24 грудня 2021 року
м. Київ
справа №300/64/19
адміністративне провадження №К/9901/46420/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року у справі №300/64/19 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС України, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітку,
04 січня 2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС (далі - відповідач 1, Івано-Франківська митниця) про визнання протиправним та скасування наказу № 603-к від 04 грудня 2018 року; поновлення ОСОБА_1 з 21 червня 2017 року на посаді начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста "Івано-Франківськ-центральний" Івано-Франківської митниці ДФС України; стягнення середньомісячної заробітної плати за період з 21 червня 2017 року по 04 грудня 2018 року в сумі 203830,48 грн.; стягнення компенсації за невикористаану щорічну основну відпустку за 2018 рік в сумі 14942,46 грн.; стягнення компенсації за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 грудня 2018 року по 03 січня 2019 року в сумі 11111,06 грн.; стягнення моральної шкоди в сумі 80000,00 грн.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Івано-Франківської митниці ДФС № 603-к від 04 грудня 2018 року «Про припинення державної служби» та відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС задоволено частково: скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року по справі № 300/64/19 в частині задоволення позовних вимог і в цій частині відмовлено у задоволенні позову, а в решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі № 300/64/19 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 17 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Івано-Франківської митниці ДФС від 04 грудня 2018 року за № 603-к «Про припинення державної служби». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста Івано-Франківськ-центральний Івано-Франківської митниці ДФС з 05 грудня 2018 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Галицька митниця Держмитслужби та позивач звернулися з апеляційними скаргами.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року у справі № 300/64/19 у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста "Івано-Франківськ-центральний" Івано-Франківської митниці ДФС з 05 грудня 2018 року. Ухвалено у вказаній частині нову постанову, якою поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста "Івано-Франківськ-центральний" Івано-Франківської митниці ДФС з 21 червня 2017 року. У решті рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 КАС України, суд дійшов висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 22 липня 2021 року, а касаційну скаргу подано на пошту 14 грудня 2021 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Одночасно із касаційною скаргою скаржник порушує питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що вперше касаційну скаргу було подано до суду касаційної інстанції з дотриманням встановленого законом строку на касаційне оскарження. Проте ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2021 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України. Враховуючи зазначене просить поновити строк на касаційне оскарження.
Разом з тим, до вказаного клопотання скаржником додано лише поштовий конверт про отримання ухвали Верховного Суду від 23 листопада 2021 року та витяг з веб-сайту ПАТ "Укрпошта" про вручення рекомендованого листа № 0102935032609.
Однак скаржником не додано доказів, які містять відомості про неотримання/отримання копії рішення суду апеляційної інстанції, а також ухвал суду касаційної інстанції, якими було повернуто скаржнику касаційні скарги.
За таких обставин Верховний Суд позбавлений можливості вирішити заявлене скаржником клопотання про поновлення строку звернення до суду із цією касаційною скаргою.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов'язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень скаржник не зазначає обставин, які позбавляли її можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у більш стислі строки. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника.
Водночас, Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Крім того, подання первинної касаційної скарги у встановлений законом строк не передбачає зупинення строку на касаційне оскарження для нього та можливості у зв'язку з цим у подальшому свавільно розпоряджатися часом на касаційне оскарження.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що належними доказами.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України відповідач, який діє як суб'єкт владних повноважень, однак має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особа, зацікавлена в її поданні, повинен вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
При попередніх зверненнях із касаційними скаргами скаржником не було дотримано вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а саме: у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Наявність права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою не є безумовною підставою для поновлення строку. Окрім реалізації такого права без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Належне оформлення касаційної скарги через тривалий проміжок часу після закінчення строку на касаційне оскарження судових рішень не може свідчити про наявність безумовних підстав для поновлення строку.
Враховуючи положення частин першої та другої статті 329 КАС України, не надання скаржником доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання поважними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів (конверта з відбитками та штрихкодовими ідентифікаторами установи поштового зв'язку, довідки відділення поштового зв'язку тощо).
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року у справі №300/64/19 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС України, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітку - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог частини третьої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду