23 грудня 2021 р.Справа № 520/14348/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: П'янової Я.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 р. (постановлену суддею Тітовим О.М.) по справі № 520/14348/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 р. у справі № 520/14348/19 задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, а саме: визнано протиправним і скасовано Рішення відділу з питань виплати пенсій № 8 управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 963020121839 від 17.12.2019 р. щодо відмови позивачу в проведенні перерахунку пенсії; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.10.2017 р. перерахунок та виплату, призначеної пенсії позивачу за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції станом на час призначення пенсії), з розрахунку 90 відсотків суми заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка визначена у висновку судової економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса № 24152 від 05.12.2019 р. та складає 62180,66 грн., без обмежень її максимального розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.
06.10.2021 р. позивач звернувся до суду з заявою, в якій просив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 р. у справі № 520/14348/19, де розмір нарахованої заборгованості пенсії складає 1011496,51 грн., яка до цього часу не виплачена, тобто вказане вище рішення суду не виконано; встановити судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 р. у справі № 520/14348/19 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 р. заяву позивача повернуто заявнику.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 р. та задовольнити його заяву.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки перебіг строків звернення до суду, визначених ст. ст. 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, починається з часу отримання останньої відповіді пенсійного органу № 256793-27602/М-03/8-2800/21 від 30.08.2021 р., а заяву в порядку ст. 383 КАС України позивачем подано в межах процесуального строку.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Повертаючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду та судом вже вирішувалося питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 520/14348/19 та заява, яка розглядається, не містить обґрунтування підстав її подання, при цьому вимогу про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення позивач нерозривно пов'язує із вимогами заяви в порядку 383 Кодексу адміністративного судочинства України, яка подана без додержання вимог ч. 4 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно із ч. 2 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у такій заяві зазначаються: найменування адміністративного суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; номер адміністративної справи; відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; інформація про хід виконавчого провадження; документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Відповідно до ч. 4 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Згідно із ч. 5 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Таким чином, перебіг десятиденного строку для звернення до суду з заявою в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, починається з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судовим розглядом встановлено, що 12.03.2020 р. Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 520/14348/19.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 79176-14664/М-02/8-2000/20 від 10.11.2020 р. позивачу повідомлено, що відповідно до рішення Пенсійного орагу № 963020121839 від 17.03.2020 р. відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.10.2017 р. по 29.02.2020 р. та нараховано заборгованість в розмірі 1011496,51 грн. , яку до теперішнього часу не виплачено.
Проте із заявою в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач звернувся до суду лише 06.10.2021 р.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду із заявами в порядку ст. 383, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: 24.07.2020 р. з заявою, яка ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 р. повернута позивачу; 05.08.2020 р. з повторною заявою, яка ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 р., залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 р., залишена без задоволення; 01.10.2020 р. та 09.11.2020 р. з заявами аналогічного змісту, які ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 р. залишено без задоволення; 23.11.2020 р. з заявою, яка ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 р., залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021 р., повернута заявнику.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що станом на липень 2020 року позивач знав про наявність заборгованості з перерахованої пенсії, проте, з відповідною заявою до суду він звернувся лише 06.10.2021 р., тобто з порушенням десятиденного строку, встановленого статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доказів поважності пропуску вказаного строку заявником ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано.
Крім того, відповідно до ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; підстави заяви (клопотання, заперечення).
Якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки ухвалами Харківського окружного адміністративного суду вирішувалося питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 520/14348/19; в заяві, яка розглядається, відсутні обґрунтування підстав її подання, при цьому вимогу про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення позивач нерозривно пов'язує із вимогами заяви в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, яка подана без додержання вимог ч. 4 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, то заява ОСОБА_1 підлягає поверненю.
Таким чином, суд апеляційної інстанції переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи заявника, що перебіг 10-денного строку звернення до суду з цією заявою розпочався з часу отримання останньої відповіді пенсійного органу № 256793-27602/М-03/8-2800/21 від 30.08.2021 р., суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки про невиплату перерахованої пенсії в розмірі 1046375,70 грн. позивач дізнався з листа ГУПФУ в Харківській області від 26.03.2020 р., яким повідомлено заявника про здійснення перерахунку пенсії та нарахування відповідної заборгованості в розмірі 1046375,70 грн.
Щодо інших доводів апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає, що вони спростовані приведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329, 370, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 по справі № 520/14348/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Я.В. П'янова Л.В. Любчич
Повний текст постанови складено 24.12.2021 року