Справа № 161/19123/21
Провадження № 2/161/4572/21
(заочне)
23 грудня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Пушкарчук В.П.
при секретарі - Фурман Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні взалі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ДІНЕРО", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога Сергій Степанович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
25.10.2021 року позивач ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначила, що 19.10.2021 року їй стало відомо про наявність відкритого відносно неї виконавчого провадження № 67179925 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 23.09.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 28447 про стягнення з неї на користь ТзОВ «ФК «Дінеро» заборгованості в сумі 24299 грн. Вважає, що даний виконавчий напис нотаріуса є незаконним, а його вчинення відбулося із порушенням норм чинного законодавства. Вказує, що заборгованість, яка є предметом спірного виконавчого напису не може вважатися безспірною. При цьому, приватний нотаріус взагалі не мав правових підстав для вчинення такого напису, оскільки кредитний договір, на підставі якого з неї на користь ТзОВ «ФК «Дінеро» стягується заборгованість в сумі 24299 грн., не посвідчувався нотаріально. Враховуючи наведене, просить суд визнати оскаржуваний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача на свою користь судові витрат по справі.
Позивач до початку судового засідання подала до суду заяву з проханням розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Щодо проведення заочного розгляду справи не заперечує.
Представник відповідача та треті особи в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомили, про день, час, місце слухання справи повідомлені належним чином, відзив та заперечення на позовну заяву від них на адресу суду не надходили.
Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного
Судом встановлено, що 23.09.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 28447, яким було запропоновано стягнути із ОСОБА_1 , як боржника за кредитним договором № AG1199926 від 15.03.2020 року, на користь ТзОВ «ФК «Дінеро» заборгованості, яка виникла за період з 30.07.2020 року по 06.08.2021 року, в загальному розмірі 23649 грн. За вчинення виконавчого напису сплачено 650 грн., обов'язок по відшкодування яких покладено на позивачку.
На підставі вказаного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Пирогою С.С. 19.10.2021 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67179925, в межах якого також було постановлено накласти арешт на майно боржника (постанова від 19.10.2021 року) та на кошти боржника (постанова від 19.10.2021 року).
Заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує зокрема тим, що оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса вчинений на підставі кредитного договору, який не був посвідчений нотаріально.
Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (далі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок). Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 - Закону).
Так, згідно ст. 87 Закону, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року (далі - Перелік).
Статтею 88 Закону визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи:
1) якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;
2) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Одночасно з цим, 26.11.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» України № 662 від 26.11.2014 року, зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року було залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ КБ «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року.
Тобто, на даний час, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 23.09.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Аналогічна позиція закріплена в постанові Верховно суду від 15.04.2020 року № 158/2157/17.
Доказів іншого сторонами суду надано не було.
Отже, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що обґрунтування ОСОБА_1 щодо вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. виконавчого напису від 23.09.2021 року, що зареєстрований в реєстрі за № 28447, з порушенням вимог закону є обґрунтованими, у зв'язку з чим його слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до положень ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Отже, витрати пов'язані із забезпеченням доказів, як процесуальна дія, необхідна для розгляду справи та відновлення порушених прав та законних інтересів сторони у справі, відносить до судових витрат, які підлягають поділу за наслідками розгляду справи.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що 20.04.2021 року між адвокатом Курило Р.М. та Бець К.В. було укладено Договір про надання правової допомоги № 20/04/21, на виконання якого позивачкою було сплачено своєму представнику 4000 грн.
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є належним чином обґрунтованими та такими, які відповідають принципам розумності та справедливості.
У свою чергу, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд також виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Із наведеного слідує, що понесені позивачкою та документально підтвердженні витрати по сплаті судового збору за звернення до суду з даним позовом (908 грн.), із заявою про забезпечення позову (454 грн.), а також витрати на правничу допомогу (4000 грн.), у зв'язку із задоволенням позову, підлягають компенсації за рахунок відповідача.
На підставі ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ЗУ «Про нотаріат», керуючись ст. ст. 10, 12, 27, 77-81, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ДІНЕРО", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога Сергій Степанович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 23 вересня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, зареєстрований в реєстрі за № 28447, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» заборгованість в загальному розмірі 24299 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро», адреса місцезнаходження: 30529, м. Київ, вул. Сурікова, 3-А, код ЄДРПОУ: 41350844.
Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, адреса місцезнаходження: 02068, м. Київ, пр-т Григоренка, 15, прим. 3.
Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога Сергій Степанович, адреса місцезнаходження: 43025, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Прогресу, 7.
Рішення в повному обсязі складено 28 грудня 2021 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області В.П. Пушкарчук