Справа № 552/6121/21
Провадження № 2/552/2319/21
28.12.2021 Київський районний суд м.Полтави у складі:
головуючого - судді Самсонової О.А.,
секретар судового засідання - Жарін П.М.,
учасники справи та їхні представники:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Позняк Сергій Миколайович,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович,
третя особа - приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В позовній заяві зазначив, що отримав від приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. копію постанови про відкриття виконавчого провадження №66878198 від 21 вересня 2021 року, винесену при виконанні виконавчого напису №100908 від 07 червня 2021 року про стягнення з нього на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованості в розмірі 25053,68 грн., що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем.
Вказаний виконавчий напис вчинено всупереч вимогам закону: без перевірки безспірності заборгованості, без одержання необхідних документів, поза трирічним строком позовної давності та за договором, що не посвідчений нотаріально.
Тому позивач просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №100908 від 07 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованості в розмірі 25053,68 грн. Судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2021 року у даній справі відкрито провадження, вирішено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Також ухвалою суду від 19 листопада 2021 року задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Цією ухвалою зупинено стягнення за виконавчим написом №100908 від 07 червня 2021 року, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованості у розмірі 25053,68 грн. - до набрання законної сили рішенням за результатами розгляду цивільної справи № 552/6121/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідач ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» відзиву на позов не подав.
Треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович та приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович письмових пояснень щодо позову суду також не подали.
Інші пояснення, заяви та клопотання від учасників справи, які належним чином повідомлені про розгляд справи судом, не надходили.
Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 07 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером №100908, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення з громадянина України, яким є ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №500424943 від 24 жовтня 2013 року, укладеним з АТ «Альфа Банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі Договору факторингу є ТОВ «Дата Майнінг Груп», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі Договору факторингу №2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10 жовтня 2016 року є ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі Договору факторингу №20/01/20-1/2 від 20 січня 2020 року є ТОВ «Фінансова компанія управління активами», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі Договору факторингу №20/ФК від 09 липня 2020 року є ТОВ «Фінпром Маркет», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі Договору факторингу №250521-ФК від 25 травня 2021 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», заборгованість за кредитним договором №500424943 від 24 жовтня 2013 року.
Стягнення заборгованості проводиться за період з 25 травня 2021 року по 03 червня 2021 року.
Сума заборгованості складає 25053,68 грн., в тому числі:
заборгованість за кредитом - 7643,07 грн.,
заборгованість за відсотками та комісією - 9860,61 грн.,
заборгованість за штрафними санкціями - 7500,00 грн.,
плата за вчинення виконавчого напису - 50,00 грн.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі № 6-887цс17 зроблено висновок, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності».
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) зроблено висновок, що «вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості. Якщо порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, допущені нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, не свідчать про недотримання умов вчинення виконавчого напису, передбачених статтею 88 Закону України «Про нотаріат», та не призвели до порушення гарантованих законом прав боржника або стягувача, вони не можуть слугувати підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню».
Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінний від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо він є відмінним, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Дослідивши та надавши оцінку поданим сторонами доказам, суд дійшов висновку, що виконавчий напис був вчинений з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, за відсутності документів, що підтверджували б безспірність заборгованості.
На момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов'язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження (стаття 42 Закону України «Про нотаріат»).
Наявними в матеріалах справи доказами належним чином не підтверджується право вимоги ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 за договором №500424943 від 24 жовтня 2013 року, укладеним позивачем з АТ «Альфа Банк».
Користуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства суд був позбавлений можливості витребувати докази щодо вчинення виконавчого напису, правомірність якого оскаржується в даній справі, у відповідача.
Відповідач відзиву на позов та будь-яких доказів, що мали б спростувати доводи позивача, суду не надав.
Тому на час розгляду справи суду не надані докази того, що ТОВ «Дата Майнінг Груп», ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ТОВ «Фінансова компанія управління активами», ТОВ «Фінпром Маркет» були правонаступниками усіх прав та обов'язків АТ «Альфа Банк» у правовідносинах, що виникли на підставі кредитного договору №500424943 від 24 жовтня 2013 року, а також що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» набула права вимоги за вказаним кредитним договором до позивача.
Відповідно до ч.1, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином на час розгляду справи суду не надані докази того, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло право вимоги за вказаним вище договором до ОСОБА_1 .
Крім того, суду не надано доказів того, що нотаріусу відповідачем було надано документи, що свідчать про безспірність його вимог.
Як вбачається з оскаржуваного виконавчого напису з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» стягнуто заборгованість за кредитним договором №500424943 від 24 жовтня 2013 року станом на 03 червня 2021 року у розмірі 25053,68 грн., з яких тіло кредиту - 7643,07 гривень; заборгованість за відсотками та комісією - 9860,61 гривень., заборгованість за штрафними санкціями - 7500,00 грн., плата за вчинення виконавчого напису - 50,00 грн.
При цьому стягнення заборгованості здійснюється за період з 25 травня 2021 року по 03 червня 2021 року.
З якої процентної ставки обрахований такий розмір заборгованості за відсотками, докази суду не надані.
Враховуючи, що кредитний договір №500424943 укладений АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 24 жовтня 2013 року, є всі підстави вважати, що а час розгляду справи термін його дії закінчився.
Позивач в позовній заяві зазначив, що строк повернення коштів обмежувався строком дії картки - по 25 жовтня 2016 року. Після його закінчення такий строк не продовжувався.
Відповідач доказів на спростування даної обставини не надав.
Інші документи, що визначають розмір процентної ставки,термін дії договору до заяви про вчинення виконавчого напису відповідачем надано не було.
Тому право нарахування відповідачем позивачу процентів поза межами терміну дії договору, їх розмір, а також розмір заборгованості позивача не є безспірним.
З наданих нотаріусу документів взагалі не вбачається яка процентна ставка була застосована при нарахуванні процентів позивачу.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в тому числі в такій частині:
«п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів:
«Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Питання застосування вказаних норм вже було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, яка за результатами розгляду сформувала свою правову позицію.
Так, Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року. При цьому зазначено, що відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
У вказаній постанові Велика Палата зазначила, що надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, не містить умов щодо збільшення кредитного ліміту на картковому рахунку позичальника, умов та порядку нарахування відсотків, відповідальності за порушення зобов'язань, а отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Оскільки договір №500424943 від 24 жовтня 2013 року, укладений АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 , також не посвідчений нотаріально, він не є не договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки договір №500424943 було укладено 24 жовтня 2013 року, як зазначив позивач, термін дії даного договору був до 25 жовтня 2016 року, і ця обставина відповідачем не спростована, саме з цієї дати у кредитора виникло право вимоги виплати заборгованості в повному обсязі.
Відповідно, трирічний строк з дня виникнення права вимоги тривав по 25 жовтня 2019 року включно.
Тому оскаржуваний виконавчий напис №100908 від 07 червня 2021 року вчинено поза межами трирічного строку з дня виникнення права вимоги, що суперечить приписам ст.88 Закону України «Про нотаріат».
Таким чином, вирішуючи справу на підставі наявних доказів, суд приходить до висновку, що виконавчий напис нотаріусом вчинено договором, що не є нотаріально посвідченим, за вимогами, які не є безспірними, відповідачем не підтверджено належним чином його право вимоги до ОСОБА_1 , заява про вчинення виконавчого напису подана нотаріусу, яким відповідно такий виконавчий напис вчинено, поза межами трирічного строку з дня виникнення у кредитора права вимоги до ОСОБА_1 .
Тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з даною позовною заявою позивач судовий збір не сплатив на підставі п.9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Тому з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 1362,00 грн. (судовий збір за розгляд справи у розмірі 908 грн. 00 коп. + судовий збір за розгляд заяви про забезпечення позову у розмірі 454,00 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем 07 червня 2021 року за №100908 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь держави судовий збір у розмірі 1362,00 грн. (одна тисяча триста шістдесят дві гривні нуль копійок).
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , проживаючий: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», місцезнаходження: м.Київ, площа Солом'янська, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 40340222;
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, адреса: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків судом не встановлено;
третя особа - приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович, адреса: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків судом не встановлено.
Повне судове рішення виготовлено 28 грудня 2021 року.
Головуючий О.А.Самсонова