24.12.2021 Єдиний унікальний № 371/1127/21
про арешт майна
24 грудня 2021 року м. Миронівка
ЄУН 371/1127/21
Провадження № 1-кс/371/337/21
Миронівський районний суд Київської області в складі слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021111230001271, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 жовтня 2021 року за ст. 187 ч. 4 КК України,
Клопотання про арешт майна, після усунення недоліків клопотання, подано слідчому судді 10 грудня 2021 року.
Слідчий суддя перевірив зміст клопотання та додані до нього матеріали, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подано клопотання.
Клопотання обґрунтовано тими обставинами, що 20 жовтня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за фактом ймовірного нападу з метою заволодіння чужим майном, який був поєднаний з проникненням у приміщення домоволодіння під номером АДРЕСА_1 , та насильством, небезпечним для здоров'я декількох осіб.
В ході обшуку квартири під номером АДРЕСА_2 , дозвіл на який надано ухвалою Миронівського районного суду Київської області, виявлено та вилучено матеріальні об'єкти у виді: мобільних телефонів марки «Айфон 6», імей: НОМЕР_1 , «Айфон 8», імей: НОМЕР_2 , «Айфон 12», імей: НОМЕР_3 , «Нокіа», імей: НОМЕР_4 , та ноутбука марки «ASUS», моделі «Е3N0CX361587110», білого кольору.
За мотивами слідчого, вилучені в ході обшуку речі мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, оскільки, ймовірно, являються предметом та доказом вчинення кримінального правопорушення, можуть містити інші відомості, що можуть бути використані як доказ у даному кримінальному провадженні. На вказані об'єкти слідчий просив накласти арешт.
За положеннями ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
В судове засідання слідчий не з'явився, про розгляд клопотання повідомлений належно, його неявка не перешкоджає розгляду клопотання.
Власник майна, про арешт якого заявлено клопотання, про розгляд клопотання не повідомлявся, оскільки слідчим не зазначено, кому належить вилучене в ході обшуку майно. Контактні дані власника житлового приміщення (номер телефону чи електронної пошти), незважаючи на допит вказаної особи як свідка у кримінальному провадженні, слідчим не наведені.
Дослідивши мотиви клопотання та дані доданих до клопотання письмових доказів слідчий суддя дійшов таких висновків.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається, в тому числі, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 3 даної норми встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України, речові докази є одним із процесуальних джерел доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 цього Кодексу, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено наступні обставини.
20 жовтня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021111230001271 внесені відомості за ст. 187 ч. 4 КК України за фактом ймовірного нападу з метою заволодіння чужим майном, який був поєднаний з проникненням у житло та насильством, небезпечним для здоров'я двох осіб.
Такі обставини підтверджені даними Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, який додано до клопотання.
За змістом клопотання, 19 жовтня 2021 року, близько 20 години 30 хвилин, четверо (або п'ятеро) невстановлених осіб чоловічої статі, одягнені в темний одяг та балаклави, через паркан проникли на територію домоволодіння під номером АДРЕСА_1 , де, через незачинені вхідні двері, потрапили до приміщення бані. Застосовуючи фізичне насильство та завдаючи тілесні ушкодження в різні частини тіла потерпілим ОСОБА_3 та його дружині ОСОБА_4 , в тому числі, за допомогою паяльної лампи, яку принесли з собою, вказані особи заволоділи належними потерпілим грошовими коштами в розмірі 26 тисяч доларів США, 4 тисячі євро, 70 тисяч гривень та виробами з золота, після чого з місця вчинення злочину зникли.
06 грудня 2021 року, на підставі рішення слідчого судді, проведено обшук квартири під номером АДРЕСА_2 .
За результатами проведення вказаної слідчої дії до Обухівського РУП ГУ НП в Київській області було вилучено виявлене майно у виді мобільних телефонів марки: «Айфон 6», «Айфон 8», «Айфон 12», «Нокіа», та ноутбука марки «ASUS».
Результати обшуку згідно з правилами ч. 1 ст. 104 КПК України зафіксовані у протоколі обшуку.
Постановою слідчого від 06 грудня 2021 року до матеріалів кримінального провадження як речові докази долучено мобільні телефони марки: «Айфон 6», імей: НОМЕР_1 , «Айфон 8», імей: НОМЕР_2 , «Айфон 12», імей: НОМЕР_3 , «Нокіа», імей: НОМЕР_4 , та ноутбук марки «ASUS», моделі «Е3N0CX361587110», білого кольору.
Такі фактичні обставини підтверджені даними протоколу обшуку від 06 грудня 2021 року, постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 06 грудня 2021 року, які додано до клопотання.
Усі стадії досудового розслідування, на яких слідчий суддя розглядає питання, винесені сторонами кримінального провадження, потребують оцінки доказів, в тому числі, під час ухвалення рішень про вжиття заходів забезпечення кримінального провадження.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
За правилами ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням із прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
Для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, з метою переконання слідчого судді в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Ухвалою слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 07 грудня 2021 року подане слідчим клопотання про арешт майна було повернуто прокурору з тих підстав, що у ньому не було зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, третіми особами таким майном. Клопотання не містило жодних відомостей про те, що майно, яке слідчий просить арештувати є доказом кримінального правопорушення, або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та має суттєве значення для встановлення важливих обставин вчинення кримінального правопорушення. До клопотання слідчим не додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.
Слідчим суддею було наголошено, що протокол обшуку від 06 грудня 2021 року та клопотання про арешт майна містять не тотожні відомості про майно, що було вилучено ході обшуку та підлягає арешту, слідчим не вказано у який спосіб він встановив ідентифікуючі ознаки вилученого в ході обшуку майна та яким документом вказані дії зафіксував.
Звертаючись з клопотанням після усунення недоліків, недоліки, на які вказано в ухвалі слідчого судді від 07 грудня 2021 року, слідчий не усунув.
До поданого клопотання слідчим не додано жодного письмового доказу, який вказує на наявність достатніх підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ст. 187 ч. 4 КК України, клопотання не містить посилань на документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, третіми особами таким майном.
Відомості щодо обставин кримінального правопорушення містить лише рішення слідчого судді, яким надано дозвіл на проведення обшуку житлового приміщення.
При наданні дозволу на проведення обшуку, слідчий суддя оцінив надані слідчим докази та дійшов висновку, що слідчий довів наявність достатніх підстав вважати, що у квартирі під номером АДРЕСА_2 , можуть перебувати предмети злочинної діяльності, які мають значення для досудового розслідування.
Поряд з цим, сторона кримінального провадження (прокурор, слідчий), яка подає клопотання про арешт майна зобов'язана навести підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна. У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов'язаний навести ці підстави у рішенні.
Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна повинно мати законні підстави та мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим майном може бути, в тому числі, майно у вигляді речей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом.
За змістом клопотання, вилучені в ході обшуку речі є предметом і доказом вчинення кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Поряд з цим, слідчим не зазначено, чи були матеріальні об'єкти знаряддям вчинення кримінального правопорушення, чи зберегли на собі його сліди, або ж які інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, містять вилучені при обшуку житлового приміщення речі.
Оскільки під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази, що доводять обставини, на які вони посилаються, кожну з визначених обставин/приводів/підстав потрібно доводити окремо з посиланням на конкретні матеріальні докази, то, як наслідок, майно, що було вилучено в ході обшуку, слідчим суддею не може бути розцінено як речові докази вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України.
Слідчим зазначено, що вилучені матеріальні об'єкти мають об'єктивний зв'язок з подією злочину, проте такі мотиви слідчий суддя вважає припущенням, оскільки бездоказову констатацію існування певної обставини слідчий суддя повинен розглядати як припущення.
Слідчий суддя позбавлений можливості встановити, якими є підстави арешту вилучених мобільних телефонів та ноутбука, кому вони належать, які обставини, що встановлюються в ході досудового розслідування, підтверджують, та оцінити обставини щодо їх належності до кримінального провадження.
Слідчий суддя також зазначає, що протокол обшуку від 06 грудня 2021 року містить відомості про вилучення в ході обшуку майна у вигляді ноутбука марки «ASUS» та мобільних телефонів в кількості трьох штук: марки «Айфон» «6», «8», «12» та «Нокіа». Інших ознак вилученого майна протокол не містить.
Поряд з цим, слідчий просить накласти арешт на мобільні телефони марки: «Айфон 6», імей: НОМЕР_1 , «Айфон 8», імей: НОМЕР_2 , «Айфон 12», імей: НОМЕР_3 , «Нокіа», імей: НОМЕР_4 , та ноутбук марки «ASUS», моделі «Е3N0CX361587110», білого кольору.
Слідчий суддя позбавлений можливості встановити обставини, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, було вилучено в ході проведення обшуку, оскільки слідчим не вказано у який спосіб він встановив ідентифікуючі ознаки вилученого в ході обшуку майна.
Долучений до клопотання в ході усунення недоліків протокол огляду предметів від 09 грудня 2021 року не містить жодних відомостей щодо майна, яке підлягає арешту за даним клопотанням.
На підставі долучених до клопотання письмових доказів, слідчий суддя не має достатніх підстав вважати, що речі, які просить арештувати слідчий, підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, та позбавлений можливості зробити висновок про здатність вилучених предметів сприяти встановленню наявності або відсутності тієї чи іншої ознаки кримінального правопорушення, зокрема, підтверджувати чи спростовувати обставини, які встановлюються в межах кримінального провадження.
Слідчий суддя позбавлений можливості установити під час судового контролю наявність чи відсутність фактів і обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, шляхом безпосереднього дослідження джерел доказів й надання оцінки доказам щодо належності, допустимості, достовірності, а також сукупність зібраних доказів із погляду достатності та взаємозв'язку для ухвалення відповідного процесуального рішення.
Інакше це призведе до порушення вимог ст. 29 Конституції України та ст. 370 КПК України, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, досліджені під час судового розгляду та оцінені слідчим суддею, відповідно до ст. 94 КПК.
Обставини, які досліджені під час розгляду клопотання та оцінені відповідно до вимог статті 94 КПК України, свідчать про необґрунтованість клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 170-172, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
Відмовити у задовленні клопотання слідчого у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021111230001271, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 жовтня 2021 року за ст. 187 ч. 4 КК України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя підпис ОСОБА_1
Згідно з оригіналом
Слідчий суддя ОСОБА_1