24 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 420/16074/21
адміністративне провадження № К/9901/45805/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 420/16074/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аланд" про визнання протиправною та скасування постанови, -
У вересні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко О.А. про відкриття виконавчого провадження від 15 липня 2020 року ВП №62568686.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року, позовну заяву задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Статтями 280, 281, 287, 288 КАС України передбачено особливості провадження у справах за адміністративними позовами органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах за адміністративними позовами про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.
У свою чергу, стаття 287 КАС України передбачає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що спір у цій справі виник у відносинах з приводу дій приватного виконавця.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливо лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Оскаржуючи судові рішення, прийняті за правилами статті 287 КАС України, відповідач зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» у подібних правовідносинах.
Водночас Верховним Судом сформовано висновок щодо застосування положень статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» у подібних правовідносинах, зокрема у справах №№300/3258/20, 380/7750/20 (який підтримано судовою палатою Верховного Суду у справі №380/9335/20) та 160/15005/20, 560/1119/21, 340/340/21, 280/6677/20 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.
Скаржник не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, із зазначенням нових, проблемних та раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права.
Також, у пункті 22 рішення у справі «Мельник проти України» (заява №23436/03) Європейського Суду з прав людини зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним і воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами і цілями.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний заявником касаційної скарги спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 420/16074/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аланд" про визнання протиправною та скасування постанови.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов