Постанова від 15.12.2021 по справі 520/8300/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2021 р. Справа № 520/8300/21

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , П'янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Акціонерного товариства "Східно-Український банк "Грант", Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 04.10.21 року по справі № 520/8300/21

за позовом Акціонерного товариства "Східно-Український банк "Грант"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач Акціонерне товариство "Східно-Український банк "Грант" з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення форми “Р” від 19 квітня 2021 року № 00053880712, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, будинок 46, Ідентифікаційний код ВП 43983495), яким АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ “СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК “ГРАНТ” (61001, м. Харків, вулиця Данилевського, будинок 19, Ідентифікаційний код 14070197) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток банківських організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України на 903 536,25 грн. (за податковими зобов'язаннями 722 829,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 180 707,25 грн.);

- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення форми “ПС” від 19 квітня 2021 року № 00053890712, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, будинок 46, Ідентифікаційний код ВП 43983495), яким до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК “ГРАНТ” (61001, м. Харків, вулиця Данилевського, будинок 19, Ідентифікаційний код 14070197) застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн. за платежем податок на прибуток банківських організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України;

- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення форми “Р” від 19 квітня 2021 року № 00053940712, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, будинок 46, Ідентифікаційний код ВП 43983495), яким АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ “СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК “ГРАНТ” (61001, м. Харків, вулиця Данилевського, будинок 19, Ідентифікаційний код 14070197) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) на 739 500,00 грн. (за податковими зобов'язаннями 591 600,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 147 900,00 грн.);

- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення форми “ПС” від 19 квітня 2021 року № 00053930712, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, будинок 46, Ідентифікаційний код ВП 43983495), яким до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК “ГРАНТ” (61001, м. Харків, вулиця Данилевського, будинок 19, Ідентифікаційний код 14070197) застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 24 565,92 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг);

- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення форми “ПН” від 19 квітня 2021 року № 00053920712, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, будинок 46, Ідентифікаційний код ВП 43983495), яким до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК “ГРАНТ” (61001, м. Харків, вулиця Данилевського, будинок 19, Ідентифікаційний код 14070197) застосовано штраф у сумі 148 931,00 грн., щодо виявлених помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкових накладних, за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг);

- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення форми “Д” від 19 квітня 2021 року № 00054370718, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, будинок 46, Ідентифікаційний код ВП 43983495), яким АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ “СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК “ГРАНТ” (61001, м. Харків, вулиця Данилевського, будинок 19, Ідентифікаційний код 14070197) збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, пені з військового збору на 703 659,68 грн. (за податковими зобов'язаннями 403 081,99 гри., за штрафними фінансовими санкціями 100 770,50 гри., сума пені 199 807,19 грн.);

- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення форми “Д” від 19 квітня 2021 року № 00054360718, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська. будинок 46, Ідентифікаційний код ВП 43983495), яким АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ “СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК “ГРАНТ” (61001, м. Харків, вулиця Данилевського, будинок 19, Ідентифікаційний код 14070197) збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб на 721 861,57 грн. (за податковими зобов'язаннями 455 726,99 грн., за штрафними фінансовими санкціями 113 931,75 гри., сума пені 152 202,83 грн.)

- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення форми “ПС” від 19 квітня 2021 року № 00054350718, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, будинок 46, Ідентифікаційний код ВП 43983495), яким до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК “ГРАНТ” (61001, м. Харків, вулиця Данилевського, будинок 19, Ідентифікаційний код 14070197) застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, щодо сплати податковими агентами із доходів платника податку у вигляді зп.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2021р. задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення форми “Р” від 19.04.2021 № 00053880712 ГУ ДПС у Харківській області про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій на 903536,25 грн, з яких: за податковими зобов'язаннями - 722829,00 грн, за штрафними фінансовими санкціями - 180707,25 грн.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення форми “ПС” від 19.04.2021 № 00053890712 ГУ ДПС у Харківській області про застосування штрафу в сумі 1020,00 грн з податку на прибуток банківських організацій.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення форми “Р” від 19.04.2021 № 00053940712 ГУ ДПС у Харківській області в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 367172,5 грн, з яких: за податковими зобов'язаннями - 293738,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 73434,50 грн.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення форми “Д” від 19.04.2021 № 00054360718 ГУ ДПС у Харківській області про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 721861,57 грн, з яких: за податковими зобов'язаннями - 455 726,99 грн, за штрафними фінансовими санкціями - 113 931,75 грн, пені - 152 202,83 грн.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення форми “Д” від 19.04.2021 № 00054370718 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору в частині пені в сумі 5632,10 грн

Відмовлено у визнанні протиправними і скасуванні податкових повідомлень - рішень ГУ ДПС у Харківській області від 19.04.2021:

№ 00053930712 про застосування штрафу в сумі 24 565,92 грн з ПДВ,

№ 00053920712 про застосування штрафу в сумі 148 931,00 грн з ПДВ,

№ 00053940712 в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 372327,50 грн, з яких: за податковими зобов'язаннями - 297862,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 74465,50 грн,

№ 00054350718 про застосування штрафу в сумі 1020,00 грн з податку на доходи фізичних осіб щодо сплати податковими агентами із доходів платника податку у вигляді зп,

№ 00054370718 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору на 698027,58 грн, з яких: за податковими зобов'язаннями - 403 081,99 грн, за штрафними фінансовими санкціями - 100770,50 грн, пеня - 194 175,09 грн.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ ВП 43983495) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК “ГРАНТ” (61001, м. Харків, вулиця Данилевського, будинок 19, Ідентифікаційний код 14070197) у розмірі 13989,22 грн (тринадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 22 копійки).

Позивач, не погодившись з даним рішенням суду в частині відмови в задоволенні позову, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення в цій частині та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення в частині відмови в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вважає, що встановлені відповідачем за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження. Отже нараховані податковим органом суми грошового зобов'язання є необґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин справи, просить суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Представник позивача надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржена відповідачем, є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає, крім того клопотав про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а скаргу відповідача слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі направлень та наказу від 20 лютого 2020 р. № 1074, наказу від 09.02.2021 № 687 та наказу від 25 лютого 2021 р. № 1162 Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК “ГРАНТ” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 р., з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2019.

За наслідками перевірки ГУ ДПС у Харківській області було складено Акт від 22.03.21 № 4686/20-40-07-12-07/14070197, про результати документальної виїзної перевірки АТ “БАНК “ГРАНТ”, яким було встановлено низку порушень.

Позивач, не погодившись з висновками акту, 05.04.2021 подав до Головного управління ДПС у Харківській області заперечення до акту перевірки, отримані ГУ ДПС у Харківській області 06.04.2021р.

За результатами розгляду заперечень ГУ ДПС у Харківській області було визначено висновки акту вважати наступними:

Перевіркою встановлено порушення АТ “БАНК “ГРАНТ”:

1. п.36.1 ст.36, п.37.2.СТ. 37, п.38.1 ст. 38, п. 44.1, п. 44.2 ст.44, п.п. 57.Iі.2, п. 57.1і ст. 57, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 722 829 грн, у тому числі, за 2017 рік у сумі 610207 грн, а саме: за 1 квартал 2017 року у сумі “-” 4078 грн, за півріччя 2017 року у сумі 579300 грн, за 9 місяців 2017 року у сумі 578933 грн, за 2017 рік у сумі 610207 грн, за І квартал 2018 року у сумі 11114 грн, за півріччя 2018 року у сумі 25907 грн, за 9 місяців 2018 року у сумі 36383 грн, за 2018 рік у сумі 55501 грн, за І квартал 2019 року у сумі 15313 грн, за півріччя 2019 року у сумі 34113 грн, за 9 місяців 2019 року у сумі 41368 грн, за 2019 рік у сумі 57121 грн;

2. п. 46.1 ст.46, п.49.2 ст. 49, п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, не подано Розрахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств на суму виплачених дивідендів (прирівняних до них платежів) (додаток АВ до рядка 20 АВ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств) за півріччя 2017 року, три квартали 2017 року та 2017 рік;

3. п.187.1 ст.187, п.189.9 ст.189, п. 198.5 ст. 198 п.201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у загальній сумі 591600 гри, у тому числі: за січень 2017 року на суму 50067 гри, за лютий 2017 року на суму 1703 грн, за березень 2017 року на суму 29747 гри, за квітень 2017 року на суму 49723 грн, за травень 2017 року на суму 1692 гри, за червень 2017 року на суму 5009 грн, за липень 2017 року на суму 47639 грн, за серпень 2017 року на суму 1807 грн, за вересень 2017 року на суму 2256 грн, за жовтень 2017 року на суму 49166 грн, за листопад 2017 року на суму 1907 грн, за грудень 2017 року на суму 2288 грн, за листопад 2018 року на суму 297862 грн, за липень 2019 року на суму 50735 грн;

4. п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI, зі змінами та доповненнями:

не здійснено реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) 1 489 308 грн., в тому числі за листопад 2018року - 1489308 грн;

не здійснено реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до 198.5 ст.198 Податкового Кодексу України на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) 1468698,22 грн;

5. п. 36.1, п.36.2 ст. 36, п.38.1 ст. 38, п.п. 242.1.1. п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, у результаті чого занижено податкові зобов'язання з екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення на загальну суму 8,29 грн, у тому числі за І квартал 2017 року в сумі 4,45 грн, за II квартал 2017 року в сумі 0,67 грн, IV квартал 2017 року в сумі 3,17 грн;

6. п.п.176.2 „б” п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, встановлено, що у податкових розрахунках за формою 1-ДФ за 2 квартал 2017 року не відображена сума нарахованих дивідендів за ознакою доходів “ 142” “Дивіденди у вигляді акцій, які не змінюють участі” учасникам АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК “ГРАНТ”.

7. п.п. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, АТ “БАНК “ГРАНТ” не донараховано податок на доходи фізичних осіб за травень 2018 року в загальній сумі 455726,99 грн. (3505592,22грн *18% - 3505592,22грн*5%). За результатами перевірки, на підставі п.п.54.3.5 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, із змінами та доповненнями АТ “БАНК “ГРАНТ” нараховано податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 462830,23 грн, травень 2018 року. Згідно до ст. 129 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ підлягає нарахування пеня за неперерахування, несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб.

8. п.п.1.7, п.161 підрозділу 10 розділу XX, п.п.168.1.4. п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, АТ “БАНК “ГРАНТ” не нараховано військовий збір за червень 2017 року у загальній сумі 403081,99 грн, під час реінвестиції дивідендів засновникам - фізичним особам в сумі 26872132,5 грн, відповідно річних загальних зборів акціонерів АТ “БАНК “ГРАНТ” (Протокол від 30.03.2017 № 1/17) (26872132,5*1,5%= 403081,99). За результатами перевірки, на підставі п.п.54.3.5 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, АТ “БАНК “ГРАНТ” нараховано військовий збір в загальній сумі 403081,99 грн, за червень 2017 року. Згідно до ст. 129 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, підлягає нарахування пеня за неперерахування, несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору.

9. п. 69.2 ст. 69 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ року, із змінами та доповненнями, в частині неподання АТ “БАНК “ГРАНТ” відповідним контролюючим органам в установлений статтею 69 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ року, із змінами та доповненнями, строк повідомлення про відкриття та закриття рахунків платників податків у трьох випадках.

На підставі Акту перевірки ГУ ДПС 19 квітня 2021 р. прийняті податкові повідомлення-рішення:

-форми “Р” № 00053880712, яким АТ “БАНК “ГРАНТ” збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток банківських організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України у розмірі 903 536.25 грн (за податковими зобов'язаннями 722 829.00 грн, за штрафними фінансовими санкціями 180 707.25 грн) у зв'язку з безпідставним включенням витрат по орендованому транспортному засобу до складу витрат та у зв'язку з донарахуванням авансового внеску із податку на прибуток за ставкою 18% під час здійснення нарахування частини прибутку на користь акціонерів-юридичних осіб шляхом збільшення статутного капіталу акціонерного товариства за рахунок збільшення номінальної вартості акцій (реінвестиції дивідендів);

-форми “ПС” № 00053890712, яким до АТ “БАНК “ГРАНТ” застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на прибуток банківських організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України, у розмірі 1020.00 грн у зв'язку з неподанням Розрахунку авансового внеску з податку на прибуток підприємств на суму виплачених дивідендів (прирівняних до них платежів) за півріччя 2017 року, три квартали 2017 та 2017 рік;

-форми “Р” № 00053940712, яким АТ “БАНК “ГРАНТ” збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) у розмірі 739 500.00 грн (за податковими зобов'язаннями 591 600,00 грн, за штрафними фінансовими санкціями 147900,00 грн) у зв'язку з встановленням заниження податкових зобов'язань за рахунок не нарахування податкових зобов'язань з ПДВ по операції з ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податку (донараховано суму податку 297862,00 грн та штрафну санкцію - 74465,50 грн), а також у зв'язку з заниженням податкових зобов'язань за рахунок не нарахування податкових зобов'язань по придбаних з ПДВ послугах, що використані в операціях, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) (донараховано суму податку - 293738,00 грн та штрафну санкцію - 73434,50 грн).

-форми “ПН” № 00053920712, яким до АТ “БАНК “ГРАНТ” застосовано штраф за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг), щодо виявлених помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкових накладних у розмірі 148 931,00 грн у зв'язку з нездійсненням реєстрації податкових накладних по операції з ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податку на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) 1489308,00 грн.

-форми “ПС” № 00053930712, яким до АТ “БАНК “ГРАНТ” застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) у розмірі 24 565.92 грн у зв'язку з нездійсненням реєстрації податкових накладних по операціям з придбання з ПДВ послугах, що використані в операціях, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) 1468698,22 грн.

-форми “Д” № 00054370718, яким АТ “БАНК “ГРАНТ” збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, пені з військового збору у розмірі 703 659,68 грн (за податковими зобов'язаннями 403 081.99 грн за штрафними фінансовими санкціями 100 770.50 грн, сума пені 199 807.19 грн)

-форми “Д” № 00054360718, яким АТ “БАНК “ГРАНТ” збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 721 861.57 грн. (за податковими зобов'язаннями 455 726.99 грн., за штрафними фінансовими санкціями 113 931.75 гри., сума пені 152 202.83 грн.)

-форми “ПС” № 00054350718, яким до АТ “БАНК “ГРАНТ” застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 1020 грн.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості позовних вимог та не доведеності відповідачем правомірності прийнятих ним рішення.

Суд апеляційної інстанції з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову погоджується з огляду на наступне.

Щодо правомірності скасування податкового-повідомлення рішення форми «Р» від 19.04.2021 № 00053880712 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій на 903536,25 грн, з яких: за податковими зобов'язаннями - 722829,00 грн, за штрафними фінансовими санкціями 180707,25 грн.

Вказані порушення, на думку відповідача, полягали в несплаті позивачем авансового внеску з податку на прибуток підприємств за 2017 рік (донарахування податку становлять 563 016,00 грн.) та завищенням витрат понесених по орендованому транспортному засобу (донарахування податку становлять 159 813,00 грн.)

Щодо витрат понесених по орендованому транспортному засобу судова колегія зазначає, що

суд першої інстанції правильно встановив, що відносно включення витрат по орендованому транспортному засобу до складу витрат ключовим є питанням щодо доведеності використання орендованого транспортного засобу у власній господарській діяльності позивача.

Як зазначалося вище, позивачем, на думку відповідача порушені п.36.1 ст.36, п.37.2 ст.37, п.38.1 ст.38, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України щодо заниження податку на прибуток підприємств, оскільки відповідач вважає неправомірним віднесення до витрат коштів витрачених позивачем на орендну плату, ремонт і списання витраченого пального щодо орендованого транспортного засобу, що призвело до донарахування податку на прибуток підприємств на суму 159 813, 00 грн..

Свої висновки відповідач обґрунтовує тим фактом, що позивач має власний автомобільний парк, який налічує 34 автомобіля, а відтак відповідач сумнівається в доцільності оренди ще одного автомобіля, крім того відповідач вказує, що первинні бухгалтерські документи, що надані до перевірки не розкривають суть та зміст господарської операції, зокрема в подорожніх листах маршрути руху орендованого автомобіля сформульовані загальними фразами, не зазначені пункти призначення, час прибуття та вибуття та іншої необхідної інформації, яка розкриває суть проведеної господарської операції, її ділову мету, наявність розумних економічних причин для здійснення господарської операції та підтверджує зв'язок витрат з господарською діяльністю платника податків. Графа «Завдання водієві» та «У чиє розпорядження» значено «охорона банку», в той же час обладнання орендованого автомобіля не дає підстав вважати, що автомобіль використовується саме для охорони. У подорожніх листах зафіксовано показання спідометру при виїзді з гаража та при поверненні та кількість виданого палива, тобто вони є узагальнюючими документами, які не містять будь-якої деталізації щодо проведеної операції та її зв'язок з діяльністю саме банку. В процесі перевірки не надані первинні документи, які підтверджують, ким із працівників банку і за яких обставин використовувався актив у вигляді транспортного засобу РОRSСНЕ САYЕNNЕ 8, з якою саме метою він використовувався і чи пов'язане використання транспортного засобу з діяльністю АТ «БАНК «ГРАНТ».

Розмірковуючи таким чином відповідач робить висновок, що використання вказаного автомобіля не пов'язане з господарською діяльністю позивача, здійснено без наміру одержати економічний ефект, що вказує на відсутність ділової мети, а відтак позивачем завищено витрати підприємства що пов'язані з витратами на оренду, пальне, обслуговування та ремонт вказаного автомобіля.

Судова колегія не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, для здійснення своєї статутної діяльності позивач використовує транспортний засіб - легковий автомобіль марки РОRSСНЕ моделі САYЕNNЕ 8 типу легковий універсал-В, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , 2012 року випуску, колір білий.

Даний автомобіль позивач використовує на підставі договору найму (оренди) транспортного засобу від 30.09.2014 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, Калініченко С.О., 30.09.2014р. за реєстровим № 762, та акту прийму-передачі транспортного засобу № б/н від 01.10.2014 р.

Вказаний транспортний засіб є автомобілем представницького класу та використовується позивачем для забезпечення зустрічей і переговорів з представниками VІР-групи, які є потенційними і дійсними клієнтами банку та для інших представницьких заходів, викладених в Плані роботи банку з питань перспективного розширення клієнтської і ресурсної бази.

Дійсно в структурі банку існує транспортний відділ, в розпорядженні якого є автомобілі, але переважно економ-класу, для забезпечення щоденної логістики.

Натомість в даному випадку мова йшла про використання автомобіля іншого класу з точки зору іміджевого впливу.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Господарського кодексу України (далі ГКУ) господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Статтею 42 ГКУ передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України «розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мас намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.»

Отже, зміст поняття «ділова мета» передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту. При цьому з визначеного ПК України поняття ділової мети вбачається, що не обов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції.

Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому або операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Наслідком автомобілем представницького класу є розширення клієнтської бази, особливо VІР-групи, для збільшення потенціальних активних операцій та відповідного зростання доходів. Окрему довідку щодо ділової мети зазначеної господарської операції було додано до матеріалів справи.

Також відповідно до п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

З огляду на наведене податковий орган повинен довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою.

Дані твердження також узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберга таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

На підтвердження використання вказаного транспортного засобу в господарській діяльності позивача до перевірки були надані: договір найму (оренди) транспортного засобу від 30.09.2014 р., акти надання послуг по оренді транспортного засобу, подорожні листи, відомості обліку палива та пробігу, що є первинними документами згідно бухгалтерського обліку, (копії додаються)

Використання придбаного пального підтверджується наданими до перевірки актами списання товарів. Крім того, вказані суми витрат на придбання паливно-астильних матеріалів включені позивачем до загальної вартості адміністративних витрат, оскільки даний легковий автомобіль використовувався для перевезення керівника та працівників позивача до клієнтів, яким надавались послуги з кредитування та відкриття рахунків.

Щодо зауважень відповідача відносно змісту подорожніх листів слід зазначити наступне.

Форма подорожнього листа в АТ «БАНК «ГРАНТ» погоджена Правилами здійснення бухгалтерського та складського обліку запасів матеріальних цінностей в АТ «БАНК «ГРАНТ», затвердженими Правлінням ПАТ «БАНК «ГРАНТ».

Вказаний первинний документ містить такі відомості: режим роботи водія, автомобіль (марка, державний номер, гаражний номер), завдання водієві (час прибуття і час вибуття), залишок пального при виїзді за даними попереднього подорожнього листа, загальний пробіг, витрати бензину (за нормою і фактично), залишок бензину при поверненні та таке інше.

Як вбачається з матеріалів справи, подорожній лист містить всі необхідні реквізити та підписи, передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Щодо зауважень відповідача відносно того, що в графі «Завдання водієві» та «У чиє розпорядження» зазначено «охорона банку», позивач пояснив у своєму письмовому відзиві наступне.

Враховуючи банківській статус та на виконання вимог з безпеки осіб, які були пасажирами вказаного транспортного засобу, вказувати конкретний маршрут та розкривати особу клієнта було небезпечно, а для супроводу таких осіб надавався водій-охоронець, який є працівником служби охорони відповідача.

А відтак, подорожні листи повністю відповідають вимогам положення ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, судом першої інстанції правильно встановлено, що в процесі перевірки позивачем було надано первинні документи, які підтверджують, ким із працівників банку і за яких обставин здійснювалось обслуговування легкового автомобілю марки РОRSСНЕ моделі САYЕNNЕ, реєстраційний номер: НОМЕР_1 .

Так з подорожніх листів, які в були долучені до матеріалів справи в повному обсязі за весь період, що перевірявся, обслуговування легковим автомобіля марки РОRSСНЕ моделі САYЕNNЕ, реєстраційний номер: НОМЕР_1 здійснювали 2 водія ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є працівниками позивача та щодо яких в ході перевірки не встановлено невідповідності графіку роботи даним подорожніх листів.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про недоведеність відповідачем висновку про не підтвердження зв'язку витрат на оренду, ремонт, пальне і паливно-мастильні матеріали при використанні орендованого легкового автомобіля марки РОRSСНЕ моделі САYЕNNЕ, реєстраційний номер: НОМЕР_1 у власній господарській діяльності позивача, через що є безпідставним донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 159 813,00 грн, а податкове повідомлення-рішення № 00053880712 у відповідній сумі є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо несплати авансового внеску з податку на прибуток підприємств за 2017 рік, судова колегія зазначає наступне.

На думку скаржника позивачем було порушено п.36.1 ст.36, п.37.2 ст.37, п.38.1 ст.38, п.п.57.і'.2 п.57.11 ст.57 Податкового кодексу України, оскільки ним у 2017 році не нараховано та не сплачено до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток за ставкою 18% під час здійснення нарахування частини прибутку на користь акціонерів - юридичних осіб шляхом збільшення статутного капіталу акціонерного товариства за рахунок збільшення номінальної вартості акцій, тобто реінвестиції дивідендів на суму З 127 867,50 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 563 016,00 грн.

Судова колегія вважає помилковим такий висновок відповідача з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням річних загальних зборів акціонерів ПАТ «БАНК «ГРАНТ», правонаступником якого є АТ «БАНК «ГРАНТ», (протокол № 1/17 річних загальних зборів акціонерів від 30.03.2017р.), проведених по результатам діяльності ПАТ «БАНК «ГРАНТ» за 2016 рік, з восьмого питання порядку денного ухвалено:

1) Затвердити розмір чистого прибутку звітного року після оподаткування у сумі 33 484 322,39 грн., який обліковується на рахунку 5040 «Прибуток звітного року»;

2) Відмовитися від нарахування та сплати дивідендів за підсумками звітного року та затвердити розподіл отриманого прибутку за звітний рік в сумі 33 484 322,39 грн. наступним чином: - 30 000 000,00 грн. спрямувати на збільшення статутного капіталу ПАТ «БАНК «ГРАНТ» шляхом підвищення номінальної вартості акцій (рахунок 5004 «Незареєстрований статутний капітал»);

- 1 674216,12 грн., що складає 5% від загальної суми прибутку, спрямувати до резервного фонду ПАТ «БАНК «ГРАНТ» (рахунок 5021 «Резервні фонди»);

- 1810 106,27 грн., залишити нерозподіленими (рахунок 5030 «Нерозподілені прибутку минулих років»).

Цим же рішенням річних загальних зборів акціонерів ПАТ «БАНК «ГРАНТ» з чотирнадцятого питання порядку денного ухвалено:

1) Збільшити розмір статутного капіталу ПАТ «БАНК «ГРАНТ» до 430 000 000,00 (чотирьохсот тридцяти мільйонів гривень 00 копійок) грн. шляхом підвищення номінальної вартості акцій з 10,00 (десяти гривень 00 копійок) грн. кожна за рахунок спрямування до статутного капіталу частини прибутку банку за 2016 рік у розмірі 30 000 000,00 (тридцяти мільйонів гривень 00 копійок) грн.

З п'ятнадцятого питання порядку денного ухвалено:

1) Здійснити випуск простих іменних акцій ПАТ «БАНК «ГРАНТ» у кількості 40 000 000 (сорок мільйонів штук) шт. новою номінальною вартістю 10,75 (десяти гривень 75 копійок) грн. кожна, загальною номінальною вартістю 430 000 000,00 (чотириста тридцять мільйонів гривень 00 копійок) грн.

2) Затвердити «Рішення про випуск акцій нової номінальної вартості ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СХІДНО - УКРАЇНСЬКИЙ БАНК «ГРАНТ», яке оформити окремим додатком, який є невід'ємною частиною цього протоколу.

З шістнадцятого питання порядку денного ухвалено:

1) Затвердити зміни до Статуту ПАТ «БАНК «ГРАНТ», виклавши Статут ПАТ «БАНК «ГРАНТ» у новій редакції, у зв'язку із збільшенням статутного капіталу та приведенням статуту у відповідність до норм чинного законодавства.

2) Доручити Голові Правління Мартиросову В.І. підписати Статут ПАТ «БАНК «ГРАНТ» у новій редакції та самостійно або за участю представника здійснити державну реєстрацію Статуту ПАТ «БАНК «ГРАНТ» у новій редакції відповідно до чинного законодавства України.

Як видно із наведеного, після розподілу чистого прибутку по результатам діяльності ПАТ «БАНК «ГРАНТ» за 2016 рік сума дивідендів склала 30 000 000 грн. (від нарахування і виплати яких акціонери відмовились), яку спрямовано на збільшення статутного капіталу позивача шляхом підвищення номінальної вартості існуючої кількості акцій акціонерів без зміни пропорцій (часток) усіх акціонерів ПАТ «БАНК «ГРАНТ», зокрема: для фізичних осіб у сумі 26 872 132,50 грн., для юридичних осіб у сумі 3 127 867,50 грн.

Відповідно до п.п.14.1.49. п. 14. 1. ст. 14 ПК України дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв'язку з розподілом чистого прибутку (його частини);

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про акціонерні товариства», дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу.

Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.

Як вже вказувалося вище жодних виплат або платежів ані в грошовій, ані в будь якій іншій формі акціонерам товариства не здійснювалося.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про акціонерні товариства», виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Відповідно до ч. З ст. 30 ЗУ «Про акціонерні товариства» рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Жодних рішень про виплату дивідендів акціонерам позивача загальними зборами не приймалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 30 ЗУ «Про акціонерні товариства», для кожної виплати дивідендів наглядова рада акціонерного товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, визначається рішенням наглядової ради, передбаченим першим реченням цієї частини, але не раніше ніж через 10 робочих днів після дня прийняття такого рішення наглядовою радою.

Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів, складається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.

Товариство в порядку, встановленому наглядовою радою товариства, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строк їх виплати. Протягом 10 днів з дня прийняття рішення про виплату дивідендів за простими акціями акціонерне товариство повідомляє про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів за простими акціями фондову біржу (біржі), на якій (яких) акції допущені до торгів.

Жодних з перелічених дій, спрямованих на виплату дивідендів ані наглядовою радою позивача ані позивачем не вчинялося.

Відповідно до ч. 5 ст. 30 ЗУ «Про акціонерні товариства» публічне акціонерне товариство, щодо акцій якого здійснено публічну пропозицію та/або акції якого допущені до торгів на фондовій біржі, а також банк у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, здійснює виплату дивідендів через депозитарну систему України.

Жодних виплат через депозитарну систему України своїм акціонерам позивачем не здійснювалося.

З огляду на наведені норми права, які регулюють правовідносини щодо виплати дивідендів акціонерам, відповідач помилково визначає збільшення статутного капіталу шляхом підвищення номінальної вартості акцій за рахунок спрямування до статутного капіталу прибутку (його частини) як нарахування акціонерам дивідендів.

Порядок сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів встановлено положеннями п.57-1.1 ст.57 Податкового кодексу України.

Авансовий внесок, передбачений підпунктом 57-1.1.2 цього пункту, не справляється у разі виплати дивідендів:

- на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб. Якщо сума виплат дивідендів на користь власників корпоративних прав материнської компанії перевищує суму отриманих такою компанією дивідендів, дивіденди, сплачені в межах такого перевищення, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 57.1-1.2 цього пункту. З метою оподаткування материнська компанія веде наростаючим підсумком облік дивідендів, отриманих нею від інших осіб, та дивідендів, сплачених на користь власників корпоративних прав такої компанії, і відображає у податковій звітності дивіденди в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

- платником податку на прибуток, прибуток якого звільнений від оподаткування відповідно до положень цього Кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування у період, за який виплачуються дивіденди;

- фізичним особам.

З аналізу вказаних норм вбачається, що авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об'єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов'язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов'язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

Відповідно до п.п.57-1.1.2 п.57.1-1 ст. 57 Податкового кодексу України емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об'єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов'язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов'язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

Згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 рік значення рядка 04 «об'єкт оподаткування (рядок 02+рядок 03 РІ) (+,-)» дорівнює 41 855 161 грн., а сума дивідендів за 2016 рік дорівнює 30 000 000 грн., тобто перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об'єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік не має місця.

Крім того, у відповідності до цієї ж податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік сума самостійно задекларованого позивачем зобов'язання з податку на прибуток підприємств становить 7 533 929 грн. (рядок 06 декларації).

У строки, встановлені положеннями п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, цю суму податкового зобов'язання своєчасно і в повному обсязі сплачено позивачем до бюджету, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання такої податкової декларації.

Останній платіж за цією декларацією з зобов'язання по сплаті податку на прибуток за IV квартал 2016 рік у сумі 2 611 764 грн. (рядок 19 декларації) перераховано до бюджету 16.02.2017р., що підтверджується меморіальним ордером № 01 від 16.02.2017р.

Тобто, позивачем станом на 16.02.2017р. повністю сплачено до бюджету грошове зобов'язання з податку на прибуток за 2016 рік, і відповідно позивач не мав непогашеного грошового зобов'язання з податку на прибуток за звітний 2016 пік.

На підтвердження наведеного до позову додано «Розрахунок, щодо сплати авансового внеску».

Крім того, як зазначалося вище річні загальні збори за 2016 рік (протокол № 1/17 від 30.03.2017р., рішення з 8-го питання порядку денного) прийняли рішення відмовитися від сплати дивідендів, тому жодному акціонеру ПАТ «БАНК «ГРАНТ» у 2017 році дивіденди не нараховувалися та не сплачувалися.

З урахуванням наведених вище норм податкового законодавства України, та, враховуючи фактичні обставини спірних правовідносин є очевидним, що жодних порушень п.36.1 ст.36, п.37.2 ст.37, п.38.1 ст.38, 57.1-1.2 п.57.1-1 ст.57 Податкового кодексу України позивачем здійснено не було оскільки:

- товариство відмовилося від нарахування та сплати дивідендів за підсумками звітного року.

- розрахунок авансового внеску з податку на прибуток здійснюється з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об'єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, а такого перевищення за результатами діяльності АТ «БАНК «ГРАНТ» за 2016 рік не відбулося.

- грошове зобов'язання з податку на прибуток за звітний 2016 рік було повністю погашено.

Не заслуговують на увагу і посилання відповідача на загальні збори акціонерів АТ «БАНК «ГРАНТ» що відбулися в 2019 році (рішення яких зафіксовано Протоколом № 1/19 від 23.04.2019 р.), як на аналогію щодо річних загальних зборів акціонерів від 30.03.2017 р. (рішення яких зафіксовано Протоколом № 1/17).

Так, скаржник вказує, що за рішенням загальних зборів акціонерів АТ «БАНК «ГРАНТ», що відбулися в 2019 році товариством було нараховано та сплачено до бюджету авансовий внесок у розмірі 121 329, 50 грн.

Однак, зборами акціонерів АТ «БАНК «ГРАНТ», що відбулися в 2019 році, приймалися рішення відмінні від тих, що були ухвалені зборами акціонерів АТ «БАНК «ГРАНТ», що відбулися в 2017.

Як зазначається в Протоколі № 1/19 від 23.04.2019 р. з восьмого питання порядку денного: «Розподіл прибутку банку за 2018 рік. Визначення частини прибутку, що спрямовується на збільшення статутного капіталу АТ «Східно - Український Банк «Грант» та затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом», ухвалили:

3. Затвердити розмір річних дивідендів, що підлягають сплаті акціонерам банку на підставі цього рішення у сумі 32 000000, 00 грн., виходячи із суми дивідендів на одну іменну акцію - 0,80 гривень.

4. Відповідно до вимог чинного законодавства, визначити спосіб виплати дивідендів - через Національну депозитарну систему, доручити Раді Банку встановити дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати та оприлюднити це рішення в порядку та строк, передбачений чинним законодавством.»

Тобто річними загальними зборами акціонерів АТ «БАНК «ГРАНТ», що відбулися в 2019 році було ухвалене рішенні про нарахування та виплату дивідендів, та здійснення всіх передбачених законом дій, щодо такої виплати, а відтак товариством було здійснено всі передбачені податковим законодавством платежі.

Навпаки, Рішенням річних загальних зборів акціонерів ПАТ «БАНК «ГРАНТ», правонаступником якого є АТ «БАНК «ГРАНТ», (протокол № 1/17 річних загальних зборів акціонерів від 30.03.2017р.), проведених по результатам діяльності ПАТ «БАНК «ГРАНТ» за 2016 рік, з восьмого питання порядку денного ухвалено:

- 30 000 000,00 грн. спрямувати на збільшення статутного капіталу ПАТ «БАНК «ГРАНТ» шляхом підвищення номінальної вартості акцій (рахунок 5004 «Незареєстрований статутний капітал»);

- 1810 106,27 грн., залишити нерозподіленими (рахунок 5030 «Нерозподілені прибутку минулих років»).

Як вже вказувалося вище, жодних передбачених законом дій щодо виплати дивідендів акціонерам, на підставі вказаного рішення загальних зборів акціонерів, товариством не здійснювалося.

З наведеного вище є очевидною відмінність прийнятих рішень річними загальними зборами акціонерів ПАТ «БАНК «ГРАНТ» у 2017 році від рішень ухвалених в 2019 році, а відтак посилання на аналогію правовідносин, що винили внаслідок ухвалення наведених рішень зборами 2017 р. та 2019 р. як на доказ необхідності сплати оскаржуваного авансового внеску є безпідставною.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції про безпідставність донарахування авансового внеску з податку на прибуток, а податкове повідомлення-рішення № 00053880712 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 563016,00 грн. та штрафної санкції в розмірі 140754,00 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Також, враховуючи викладене, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення № 00053890712, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на прибуток банківських організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України у розмірі 1020.00 грн. у зв'язку з неподанням Розрахунку авансового внеску з податку на прибуток підприємств на суму виплачених дивідендів (прирівняних до них платежів) за півріччя 2017 року, три квартали 2017 та 2017 рік, що з урахуванням не підтвердження в ході розгляду справи факту вчинення позивачем порушень в частині нарахування та сплати авансового внеску з податку на прибуток підприємств на суму виплачених дивідендів (прирівняних до них платежів), застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020.00 грн у зв'язку з неподанням Розрахунку авансового внеску з податку на прибуток підприємств на суму виплачених дивідендів (прирівняних до них платежів) за півріччя 2017 року, три квартали 2017 та 2017 рік також не є обґрунтованим, з огляду на що вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності скасування податкового повідомлення - рішення форми «Р» від 19.04.2021 № 00053940712 ГУ ДПС у Харківській області в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 367172,5 гри., з яких: за податковими зобов'язаннями 293738,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 73434,50 грн. у зв'язку з заниженням податкових зобов'язань за рахунок не нарахування податкових зобов'язань по придбаних з ПДВ послугах, що використані в операціях, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість судова колегія зауважує про наступне.

29.12.2012 р. позивачем укладено договір про надання послуг зі службою обробки операцій № К.Т8А-3649 з нерезидентом компанією REUTERS TRANSACTION SERVICES LIMITED, Великобританія (змінена назва компанії «Refinitiv Transaction Services Limited»), відповідно до якого позивачем за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2019 р. здійснено платежів на загальну суму 3 007 588,07 грн.

Також позивач з 20.12.1994 р. є членом «S.W.I.F.T.s.c.r.l». внаслідок чого позивач за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2019 р., відповідно до інвойсів, виставлених «S.W.I.F.T.s.c.r.l», Бельгія, здійснював платежі за передачу інформаційних повідомлень засобами S.W.I.F.T. на загальну суму 808 621,48 грн.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше».

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Враховуючи наведене, АТ «БАНК «ГРАНТ» виписало та зареєструвало в ЄРПН податкові накладні за послугами REUTERS (Refinitiv) та за послугами S.W.I.F.T.

Суми ПДВ по вказаних податкових накладних враховано до складу податкових зобов'язань декларацій з ПДВ за рядком 6 «Послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України» за відповідні звітні періоди в повному обсязі.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Згідно з п. 198.5. ст.198 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг.

необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Послуги REUTERS (Refinitiv) та S.W.I.F.T. використовуються АТ «БАНК «ГРАНТ» в операціях, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до ст.196 Податкового кодексу України.

За фактом використання зазначених послуг в операціях, що не є об'єктом оподаткування ПДВ, АТ «БАНК «ГРАНТ» складено та зареєстровано податкові накладні, вказані на сторінках 64- 66 акту перевірки.

Зазначені суми ПДВ включено до складу податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість по рядку 4.1 «Нараховано податкових зобов'язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України за операціями, що оподатковуються за основною ставкою по відповідних періодах.

Отже, обов'язок щодо нарахування податкових зобов'язань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу виникає у платника податку у разі, якщо придбані товари/послуги та/або необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу, незалежно від того, чи при придбанні таких товарів/послуг суми ПДВ включалися до складу податкового кредиту, чи ні (за винятком товарів/послуг, придбаних до 1 липня 2015 року).

Однак, у 2017 році та липні 2019 року, позивач не здійснював нарахування податкових зобов'язань у вказаних періодах за п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, з чого відповідач робить висновок, що в порушення п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України позивачем занижено податкові зобов'язання на загальну суму 293 738 грн. за рахунок не проведення нарахування податкових зобов'язань по придбаних з ПДВ послугах, що використані в операціях, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

В свою чергу, з матеріалів справи слідує, що податкові зобов'язання по придбаних в нерезидентів послугах, що використані в операціях, які не є об'єктом оподаткування ПДВ, були відображені позивачем в рядку 6 Податкової декларації з податку на додану вартість «Послуги від нерезидента» та включені позивачем сумарно до рядка 9 Податкової декларації з податку на додану вартість (надалі декларація) «Усього податкових зобов'язань».

Таким чином, на загальний обсяг податкових зобов'язань відображення податкових зобов'язань по придбаних в нерезидентів послугах, що використані в операціях, які не є об'єктом оподаткування ПДВ, в іншому ніж на те вказує відповідач рядку, не вплинуло. (Розрахунок податкових зобов'язань та податкового кредиту, згідно з реєстром податкових накладних додається).

З даного розрахунку видно, що сума, яка підлягає сплаті до бюджету (ряд. 18 декларації) складається із різниці між податковим зобов'язанням (ряд. 9 декларації) та податкового кредиту (ряд. 17 декларації)

В свою чергу податкове зобов'язання (ряд. 9 декларації) складається із суми рядків 1.1 декларації «Операції на митній території України за ставкою 20%», 4.1 декларації «ПДВ по зведеній податковій накладній (п. 198.5, ст. 198 Кодексу)», 6 декларації «Послуги, отримані від нерезидента», 7 декларації «Коригування податкових зобов'язань».

Податковий кредит визначається згідно податкових накладних, які зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних за звітний період, та розраховується як сума значень рядків: 10.1 декларації «Придбані товари/послуги на митній території України за ставкою 20%», 13 декларації «Послуги, отримані від нерезидента», 14 декларації «Коригування податкового кредиту».

Сплачено до державного бюджету (рядок 18 декларації) розраховується як різниця між рядком 9 та рядком 17.

На підтвердження сплати податкових зобов'язань в повному обсязі відповідно до наведеного розрахунку до суду першої інстанції надано копії меморіальних ордерів № 01 від 22.02.2017 р„ № 41 від 21.03.2017 р., № 02 від 20.04.2017 р„ № 24 від 23.05.2017 р„ № 01 від 20.06.2017 р., № 02 від 18.07.2017 р., № 01 від 19.08.2017 р., № 01 від 15.09.2017 р. № 03 від 20.10.2017 р., № 01 від 21.11.2017 р„ № 01 від 21.12.2017 р„ № 02 від 23.01.2018 р„ № 8 від 19.08.2019 р.

Відповідно до вимог п. 208.2 ст. 208 ПК України складено податкові накладні та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних та відображено в декларації (рядок 6) суми податку на додану вартість на отримані послуги від нерезидента у сумі 293 738 грн., а саме: за січень 2017 р. - 50 067 грн., за лютий 2017 р. - 1 703 грн., за березень 2017 р. - 29 747 грн., за квітень 2017 р. - 49 723 грн., за травень 2017 р. - 1 692 грн., за червень 2017 р. - 5 009 грн., за липень 2017 р. - 47 638 грн., за серпень 2017 р. -1 807 грн., за вересень 2017 р. - 2 256 грн., за жовтень 2017 р. - 49 166 грн., за листопад 2017 р. - 1 907 грн., за грудень 2017 р. - 2 288 грн., та за липень 2019 р. на сумі 50 735 грн.

Однак, позивач не реєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну за послугами, отриманими від нерезидента, як податковий кредит, про що свідчать нульові показники даного рядка 13 декларації «Послуги отримані від нерезидента»

Відповідно до роботи програми формування зведеної податкової накладної і її реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних можливо тільки у випадку відображення податкової накладної як податковий кредит.

Тобто, законом передбачено компенсуюче податкове зобов'язання.

Таким чином, не відображення сум у рядку 4.1 декларації «ПДВ по зведеній податковій накладній (п. 198.5, ст. 198 Кодексу)», компенсуючого податкового зобов'язання та сум податкового кредиту у р. 13 декларації «Послуги отримані від нерезидента» не вплинуло на результат до сплати за звітний місяць та не призвело до заниження перерахування податку до державного бюджету.

А оскільки, як вже вказувалося вище, всі податкові зобов'язання з ПДВ були в повному обсязі сплачені позивачем, то донарахування податкового зобов'язання за послугами отриманими від нерезидента, на вимогу відповідача, згідно п. 198.5 ст. 198 ПКУ, призведе до подвійної сплати податкового зобов'язання за даними операціями.

Як правильно зазначив суд першої інстанції акт перевірки не відображає того факту, що відповідачем здійснено донарахування податкових зобов'язань по тій частині операцій, в якій позивач не скористався правом на податковий кредит при придбанні послуг у нерезидента.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт, зокрема заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Відповідно до пп. 58.1.1, пц. 58.1.2 п. 58.1 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення містить, зокрема:

1) суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов'язання та/або податкового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або- зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок.

У разі якщо податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами документальної перевірки та є процесуальною підставою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, воно додатково до інформації, наведеної у пункті 58.1.1 цієї статті, повинно містити: обґрунтовану підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов'язання та/або податкового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків, та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість у вигляді фактичної підстави, а саме викладення стислого змісту щодо виявлених перевіркою порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства з наведенням інформації щодо, зокрема:

обставин вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 та пункту 86.7 статті 86 розділу І цього Кодексу письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини);

розрахунку суми податкового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків, та/або зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість.

З аналізу вказаних норм вбачається, що ПК України визначає обов'язок контролюючого органу встановлювати та враховувати при прийнятті податкових повідомлень-рішень як обставини заниження, так і завищення податкових зобов'язань та/або заниження чи завищення податкового кредиту.

Як вже вказувалося вище та не спростовується актом перевірки, позивач не включив до складу податкового кредиту з ПДВ відповідні суми по операціям з придбання послуг з місцем постачання на території України від нерезидентів.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем при винесенні податкового повідомлення-рішення № 00053940712 в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 367172,5 грн., з яких: за податковими зобов'язаннями - 293738,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 73434,50 грн. у зв'язку з заниженням податкових зобов'язань за рахунок не нарахування податкових зобов'язань по придбаних з ПДВ послугах, що використані в операціях, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість на загальну суму обсягу постачання не було виконано обов'язок, встановлений ПК України щодо встановлення та врахування при прийнятті податкових повідомлень-рішень обставин заниження позивачем податкового кредиту.

А відтак податкове повідомлення-рішення № 00053940712 в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 3^7172,5 грн., з яких: за податковими зобов'язаннями - 293738,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 73434,50 грн. є необґрунтованим та непропорційним, з огляду на що підлягає скасуванню у відповідній частині.

Щодо правомірності скасування податкового повідомлення - рішення форми «Д» від 19.04.2021 № 00054360718 ГУ ДПС у Харківській області про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 721861,57 грн., з яких: за податковими зобов'язаннями - 455 726,99 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 113 931,75 грн., пені - 152 202,83 грн.

Порушення податкового законодавства відповідач вбачає в тому, що позивачем не донараховано податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18% відповідно до п.п. 167.5.1. п. 167.5. ст. 167 ПК України, за травень 2018 року в загальній сумі 462830,23 грн. при сплаті дивідендів акціонерам у 2018 році, згідно рішення ухваленого річними загальними зборами акціонерів АТ «БАНК «ГРАНТ» (Протокол №1/18 від 16.04.2018).

Відповідно до вказаного вище рішення загальних зборів на виплату дивідендів акціонерам товариства спрямовано 5 515 039,12 грн. за рахунок нерозподіленого прибутку минулих років.

Далі податковий орган зазначає, що станом на 01.01.2017 р. (на початок періоду, що перевірявся) нерозподілений прибуток товариства становив 1 812 473,17 грн. з яких:

- 2 366,9 грн. - залишок на рахунку 5030 «Нерозподілені прибутки минулих років»

- 1 810 106,27 грн. нерозподілений прибуток минулих років, відповідно до рішення річних загальних зборів акціонерів від 30.03.2017 р. (п. 8 порядку денного)

З наведеного відповідач робіть висновок, про те що коштів нерозподіленого прибутку не вистачає на виплату дивідендів акціонерам товариства, в розмірі що встановлений рішенням річних загальних зборів акціонерів АТ «БАНК «ГРАНТ» від 16.04.2018 р., і як наслідок були зайво сплачені дивіденди за рахунок нерозподіленого прибутку минулих років в сумі 3 560 232,52 грн., а відтак вказана сума сплачена на користь акціонерів не є дивідендами і відповідно повинна обкладатися податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% відповідно до п.п. 167.5.1. п. 167.5. ст. 167 ПК України.

Дані твердження відповідача колегія суддів оцінює критично та зазначає наступне.

Визначаючи нерозподілений прибуток минулих років, відповідно до рішення річних загальних зборів акціонерів від 30.03.2017 р. у розмірі 1 810 106,27 грн., відповідно до п. 8 порядку денного, відповідач повністю ігнорує п. 18 цього ж рішення, оформленого тим же самим протоколом № 1/17 від 30.03.2017 р., в якому було ухвалене рішення повернути частину грошових коштів у сумі 12 400 000,00 грн., з Фонду загальних резервів (рахунок 5020 «Загальні резерви») до нерозподіленого прибутку минулих років (рахунок 5030 «Нерозподілені прибутки минулих років»)

В акті перевірки, як вже вказувалося вище, відповідач навмисне розраховує суму нерозподіленого прибутку відповідно балансу станом на 01.01.2017 р. (на початок перевірки), не беручи до уваги, що станом на 16.04.2018 р. - дату проведення річних загальних зборів акціонерів АТ «БАНК «ГРАНТ» відповідні показники балансу внаслідок господарської діяльності товариства змінилися.

Згідно оборотно-сальдового балансу станом на 01.01.2018 р. на балансовому рахунку 5040 враховано 68 721 011,45 грн., а на балансовому рахунку 5030 враховано 14 213 196,56 грн. (копію додано до матеріалів справи)

Тобто відповідачем розраховано суму нерозподіленого прибутку відповідно до балансу позивача станом на 01.01.2017 та не враховано, що станом на 16.04.2018 - дату проведення річних загальних зборів акціонерів АТ «БАНК «ГРАНТ» відповідні показники балансу внаслідок господарської діяльності товариства змінилися.

Крім того річна фінансова звітність позивача за 2017 рік була підтверджена аудиторським висновком, розміщена на сайті АТ «БАНК «ГРАНТ», була надана відповідачу під час подачі звітності за 2017 рік та пред'явлена під час проведення перевірки.

Також судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно не взяті до уваги посилання відповідача на приписи Закону України «Про банки та банківську діяльність», який не встановлює право перенесення будь-яких резервів на виплату дивідендів, оскільки проведена перевірка стосувалася податкових порушень та її висновки мають ґрунтуватися на приписах податкового законодавства, а не Закону України «Про банки та банківську діяльність», а річна фінансова звітність позивача за 2017 рік була підтверджена аудиторським висновком.

З огляду на викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб за травень 2018 року в загальній сумі 462 830,23 грн. є необґрунтованим, а відтак податкове повідомлення-рішення форми «Д» № 00054360718 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відмовляючи в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для їх задоволення.

Суд апеляційної інстанції з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову не погоджується з огляду на наступне.

Щодо відмови у визнанні протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення від 19.04.2021 № 00054370718 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору на 698027,58 грн, з яких: за податковими зобов'язаннями - 403 081,99 грн, за штрафними фінансовими санкціями - 100770,50 грн, пеня 194 175,09 грн. судова колегія зазначає наступне.

Так, Актом від 22.03.2021 р. № 4686/20-40-07-12-07/14070197 про результати документальної виїзної перевірки АТ «БАНК «ГРАНТ» (далі за текстом Акт) було встановлено, що в порушення п.п.168.1.4. п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України, пп.1.7, п.16№ підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, АТ «БАНК «ГРАНТ» не нараховано військовий збір за червень 2017 року у загальній сумі 403081,99 грн під час реінвестиції дивідендів засновникам - фізичним особам в сумі 26872132,5 грн (відповідно Протоколу від 30.03.2017 № 1/17 річних загальних зборів акціонерів АТ «БАНК «ГРАНТ» реінвестиція 30000000 грн. * 89,573775% (відсоток фізичних осіб засновників)). (26872132,5*1,5%= 403081,99)

За результатами перевірки на підставі п.п.54.3.5 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України АТ «БАНК «ГРАНТ» донараховано військовий збір за червень 2017 року в загальній сумі 403081,99 грн.

Адміністративний суд першої інстанції погодився з таким висновком відповідача.

Колегія суддів вважає такі висновки помилковими, оскільки як вже зазначалося вище, з положень протоколу № 1/17 річних загальних зборів акціонерів від 30.03.2017 р. рішення про виплату дивідендів за підсумками звітного року загальними зборами не приймалося, так само як не приймалося рішення щодо та реінвестиції дивідендів до статутного капіталу товариства.

Однак, оскільки жодною нормою Податкового кодексу України не передбачено сплату податків за збільшення статутного капіталу товариства, то відповідач, з позицією якого помилково погодився адміністративний суд першої інстанції, визначає збільшення статутного капіталу, здійснене відповідно до рішення річних загальних зборів позивача, що відбулися 30.03.2017 р. як таке, що «за своєю сутністю є дивідендом», які в свою чергу були реінвестовані в статутний капітал товариства.

Відповідно до ч.1 ст. 156 ЦК України акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів збільшити статутний капітал шляхом збільшення номінальної вартості акцій або додаткового випуску акцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про акціонерні товариства», статутний капітал товариства збільшується шляхом підвищення номінальної вартості акцій або додаткової емісії акцій існуючої номінальної вартості у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до п.1 розділу ІІ «Порядку збільшення (зменшення) статутного капіталу акціонерного товариства», затвердженого Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 12.06.2018 № 385 (надалі Порядок), джерелами збільшення статутного капіталу акціонерного товариства є:

1) додаткові внески у такій формі:

грошові кошти, у тому числі грошові внески, здійснені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за грошовими зобов'язаннями (крім прав вимоги за зобов'язаннями з виплати заробітної плати, а також за зобов'язаннями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) та іншими зобов'язаннями перед державним та місцевими бюджетами) або шляхом конвертації конвертованих облігацій в акції;

майно, майнові права (крім боргових емісійних цінних паперів, емітентом яких є набувач, та векселів);

немайнові права, що мають грошову вартість;

2) додатковий капітал у частині емісійного доходу (його частина);

3) прибуток (його частина).

Шляхами збільшення статутного капіталу акціонерного товариства є:

1) підвищення номінальної вартості акцій;

2) розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості.»

Відповідно до п.3 розділу П Порядку:

«Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства за рахунок спрямування до статутного капіталу додаткового капіталу у частині емісійного доходу (його частини), за рахунок прибутку (його частини) здійснюється виключно шляхом підвищення номінальної вартості акцій.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом підвищення номінальної вартості акцій за рахунок спрямування до статутного капіталу додаткового капіталу у частині емісійного доходу (його частини), прибутку (його частини) здійснюється за такими етапами:

1) затвердження ринкової вартості акцій наглядовою радою або загальними зборами акціонерів товариства.

2) прийняття загальними зборами акціонерів товариства рішень про:

затвердження результатів діяльності товариства за рік, у якому отримано прибуток, який є джерелом збільшення статутного капіталу (якщо вони не були затверджені).

У разі якщо джерелом збільшення статутного капіталу є прибуток:

розподіл прибутку товариства та визначення частини прибутку, що направляється на' збільшення статутного капіталу;

внесення змін до статуту товариства, пов'язаних зі збільшенням статутного капіталу шляхом підвищення номінальної вартості акцій;

3) складення переліку(ів) акціонерів, які мають право вимагати здійснення обов'язкового викупу належних їм акцій;

4) повідомлення акціонерів згідно з переліком(ами), складеним(и) відповідно до підпункту З цього пункту, про право вимоги обов'язкового викупу акцій не пізніше 5 робочих днів з дати проведення загальних зборів акціонерів;

5) здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством у акціонерів належних їм акцій у порядку та строк, передбачені Законом України «Про акціонерні товариства»;

6) реєстрація змін до статуту товариства, пов'язаних зі збільшенням статутного капіталу акціонерного товариства, в органах державної реєстрації;

7) подання заяви, рішення про підвищення номінальної вартості акцій та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій нової номінальної вартості до Комісії;

8) реєстрація Комісією випуску акцій та видача товариству свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

9) переоформлення та депонування глобального сертифіката;

10) публічне акціонерне товариство оприлюднює інформацію на власному веб-сайті про завершення процедури збільшення статутного капіталу не пізніше 3 робочих днів з дня реєстрації Комісією випуску акцій та видачі товариству свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.

Всі наведені вище дії, необхідні для збільшення його статутного капіталу за рахунок прибутку (його частини) були здійснені позивачем у повній відповідності до Порядку, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію випуску акцій, виданим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Як видно з наведених вище положень жодних посилань відносно того, що збільшення статутного капіталу акціонерного товариства, шляхом підвищення номінальної вартості акцій за рахунок спрямування до статутного капіталу прибутку (його частини) здійснюється, шляхом нарахування акціонерам дивідендів, та подальшої їх реінвестиції у статутний капітал ані вказаний Порядок, ані норми ЦК України, ані норми З У «Про акціонерні товариства» не містять.

Таким чином вважаємо, що висновок суду про збільшення статутного фонду позивача шляхом реінвестиції дивідендів є таким, що не відповідає обставинам справи.

З огляду на норми права, які регулюють правовідносини щодо виплати дивідендів акціонерам, судова колегія вважає, що судом першої інстанції застосовані норми закону, які не підлягають застосуванню та помилково визначають збільшення статутного капіталу шляхом підвищення номінальної вартості акцій за рахунок спрямування до статутного капіталу прибутку (його частини) як нарахування акціонерам дивідендів.

Далі, як видно з правових норм, якими адміністративний суд першої інстанції обґрунтовує своє рішення, суд визначає платниками податку - фізичних осіб - резидентів, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), а в якості такого доходу - дивіденди, від нарахування та сплати яких акціонери відмовилися рішенням річних загальних зборів акціонерів від 30.03.2017 р., вирішивши спрямувати їх на збільшення статутного капіталу.

Метою збільшення розміру статутного капіталу є насамперед поповнення оборотних коштів товариства.

Тобто, частина прибутку, спрямована на збільшення статутного капіталу фактично залишається у розпорядженні товариства, а відтак збільшення статутного капіталу не може вважатися отриманням акціонерами доходу.

Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про акціонерні товариства», дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів.

Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу.

Таким чином, розмір дивідендів, який може отримувати акціонер не залежить від номінальної вартості належних йому акцій, а залежить від наявної в нього кількості акцій, тобто збільшення номінальної вартості акцій жодним чином не може вплинути на збільшення доходу акціонера у вигляді дивідендів, який акціонер може отримати в подальшому.

В зв'язку з цим, збільшення статутного капіталу товариства, шляхом підвищення номінальної вартості акцій не є доходом акціонера, якому такі акції належать.

Вказані суперечливі висновки суду першої інстанції свідчать про відсутність підстав вважати збільшення статутного капіталу товариства, шляхом підвищення номінальної вартості акцій за рахунок спрямування до статутного капіталу прибутку (його частини) нарахуванням та виплатою акціонерам дивідендів, а відтак наведені вище норми податкового законодавства, яким адміністративний суд першої інстанції обґрунтовував своє рішення не підлягають до застосування до даних правовідносин.

Крім того, відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього кодексу.

Отже, податковий агент, відповідно до вказаної норми Податкового кодексу України, діє від імені та за рахунок платника податку, на користь якого нараховує та сплачує доходи. Податковий агент повинен нарахувати, утримати та перерахувати суми податку та збору до державного бюджету за рахунок платника податку.

Тобто, у податкового агента повинні бути у розпорядженні кошти, що належать платнику податку, з яких він може здійснювати утримання суми податків та зборів для їх подальшого перерахування до бюджету. У випадку отримання платником податку доходів у вигляді акцій, шляхом збільшення їх номінальної вартості (у відмінності від сум дивідендів або інших доходів у грошовій формі), у розпорядженні податкового агента не має ніяких грошових коштів платника податку для виконання ним своїх обов'язків з утримання та перерахування сум податків та зборів до бюджету. Обов'язки щодо сплати податковим агентом від імені платника податку податків та зборів за рахунок власних коштів, нормами Податкового кодексу не передбачені.

З огляду на викладене наведені вище норми права висновок відповідача, про те що збільшення позивачем розміру статутного капіталу шляхом збільшення номінальної вартості акцій є за своєю сутністю виплатою дивідендів, є помилковим оскільки жодних рішень про виплату дивідендів акціонерам АТ «БАНК «ГРАНТ» загальними зборами акціонерів товариства не приймалося, жодних платежів на користь акціонерів позивача не здійснювалося і відповідно жодних доходів акціонери не отримували.

Згідно п. п. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України штрафною санкцією (штрафом) є «плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності»

З підстав неправомірності збільшення сум грошових зобов'язань щодо сплати військового збору і відсутності порушення позивачем вимог податкового законодавства штрафні санкції, визначені податковим повідомленням-рішенням № 00054370718 є такими, що нараховані безпідставно (протиправно) та підлягають скасуванню також в повному обсязі.

Щодо відмови у визнанні протиправним та скасуванні податкового повідомлення - рішення від 19.04.2021 № 00054350718, яким до АТ «БАНК «ГРАНТ» застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 1020 грн. судова колегія зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено порушення позивачем п.п. 176.2 «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, відносно того, що у податкових розрахунках за формою 1-ДФ за 2 квартал 2017 року не відображена сума нарахованих дивідендів за ознакою доходів « 142» «Дивіденди у вигляді акцій, які не змінюють участі» учасникам Акціонерного товариства «СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК «ГРАНТ».

Як вже вказувалося вище жодних рішень про виплату дивідендів акціонерам АТ «БАНК «ГРАНТ» загальними зборами акціонерів товариства не приймалося, жодних платежів на користь акціонерів позивача не здійснювалося, і відповідно жодних доходів акціонери не отримували, а відтак у позивача були відсутні підстави для відображення сум нарахованих дивідендів за ознакою доходів « 142» «Дивіденди у вигляді акцій, які не змінюють участі» у податкових розрахунках за формою 1-ДФ за 2 квартал 2017 року.

Таким чином, в діях позивача відсутнє порушення вимог податкового законодавства, а відтак штрафні санкції, визначені податковим повідомленням-рішенням від 19.04.2021 № 00054350718, є такими, що нараховані безпідставно (протиправно) та підлягають скасуванню.

Щодо відмови у визнанні протиправним і скасуванні податкового повідомлення - рішення від 19.04.2021 р. № 00053940712 в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 372 327,50 гри., з яких: за податковими зобов'язаннями - 297 862,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 74 465,50грн. судова колегія зазначає наступне.

Актом перевірки встановлено заниження податкових зобов'язань за рахунок не нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за операцію з ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податку.

За результатами перевірки АТ «БАНК «ГРАНТ» донараховано суму податку на додану вартість на суму 297862,00 грн. та штрафну санкцію - 74465,50 грн.

Суд першої інстанції погодився з таким висновком відповідача.

Разом з тим, судова колегія зауважує наступне.

На підставі рішення Господарського суду Харківської області від 19.05.2016 р. у господарській справі № 922/4860/15, що набрало законної сили належним чином 06.06.2016 р., АТ «БАНК «ГРАНТ» набув у власність наступні нежитлові будівлі та нежитлові приміщення, які разом розташовані за однією і тією ж адресою: місто Харків, вулиця Плеханівська, 134:

нежитлову будівлю літ. «П-1», загальною площею 263,9 кв.м.; нежитлові приміщення № 1-4, 5-8, 1 одноповерхової будівлі літ. «Л-1», загальною площею 218,0 кв.м.;

нежитлову будівлю літ. «К-1», загальною площею 149,4 кв.м.; нежитлові приміщення № 1-8 літ. «Р-1», загальною площею 156.6 кв.м.,

Право власності на нежитлову будівлю літ. «П-1» зареєстроване за АТ «БАНК «ГРАНТ» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.06.2016 р., номер запису про право власності: 14920876, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 730476963101, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Право власності на нежитлові приміщення №№ 1 -4, 5-8, 1 одноповерхової будівлі літ. «Л-1» зареєстроване за АТ «БАНК «ГРАНТ» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.06.2016 р., номер запису про право власності: 14920397, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 730904463000, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Право власності на нежитлову будівлю літ. «К-1» зареєстроване за АТ «БАНК «ГРАНТ» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.06.2016 р., номер запису про право власності: 14921029, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 730458063101, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Право власності на нежитлову будівлю літ. «Р-1» зареєстроване за АТ «БАНК «ГРАНТ» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.06.2016 р., номер запису про право власності: 14920675, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 730477963000, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Вказані об'єкти нерухомості були оприбутковані в балансі АТ «БАНК «ГРАНТ» 10.06.2016 р. під одним інвентарним номером 11105, загальною вартістю 12 868 400 грн., з врахуванням ПДВ, без розподілу вартості по окремих об'єктах, згідно оцінки, яку здійснено ТОВ «УСК-Консалтинг» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 646/15 від 14.08.2015 р.), на підставі Договору № 25 від 27.05.2016 р. на проведення незалежної оцінки вартості та відповідно до Плану рахунків на балансовому рахунку 3408 «Необоротні активи, що утримуються з метою продажу».

Основні засоби зараховуються на баланс за первісною вартістю, яка включає усі витрати, що безпосередньо пов'язані з придбанням (створенням), доставкою, установкою і введенням їх в експлуатацію. Тому первісна вартість була збільшена на суму 7 050 грн.. яка включає витрати на нотаріальні послуги та державну реєстрацію речових прав.

Згідно рішення Правління АТ «БАНК «ГРАНТ» № 36 від 29.12.2016 р. про передачу в оперативну оренду нерухомості за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська. 134, цей об'єкт визнано інвестиційною нерухомістю та відображено на балансовому рахунку 4410 «Інвестиційна нерухомість» в сумі 12 875 450 грн.

В подальшому, право власності на нежитлові приміщення №№ 1-4, 5-8, 1 одноповерхової будівлі літ. «Л-1» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за АТ «БАНК «ГРАНТ» було припинено 15.11.2018 р. на підставі довідки № 628д, виданої 14.11.2018 р. фізичною особо-підприємцем ОСОБА_3 , у зв'язку з їх зруйнуванням внаслідок природних причин (зруйнувалися, розрушилися самостійно під впливом природних явищ та часу експлуатації), запис про право власності на ці нежитлові приміщення, відповідно, було вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також право власності на нежитлову будівлю ліг. «К-1» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за АТ «БАНК «ГРАНТ» було припинено 15.11.2018 р. на підставі довідки № 628д, виданої 14.11.2018 р. фізичною особо-підприємцем ОСОБА_3 , у зв'язку з її зруйнуванням внаслідок природних причин (зруйнувалася, розрушилася самостійно під впливом природних явищ та часу експлуатації), запис про право власності на цю нежитлову будівлю, відповідно, було вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Що стосується списання з обліку нежитлової будівлі літ. «К-1», загальною площею 149,4 кв.м., та нежитлових приміщень №№ 1-4, 5-8 літ. «Л-1», загальною площею 218,0 кв. м., яке було здійснено на підставі Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності: індексний номер витягу: 146086933, дата формування: 20.11.2018 року та індексний номер витягу: 146090452, дата формування: 20.11.2018 року, відповідно, то воно було документально оформлене наступним чином.

Згідно п. 41 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 р. N 561 (далі - Методичні рекомендації), для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів, у АТ «БАНК «ГРАНТ», за наказом Голови Правління № 425 від 26.10.2018 р.. була створена постійно діюча комісія, яка:

- здійснює безпосередній огляд об'єкта, що підлягає списанню;

- встановлює причини невідповідності критеріям активу;

- визначає осіб, з вини яких відбулося передчасне вибуття основних засобів із експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності;

- визначає можливість продажу (передачі) об'єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути одержані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, встановлює їх кількість і вартість;

- складає і підписує акти на списання основних засобів.

В актах на списання наводяться дані, що характеризують об'єкти основних засобів: рік виготовлення або будівництва об'єкта, дата його надходження на підприємство і початок експлуатації, первісна (переоцінена) вартість об'єкта, сума нарахованого зносу, передбачений і фактичний строк корисного використання, проведені ремонти, причини вибуття тощо. Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів (п. 42 Методичних рекомендацій).

Пунктом 43 Методичних рекомендацій встановлено, що складені комісією акти на списання основних засобів відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно законодавства (статуту підприємства) приймати рішення щодо розпорядження (відчуження, ліквідації) об'єктів основних засобів.

Згаданою вище постійно діючою комісією АТ «БАНК «ГРАНТ» був оформлений га підписаний Акт на списання основних засобів (типова форма № 03-3), який, в свою чергу, був затверджений Головою Правління АТ «БАНК «ГРАНТ» «30» листопада 2018 року, та відповідно до якого, комісія дійшла до висновку про виведення з експлуатації літ. «К-1» та літ. «Л-1», розташованих за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 134, у зв'язку з виключенням їх з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також, у зв'язку з відсутністю незалежної оцінки ринкової вартості по кожному об'єкту будівель у складі інв. № 11105 на момент припинення права власності, змін в обліку балансової вартості інв. № 11105 прийнято рішення - не здійснювати.

АТ «БАНК «ГРАНТ», відповідно до даного Акту на списання основних засобів (типова форма № 03-3), затвердженого Головою Правління АТ «БАНК «ГРАНТ» «30» листопада 2018 року, в інвентарній картці № 11105 було відображено вибуття з експлуатації будівель: літ. «К-1», загальною площею 149,4 кв.м., та літ. «Л-1», приміщення №№ 1-4. 5- 8, загальною площею 218,0 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 134, за нульовою вартістю, оскільки зміни балансової вартості інв. № 11105 не відбулось.

АТ «БАНК «ГРАНТ», відповідно до вимог абз. 2 п. 189.9. ст. 189 Податкового кодексу України, податковому органу надані належним чином оформлені відповідні первинні документи про зруйнування означених вище об'єктів нерухомого майна, в тому числі Акт на списання основних засобів за типовою формою № 03-3, затвердженою наказом Міністерства статистики України № 352 від 29.12.95 р., з всією необхідною інформацією.

В доповнення до своєї відповіді від 11.03.2021 р. на «Запит про надання документів» фахівців ГУ ДПС у Харківській області від 10.03.2021 р., в період проведення планової виїзної документальної перевірки, АТ «БАНК «ГРАНТ» своїм листом за вих. № 741/13 від 18.03.2021 р. належним чином повідомив податковий орган, ГУ ДПС у Харківській області, про списання з балансу нежитлових будівель літ. «К-1» та літ. «Л-1», розташованих за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 134. право власності на які припинено позивачем, та надав наступні копії відповідних первинних документів:

1. Копія Наказу № 425 від 26.10.2018р. - 3 арк.;

2. Копія акту на списання основних засобів від 30.11,2018р. - 1 арк.;

3. Копія інвентарної картки № 11105 обліку основних засобів по вул. ГІлеханівській. 134 літ. «К-1» - 1 арк.;

4. Копія інвентарної картки № 11105 обліку основних засобів по вул. Плеханівській. 134 літ. «Л-1» - 1 арк.

Відповідно до п. 189.9. ст. 189 Податкового кодексу України, у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Разом з тим слід зазначити, що відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власника, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. При цьому відповідно до підпункту "д" цього підпункту постачанням товарів також вважаються ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Згідно з пунктом 189.9 статті 189 Кодексу, у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства, або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням...

Отже, у випадку ліквідації основних виробничих або невиробничих засобів у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили та у інших випадках ліквідації без згоди платника податку, в тому числі при викраденні, податкові зобов'язання з податку на додану вартість не нараховуються, якщо факт знищення або зруйнування документально підтверджується відповідно до законодавства. Такими документами можуть бути: сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує факт настання обставин непереборної сили (форс-мажору), отриманий відповідно до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"; акт, який засвідчує факт пожежі, складений відповідно до положень Порядку обліку пожеж та їх наслідків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів У країни від 26 грудня 2003 N 2030 (зі змінами), що підписується комісією, до складу якої входить не менш як три особи, у тому числі представник територіального органу ДСНС України, представник адміністрації (власник) об'єкта, потерпілий; дані (витяг) з відповідного реєстру про припинення права власності на основні засоби у разі їх повного знищення згідно з порядком, визначеним статтею 349 Цивільного кодексу України; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт реєстрації відомостей про кримінальне правопорушення, отриманий в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, в разі викрадення основних засобів: інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують факт знищення, зруйнування, викрадення основних виробничих або невиробничих засобів.

Щодо документів, які підтверджують знищення, розібрання або перетворення основних засобів в інший спосіб, внаслідок чого основний засіб не може використовуватися за первісним призначенням, слід враховувати наступне.

Відповідно до пунктів 41-43 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від ЗО вересня 2003 N 561 (зі змінами), для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія.

Така комісія: здійснює безпосередній огляд об'єкта, що підлягає списанню; установлює причини невідповідності критеріям активу; визначає осіб, з вини яких сталося передчасне вибуття основних засобів з експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності; визначає можливість продажу (передачі) об'єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути отримані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, установлює їх кількість і вартість; складає і підписує акти на списання основних засобів.

Таким чином, у випадку ліквідації основних засобів у зв'язку з їх розібранням або перетворенням у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням, платник податку не нараховує податкові зобов'язання з податку на додану вартість (в тому числі, відповідно до норм пункту 198.5 статті 198 Кодексу) у випадку подання контролюючому органу належним чином оформленого акта на списання основних засобів за формою, встановленою наказом Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку" від 29 грудня 1995 N 352, або за довільною формою, за умови, що такий документ міститиме всю необхідну інформацію, яка дозволяє ідентифікувати операцію, та матиме належні реквізити первинного документа. Незалежно від форми складання документа на списання основних засобів такий документ має підтверджувати факт знищення, розібрання або перетворення основних засобів в інший спосіб, внаслідок чого основний засіб не може використовуватися за первісним призначенням.

При цьому, Податковим кодексом України не визначено механізму подання платником податку контролюючому органу документів про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів. У зв'язку із цим платник податку може подати такі документи (копії документів) контролюючому органу у загальновстановленому порядку за власною ініціативою або на запит контролюючого органу (або особисто платником податків, або уповноваженою на це особою, або поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення, або засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису).

З огляду на викладене, у даному випадку ліквідації основних засобів, нежитлових будівель літ. «К-1» та літ. «Л-1», розташованих за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська. 134, у зв'язку з їх зруйнуванням, АТ «БАНК «ГРАНТ» дотримався усіх вимог, встановлених пунктом 189.9. статті 189 Податкового кодексу України, а також роз'яснень і приписів Узагальнюючої податкової консультації щодо документального підтвердження знищення або зруйнування основних виробничих або невиробничих засобів, що затверджена наказом Міністерства фінансів України 03 серпня 2018 року N 673, а саме:

- оформив ліквідацію вказаних вище основних засобів відповідними первинними підтверджуючими документами,

- подав контролюючому (податковому) органу відповідні первинні документи, що підтверджують факт ліквідації цих основних засобів, у зв'язку з чим така ліквідація для цілей оподаткування не може розглядатися як постачання таких основних засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації, тобто не є об'єктом оподаткування і не підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Однак, вказані вище обставини справи судом першої інстанції не встановлено, наявні в матеріалах справи докази залишено поза увагою.

Виходячи з викладеного, керуючись пунктом 189.9. статті 189 Податкового кодексу України, донарахування податкових зобов'язань з ПДВ за операцією з ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податку в сумі 297 862 гри. є безпідставним та неправомірним.

З підстав неправомірності збільшення сум грошових зобов'язань щодо сплати військового збору і відсутності порушення позивачем вимог податкового законодавства штрафні санкції, визначені податковим повідомленням-рішенням від 19.04.2021 р. № 00053940712, є такими, що нараховані безпідставно (протиправно) та підлягають скасуванню також в повному обсязі.

Щодо відмови в скасуванні податкового повідомлення-рішення від 19.04.2021 р. № 00053920712 яким до АТ «БАНК «ГРАНТ» застосовано штраф з ПДВ у розмірі 148 931,00 гри. у зв'язку з нездійсненням реєстрації податкових накладних по операції з ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податку.

В оскаржуваному рішенні адміністративний суд першої інстанції дійшов висновку щодо законності податкового повідомлення-рішення від 19.04.2021 р. № 00053920712, яким до АТ «БАНК «ГРАНТ» застосовано штраф з ПДВ у розмірі 148 931,00 грн. у зв'язку з нездійсненням реєстрації податкових накладних по операції з ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податку на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) 148 931,00 грн.

Свої висновки адміністративний суд першої інстанції ґрунтував на своїх висновках, згідно яких оформлена відмова від права власності на об'єкти нерухомого майна за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, 134, Літ «К-1», загальною площею 149,4 кв.м.; Літ «Л-1», №№ 1-4,5-8 загальною площею 218,0 кв.м. обґрунтовано розцінена відповідачем саме як ліквідація об'єкта основного засобу, що відповідає приписам п. 189.9 ст. 189 ПК України, внаслідок чого суд дійшов висновку про обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 19.04.2021 р. № 00053940712 в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 372327,50 грн.

Таким чином, штраф з ПДВ у розмірі 148 931,00 грн., у зв'язку з нездійсненням реєстрації податкових накладних по операції з ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податку на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) 148 31,00 грн., що застосований податковим повідомленням-рішенням від 19.04.2021 р. № 00053920712, до АТ «БАНК «ГРАНТ» є похідним від визнаного адміністративним судом першої інстанції обов'язку, щодо сплати ПДВ на суму 372 327.50 грн. та підлягає скасуванню, з огляду на що, як зазначалося вище податкове повідомлення-рішення від 19.04.2021 р. № 00053940712 мас бути скасоване.

Щодо відмови в скасуванні податкового повідомлення-рішення від 19.04.2021 р. № 00053930712, яким до АТ «БАНК «ГРАНТ» застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) у розмірі 24 565.92 грн. у зв'язку з нездійсненням реєстрації податкових накладних по операціям з придбання з ПДВ послуг, що використані в операціях, які не є об'єктом оподаткування податком па додану вартість, то в оскаржуваному рішенні адміністративний суд першої інстанції дійшов висновку щодо законності податкового повідомлення-рішення від 19.04.2021 р. № 00053930712, яким до АТ «БАНК «ГРАНТ» застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) у розмірі 24 565.92 грн. у зв'язку з нездійсненням реєстрації податкових накладних по операціям з придбання з ПДВ послуг, що використані в операціях, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Проте вказаний висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи.

Відповідно до п.п. а) п. 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України.

Вказаний обов'язок, як платника податку скласти не пізніше останнього дня звітне га (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРГІН в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість у разі, якщо такі товари/послуги. необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу було виконано і зведена податкова накладна була зареєстрована в ЄРГІН.

В зведені податкові накладні включаються всі операції, що не є об'єктом оподаткування та зареєстровані в ЄРПН згідно п.201.1, а для операцій з нерезидентами згідно п.201.12.

За правилами складання зведених податкових накладних, до зведеної податкової накладної неможливо включити суми податкових зобов'язань та додати вручну такі податкові накладні, яких не має у податковому кредиті. До зведеної податкової накладної включаються тільки ті податкові накладні, які були відображені у податковому кредиті за звітний період.

Таким чином, хоча податкова накладна і була зареєстрована в ЄРПН, але без відображення операції з імпорту послуг, місце поставки яких знаходиться на території України, як податковий кредит, технічно за правилами складання неможливо включити у зведену податкову накладну або додати вручну такі податкові накладні.

Факт не включення до податкового кредиту, та не відображення сум по нерезиденту призвів до помилки щодо загальної суми зведеної податкової накладної та вплинув тільки на формулу для розрахунку реєстраційного ліміту системи електронного адміністрування (СЄА) ПДВ, як загальна сума перевищення, але не несе більш ніяких фінансових зобов'язань перед бюджетом, які вже виконані на етапі визнання податкового зобов'язання відповідно до п. 187.8. ст.. 187 ПК України.

Реєстрація податкових накладних, розрахунків коригування до податкових накладних, включаючи зведені податкові накладні - це обов'язок, який є невід'ємною частиною процесу функціонування СЕА ПДВ та покладений в основу формули для розрахунку реєстраційної суми ПДВ, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну або розрахунок коригування в ЄРПН. Показник реєстраційної формули вираховується, як загальна сума перевищення податкових зобов'язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН (скорочено - Перевищ).

Отже, висновок викладений у рішенні суду першої інстанції відносно обґрунтованості податкового повідомлення-рішення від 19.04.2021 р. № 00053930712, яким до АТ «БАНК «ГРАНТ» застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) у розмірі 24 565.92 грн. у зв'язку з нездійсненням реєстрації податкових накладних по операціям з придбання з ПДВ послуг, що використані в операціях, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, - є таким, що не відповідає обставинам справи, оскільки реєстрація податкових накладних відповідно п. 198.5 ст. 185 ПК України за вказані періоди була здійснена своєчасно, однак без включення сум за операціями з нерезидентами через не включення цих сум до податкового кредиту.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 2 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення про нарахування позивачу суми грошового зобов'язання, податковий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а тому воно є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 77 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що підприємством допущено порушення податкового законодавства, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі “Северянін та інші проти України”(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги позивача.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, на підставі ст.317 КАС України, як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та ухвалення нової постанови про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Східно-Український банк "Грант"- задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 року по справі № 520/8300/21 - скасувати в частині відмови у визнанні протиправними і скасуванні податкових повідомлень - рішень ГУ ДПС у Харківській області від 19.04.2021:

№ 00053930712 про застосування штрафу в сумі 24 565,92 грн. з ПДВ,

№ 00053920712 про застосування штрафу в сумі 148 931,00 грн. з ПДВ,

№ 00054350718 про застосування штрафу в сумі 1020,00 грн. з податку на доходи фізичних осіб щодо сплати податковими агентами із доходів платника податку у вигляді зп,

№ 00054370718 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору на 698027,58 грн., з яких: за податковими зобов'язаннями - 403 081,99 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 100770,50 грн, пеня - 194 175,09 грн.

Прийняти постанову, якою позов Акціонерного товариства "Східно-Український банк "Грант" у зазначеній частині задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області від 19.04.2021:

№ 00053930712 про застосування штрафу в сумі 24 565,92 грн. з ПДВ,

№ 00053920712 про застосування штрафу в сумі 148 931,00 грн. з ПДВ,

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 року по справі № 520/8300/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Спаскін О.А.

Судді Любчич Л.В. П'янова Я.В.

Повний текст постанови виготовлений 24.12.2021 року

Попередній документ

102226936

Наступний документ

102226938

Інформація про рішення:

№ рішення:	102226937
№ справи:	520/8300/21
Дата рішення:	15.12.2021
Дата публікації:	28.12.2021
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Другий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Повернуто (07.02.2022)
Дата надходження:	26.01.2022
Предмет позову:	про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Розклад засідань:

Минулі засідання (6)

14.06.2021 10:30	Харківський окружний адміністративний суд
07.07.2021 12:00	Харківський окружний адміністративний суд
25.08.2021 10:00	Харківський окружний адміністративний суд
20.09.2021 11:00	Харківський окружний адміністративний суд
15.12.2021 11:45	Другий апеляційний адміністративний суд
31.01.2024 00:00	Касаційний адміністративний суд