24 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 280/6541/20
адміністративне провадження № К/9901/45425/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі №280/6541/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, третя особа: Головне управління казначейської служби України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
17 вересня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області (далі - відповідач 1, ТУ ДСА в Запорізькій області), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 2, ДСА України), в якому просив:
- визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати судді Енергодарського міського суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з квітня по серпень 2020 року із застосуванням обмеження заробітку;
- зобов'язати ТУ ДСА України в Запорізькій області провести донарахування та виплату судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у загальній сумі 98032,23 грн.
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з квітня по серпень 2020 року із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Зобов'язано ТУ ДСА України в Запорізькій області провести перерахунок суддівської винагороди та здійснити виплату ОСОБА_1 за період з квітня по серпень 2020 року у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з відрахуванням обов'язкових податків та зборів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ТУ ДСА України в Запорізькій області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
У касаційній скарзі відповідач 1 підставами касаційного оскарження вказує пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження є неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20 щодо необхідності застосування бюджетного законодавства під час нарахування та виплати суддівської винагороди, визначення суб'єктного складу такого судового спору, обставин, які підлягають встановленню та доказуванню, а також правомірності обрання такого чи іншого способу захисту інтересів позивача в аналогічних справах, внаслідок чого судами без повного з'ясування обставин у праві та вивчення доказів у справі прийнято незаконні та необґрунтовані судові рішення.
Вказані доводи відповідача свідчать про довільне та вибіркове тлумачення ТУ ДСА України в Запорізькій області постанови Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20 та не підтверджує, що викладені ним висновки не враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови.
Крім того, Суд відхиляє доводи скаржника щодо наявності підстави для касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки правовідносини у справах №820/2462/17, №804/3790/17, №814/1274/17, на які він посилається, не є подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Разом з тим, касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить посилання на постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 340/1727/20, від 28 липня 2021 року у справі № 340/1901/20, від 28 липня 2021 року у справі № 160/6740/20 відносно того, що рішення на користь суддів виконуються за рахунок бюджетної програми для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» шляхом «безспірного списання» ДКС України коштів із вказаної бюджетної програми. При цьому не зазначено яку саме норму права суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував без урахування висновків, викладених у вищевказаних постановах суду касаційної інстанції.
Водночас, в касаційній скарзі відповідачем 1 вказано, що вона подана на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
В обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження судових рішень відповідач вказує, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили обставини справи.
При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставини справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі №280/6541/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, третя особа: Головне управління казначейської служби України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяЛ.О. Єресько