у позивача з УСЗН Городищенської РДА стосовно виплати компенсації за невикористану відпустку матері, яка виховує дитину з інвалідністю, яку належало виплатити відповідачу при її звільненні, то виник публічно-правовий спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язано з процесуальним законодавством.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року).
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
При цьому, частиною 1 статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Кодекс адміністративного судочинства України визначив повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Абзацом першим пункту 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За усталеною судовою практикою Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Отже, невід'ємним критерієм розмежування справи, що розглядається за правилами цивільного судочинства від справи, що розглядається за правилами адміністративного провадження є характер спірних правовідносин та підстави, з яких заявлено позов.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач пред'являє позовну вимогу до відповідача Ліквідаційної комісії з реорганізації управління соціального захисту населення Городищенської райдержадміністрації, правонаступник Управління соціального захисту населення Черкаської державної адміністрації, про стягнення на свою користь компенсації за не використану відпустку матері, яка виховує дитину з інвалідністю, під час перебування на державній службі та на час виконання службових обов'язків. Та, про порушення свого права дізналася в день звільнення - 08.02.2021, після ознайомлення зі змістом наказу про звільнення, щодо невиплати компенсації за невикористану соціальну відпустку матері, яка виховує дитину з інвалідністю під час її звільнення.
Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України надано визначення поняттю "публічна служба", це - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Велика Палата Верховного Суду своєю постановою від 11.04.2018 року у справі № 333/298/16-ц зробила правовий висновок, яким вказали, що оскільки публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права - трудового та адміністративного, тому відносини існують, пов'язані з прийняттям на публічну службу, її проходження та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного судочинства.
Як встановлено в підготовчому судовому засіданні, спір з приводу стягнення (виплати) компенсації за невикористану відпустку матері, яка виховує дитину з інвалідністю за минулі 2011 - 2012 роки, з перерахуванням коштів на рахунок (заробітна плата) в Приватбанк, є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку, передбаченому КАС України.
Пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися "судом, встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Черкаської державної адміністрації про виплату компенсації за не використану відпустку матері, яка виховує дитину з інвалідністю, оскільки дана вимога має розглядатися в порядку встановленому КАС України.
Керуючись статтями 255, 258-261, 354 ЦПК України,
Закрити провадження у справі № 691/390/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Черкаської державної адміністрації про виплату компенсації за не використану відпустку матері, яка виховує дитину з інвалідністю, у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Повідомити позивачу, що розгляд цього спору має вирішуватись за правилами адміністративного судочинства.
Роз'яснити, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку встановленому статтею 261 ЦПК України та може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л. П. Синиця