справа № 563/1309/21
23 грудня 2021 року м. Корець
Корецький районний суд Рівненської області
в складі головуючого судді Загородько Н.А.
секретар судового засідання Дулюк А.О.
за участю:
захисника-адвоката Рудика В.Р.
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючого,
- за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 158241 09.10.2021 року о 17 год. 20 хв. в с.Невірків, по вул. Грушевського, 56, Рівненського (Корецького) району, Рівненської області, ОСОБА_1 керував мопедом «DELTA», реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
В судовому засіданні адвокат Рудик В.Р. провадження у справі просив закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Зокрема, вказав, що працівника поліції було грубо порушено процедуру огляду водія на стан визначення алкогольного сп'яніння. Акт огляду, направлення та письмові пояснення свідків просив визнати недопустимими доказами, а щодо рапорту працівника поліції вказав, що згідно практики Верховного суду він не може слугувати однозначним доказом вчинення правопорушення
До суду в якості свідка викликався поліцейські ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , але на виклик суду не з"явилися і причини неявки не повідомили.
Заслухавши пояснення адвоката Рудика В.Р., дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.
Положеннями частини першої ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Тобто саме на працівників поліції покладається обов'язок передати в суд всі матеріали, які стосуються адміністративного правопорушення, в тому числі й повний запис з нагрудних камер поліцейських.
Відповідно до ст.251 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, на підставі яких можливо дійти висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння.
Згідно ч.2 ст. 266 КУпАП України, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до правил, визначених п. 5 розділу ІІ Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, засобів фото-і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати і часу.
У порушення вказаної норми на наявному в матеріалах справи відеозаписі не зафіксовано факту виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, не зафіксовано також проходження огляду на стан визначення алкогольного сп'яніння. Спілкування з ОСОБА_1 відбувається в салоні поліцейського автомобіля. Сам відеозапис є неповним, переривчатим, частина взагалі не відображається, а присутній лише аудіозапис. На відеозаписі відсутня пропозиція поліцейського ОСОБА_1 пройти огляд на стан визначення алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, більше того, сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом також не відображений.
Щодо рапорту працівника поліції від 09.10.2021 року, то згідно постанови Верховного Суду від 20.05.2020 р. у справі № 524/5741/16-а Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі за текстом - стан сп'яніння), підлягають: відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами; оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Тобто в разі встановлення поліцейським підозри, що водій перебуває у стані алкогольного сп'яніння, у поліцейського виникає імперативний обов'язок відсторонити вказаного водія від керування, чого, не було зроблено. А також згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №158241 працівниками поліції не було вилучено посвідчення водія і не видавався тимчасовий талон, що також викликає сумнів у правомірності дій працівників поліції.
Слід також звернути увагу і на те, що в Акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів не зазначено за допомогою якого спеціального технічного засобу мав проводитися огляд, а також з даного акту огляду який наявний в матеріалах справи не можливо встановити чи такий огляд проводився чи ОСОБА_4 , відмовився проходити такий огляд на місці зупинки оскільки в даному акті огляду не зазначено, що ОСОБА_4 , відмовився проходити огляд на стан сп'яніння.
Згідно пункту 3 Розділу II Інструкції з оформлення в Міністерстві внутрішніх справ України матеріалів про адміністративні правопорушення затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03 березня 2020 року № 217, «Не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також унесення додаткових записів після того, як протокол підписано особою, яка притягається до адміністративної відповідальності», проте як видно з протоколу серії ДПР18 №158241 який знаходиться в матеріалах даної справи, має перекреслення по всьому протоколу, що є порушенням даної інструкції.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а, в силу принципу невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеності невинуватості цієї особи.
Зміст загальноприйнятого європейського стандарту доказування «поза розумним сумнівом», сформульованого у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, полягає в тому, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У постанові від 21 січня 2020 року ( справа №754/17019/17) Верховний Суд зазначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Таким чином, оскільки під час розгляду справи в суді встановлено, що докази, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у справі відсутні, а згідно з ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.130, ст.283, ст.284 КУпАП,
Провадження в справі по притягненню до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Корецький районний суд Рівненської області.
Суддя: Загородько Н.А.