23.12.2021 Провадження по справі № 2/940/535/21
Справа № 940/1310/21
23 грудня 2021 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді : Косович Т.П.
при секретарі: Козуб І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
встановив :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинкомпо АДРЕСА_1 . Позовні вимоги мотивує тим, що він є власником вищевказаного будинку. Відповідач зареєстрований в будинку, проте понад рік там не проживає та з реєстраційного обліку не знімається,чим створює йому перешкоди як власнику в користуванні та розпорядженні нерухомим майном.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просить не стягувати з відповідача на його користь понесені судові витрати.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не прибув, судові повістки, направлені йому за місцем реєстрації, повернулися до суду не врученими за відсутністю адресата.
Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердили той факт, що відповідач ОСОБА_3 в будинкупо АДРЕСА_1 більше десяти років не проживає.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, свідків, дослідивши письмові докази, вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу будинку (а.с. 6). В даному будинку зареєстрований відповідач по справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте більше року в ньому не проживає, що підтверджується актом обстеження та витягом № 2479 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 22.10.2021 року (а.с.7-8), довідкою відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС України в м. Києві та Київській області від 03.11.2021 року (а.с.13), поясненнями позивача та свідків.
Статтею 41 Конституції України та ст. 319 ч. 1 ЦК України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Положенням ст. 391 ЦК України, передбачено, що власник має право прохати усунути перешкоди у користуванні власністю.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України і ст. 150 ЖК України, які передбачають, що власник використовує житло для особистого проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і мають право розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.
Згідно роз'яснень у п. 34, 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07 лютого 2014 року, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства: статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР, стаття 405 ЦК України, а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про виселення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 в будинку по АДРЕСА_1 понад рік не проживає, але зареєстрований в ньому і тим самим чинить перешкоди позивачеві у вільному користуванні та розпорядженні своєю власністю, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності ст. 141 ЦПК України суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки позивач бажає їх залишити за собою, а відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи за зверненням особи в межах заявлених нею позовних вимог.
Керуючись ст. 15, 16, 317, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 13, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком по АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Дата складення повного рішення: 28 грудня 2021 року.
Суддя: Т.П. Косович