ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
24 грудня 2021 року м. Київ № 640/31158/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дарницького відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Дарницького відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Данилюка О. Б. від 18.05.2015 ВП № 47438496 про стягнення виконавчого збору;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмакової Олени Анатоліївни від 19.10.2021 ВП № 67143947 про відкриття виконавчого провадження.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору були прийняті державним виконавцем без належних на те підстав, адже в межах виконавчого провадження взагалі не було стягнуто суму боргу за виконавчим документом, державний виконавець не вчиняв дій з примусового виконання виконавчого документа, а стягувач заявою від 17.09.2021 повідомив про те, що борг перед ТОВ «ФК «Гефест» відсутній. Отже, фактичного виконання виконавчого документу не відбулось, а тому, позивач вважає, що і підстави для нарахування виконавчого збору відсутні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2021 відкрито провадження в справі та призначено судове засідання на 30.11.2021. Витребувано у відповідача завірені належним чином матеріали ВП № 47438496 та ВП 67143947.
До суду від відповідача відзив на позовну заяву не надходив, з огляду на що, суд вирішує даний спір на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.
Також, відповідачем не виконано і вимог суду щодо надання завірених належним чином матеріалів ВП № 47438496 та ВП 67143947.
30.11.2021 у судовому засіданні судом ухвалено продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Як вбачається із матеріалів даної справи, на виконанні у Дарницькому районному відділі державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження ВП № 47438496 про стягнення з позивача солідарно боргу на користь ПАТ «Правекс Банк» у розмірі 622502,84 грн., згідно виконавчого листа № 2/2605/3486/12 від 10.12.2012 виданого Оболонським районним судом м. Києва (заочне рішення у справі № 2/2605/3486/12).
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18.01.2019 р. по справі № 2605/8751/12 було замінено стягувана у виконавчому провадженні з ПАТ КБ «Правекс Банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Авістар».
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 14.04.2020 р. по справі № 2605/8751/12 було замінено стягувана у виконавчому провадженні з ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Гефест».
12.10.2021 державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмаковою Оленою Анатоліївною за заявою стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 47438496.
19.10.2021 р. державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмковою О. А., було відкрито виконавче провадження ВП № 67143947 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 18.05.2015 р. яка була винесена при виконанні виконавчого провадження ВП № 47438496 (яке закінчено постановою від 12.10.201).
Постановою про стягнення виконавчого збору від 18.05.2015, державним виконавцем стягнуто з позивача виконавчий збір у розмірі 62250,28 грн.
Позивач вважає постанови від 18.05.2015 ВП № 47438496 про стягнення виконавчого збору та від 19.10.2021 ВП № 67143947 про відкриття виконавчого провадження протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що зумовило звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Перш за все, суд акцентує увагу на тому, що, оскільки виконавче провадження № 47438496 з виконання виконавчого листа № 2/2605/3486/12 від 10.12.20212 було відкрито 05.05.2015, а також прийнято постанову про стягнення виконавчого збору в 2015 році, то до правовідносин щодо визначення сум виконавчого збору, суд застосовує норми Закону України «Про виконавче провадження», які існували на час його відкриття.
У силу статей 1, 5 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Законом № 1403-VIII, визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).
Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Так, частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 № 2475-VIII (набрав чинності 28 серпня 2018 року) у частині 2 статті 27 Закону № 1404-VІІІ, слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».
Згідно із частиною п'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Так, частиною дев'ятою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до змісту пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Слід зазначити, що виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду.
Так, виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюється органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.
У постанові про закінчення виконавчого провадження, державним виконавцем зазначено про те, що згідно заяви стягувача від 17.09.2021 борг перед ТОВ «ФК «Гефест» відсутній.
Суд наголошує на тому, що за своїм призначенням, виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, якщо такі заходи призвели до виконання рішення.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. (ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»)
З урахуванням того, що зміни внесені Законом № 2475-VIII від 03 липня 2018 року погіршили становище боржника, а також те, що фактично виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом № 2/2605/3486/12 виданий 10.12.2012, суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови та стягнення з позивача виконавчого збору.
У межах виконавчого провадження № 47438496 не було стягнуто суму боргу за виконавчим документом (адже не було досягнуто результату виконавчого провадження), державний виконавець не вчиняв дій з примусового виконання виконавчого документа, з огляду на що, суд вважає, що станом на час закінчення виконавчого провадження, фактичного виконання виконавчого документу - не відбулося, адже згідно листа ТОВ «Гефест», станом на 14.04.2021, будь-які зобов'язання ОСОБА_1 за виконавчим листом перед ТОВ «Гефест» відсутні у зв'язку з реалізацією ТОВ «ФК «Гефест» свого права як іпотекодержателя предмету іпотеки за основним зобов'язанням, тому і підстави для стягнення виконавчого збору - відсутні.
Крім того, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11.10.2012 р. по справі № 2605/8751/12 за позовом ПАТ КБ «Правекс Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (позивача), стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (позивач) на користь ПАТ КБ «Правекс Банк» заборгованість у розмірі 622 502,84 грн.
Крім того, боржником за кредитним договором перед банком був також ОСОБА_2 , а позивач виступав поручителем за вказаним кредитним договором.
За таких умов, створюється можливість для подвійного стягнення суми виконавчого збору, адже, в даному випадку, виконавчий збір може бути стягнуто як з основного боржника ОСОБА_2 виконавче провадження про стягнення коштів з якого перебуває на виконанні у Оболонському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) так із поручителя - позивача.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 2540/3203/18 вказала на обґрунтованість висновку про те, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII, без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду. Отже, у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.
За правого регулювання редакції Закону України «Про виконавче провадження», яка була чинна до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 № 2475-VIII (набрав чинності 28 серпня 2018 року), у частині 2 статті 27 Закону № 1404-VІІІ, встановлювався такий порядок дій державного виконавця, що після перевірки виконавчого документу, що надійшов до виконання, виконавець відкриває виконавче провадження, надає строк для добровільного виконання боржником такого документа, та розпочинає визначені законом виконавчі дії, а сума виконавчого збору, визначалась за наслідком його виконання (закінчення).
За даних обставин, провадження по якому оскаржується стягнення виконавчого збору, виникло з виконавчого провадження, яке було відкрито у 2015 році, за нормами строї редакції Закону, тобто, стягнення виконавчого збору має пов'язуватись з фактом закінчення виконавчого провадження. У межах цих правовідносин, визначальним є те, що стягнення суми за виконавчим документом не було, як і не було в межах цього виконавчого провадження здійснено жодних виконавчих дій, тобто, оцінка має надаватись стягненню виконавчого збору в 10% саме від суми виконаного/стягнутого в межах виконавчого провадження, а не суми яка підлягає стягненню в ньому. Тож, стягнення виконавчого збору є необґрунтованим, адже виконання фактично не було.
Протилежного, стороною відповідача суду не було доведено.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Данилюка О. Б. від 18.05.2015 ВП № 47438496 про стягнення виконавчого збору, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У частині позовних вимог про скасування постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження від 19.10.2021 ВП № 67143947, суд вважає, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки на момент відкриття виконавчого провадження, постанова від 18.05.2015 ВП № 47438496 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні була чинною, протиправною не визнавалася, водночас, дії та рішення відповідача за наслідком скасування судом постанови про стягнення виконавчого збору у вказаному виконавчому провадженні, є захистом прав на майбутнє, адже після скасування у судовому порядку виконавчого документа, застосовуються відповідні наслідки, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні гуди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог, у сумі 908 грн.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255, 287 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дарницького відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Данилюка О. Б. від 18.05.2015 ВП № 47438496 про стягнення виконавчого збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дарницького відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень).
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
Відповідач: Дарницький відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ЄДРПОУ 34968768, 02099, м. Київ, вул. Констянтина Заслонова, 16)
Суддя В.І. Келеберда