Справа №295/14079/21
Категорія 68
2/295/3192/21
15.12.2021 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого - судді Кузнєцова Д.В.
при секретарі судового засідання Карпішиній С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_2 звернувся до суду із указаним позовом, у якому зазначив, що 07.07.2015 року зареєстрував шлюб з відповідачем. Зазначає, що подружнє життя не склалося, шлюбні стосунки сторони не підтримують та спільних неповнолітніх дітей не мають. Вважає, що примирення та збереження сім'ї неможливе, суперечить інтересам сторін, тому просить шлюб розірвати та стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 908 грн. та 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцова Д.В. від 04.11.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі та участі представника.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце засідання повідомлялась належним чином. Від представника відповідача - адвоката Телічка Ю.А. надійшли заяви про визнання позову та про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги.
Оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у їхній відсутності на підставі наявних матеріалів справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що даний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07.07.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб, актовий запис №1153, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. Прізвище дружини після укладення шлюбу « ОСОБА_4 ».
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Частиною 2 статті 112 цього кодексу встановлено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлене, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
З матеріалів справи вбачається, що внаслідок непорозумінь сім'я сторін повністю розпалась, існує формально, подальше її збереження є неможливим, так як сторони однією сім'єю як чоловік і дружина не проживають, не ведуть спільного господарства, не підтримують шлюбних стосунків, а тому, на думку суду, наявні підстави для розірвання шлюбу.
При вирішення питання щодо розподілу судових витрат між сторонами суд керується ч. 2 ст. 141 ЦПК України та ч. 1 ст. 142 ЦПК України та покладає на відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, та у зв'язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу є складовою частиною судових витрат по справі.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Встановлено, що 23.04.2021 року між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Володимира Ткачука» в особі керуючого бюро - адвоката Ткачука В.В. був укладений договір про надання правової допомоги №017/27 (а.с. 8).
Пунктами 5.1-5.3 договору передбачено, що за надання правової допомоги клієнт зобов'язується виплатити адвокатському бюро гонорар, який вказано в додатку до договору у термін до 05.06.2021 року. Розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокатському бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається адвокатським бюро за погодженням із клієнтом. За результатами надання правової допомоги складається акт виконаних робіт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро правової допомоги і її вартість (а.с. 8-10).
Також у матеріалах справи міститься копія акту виконаних робіт №017-21, з якої вбачається, що загальна вартість наданих адвокатом послуг (виконаних робіт) склала 3 000,00 грн., з яких: надання двох консультацій - 1 000 грн. (500 грн. за одну консультацію), підготовка та подання позовної заяви - 2 000 грн. (а.с. 13).
На підтвердження оплати витрат на правову допомогу в розмірі 3 000,00 грн. надано платіжний документ №73820609 від 28.09.2021 року (а.с. 12).
Частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були понесені фактично, а їхній розмір є обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (Див. рішення «Лавентс проти Латвії» («Affaire Lavents c. Lettonie»), заява №58442/00 § 154).
За змістом частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У поданому представником відповідача письмовому клопотанні про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвокат Телічко Ю.А. вказав, що позовна заява є типовою, не містить будь-яких розрахунків, справа не обтяжена значною кількістю доказів, які б потребували вивчення, відтак не є нескладною і підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль. Також представник просив врахувати, що у відповідача на утриманні знаходиться малолітній син ОСОБА_5 та у його довірителя відсутні достатні для покриття заявленої суми судових витрат доходи. З огляду на викладені у клопотання обставини адвокат Телічко Ю.А. просив відмовити у стягненні судових витрат на оплату правничої допомоги.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Тобто, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності розміру цих втрат, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Враховуючи викладене, а також складність справи та обсяг фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), їх реальність, виходячи з критерію розумності розміру цих втрат та з огляду на задоволення позову в частині вимог щодо розірвання шлюбу, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 1 500 грн.
Керуючись ст.ст. 104, 105, 110-115 СК України, ст.ст. 2-5, 10-13, 81, 133, 137, 141, 142, 206, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, -
Позов задовольнити частково.
Шлюб, зареєстрований 07.07.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №1153, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 454 грн. та 1 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
У задоволенні решти вимог позову відмовити.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету судовий збір у сумі 454 грн., сплачений відповідно до квитанції №0.0.2308478024.1 від 19.10.2021 року. Оригінал квитанції зберігається у Богунському районному суді міста Житомира в матеріалах справи № 295/14079/21.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Копію рішення про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Д.В. Кузнєцов