ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
24 грудня 2021 року м. Київ № 640/21604/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу № 630-о від 01.07.2021, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення невиплачених премій та надбавок,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної митної служби України, у якому просить суд:
- визнати незаконним і скасувати наказ № 630-о від 01.07.2021 в.о. Голови Держаної митної служби України С.Звягінцева про припинення державної служби та звільнення із займаної посади ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на аналогічній посаді у структурі Державної митної служби України;
- стягнути з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.07.2021 до моменту поновлення на роботі;
- стягнути з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 невиплачені премії та надбавки та вихідну допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було дотримано законодавчо передбаченої процедури припинення державної служби з ініціативи суб'єкта призначення, зокрема, що його посада не була скорочена, а лише змінила своє найменування внаслідок затвердження нової структури апарату та штатного розпису. Обґрунтовуючи вимоги заявленого позову, позивач також зазначається, що при звільненні йому не було запропоновано іншу вакантну посаду, незважаючи на наявність вакантних посад.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2021 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
10.09.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що звільнення позивача є законним та правомірним та було проведено на підставі та відповідно до процедури, встановленої Законом України «Про державну службу». Відповідач стверджує, що при звільненні позивача не було допущено будь-яких порушень, а позивач мав усвідомлювати, що його призначення на посаду було тимчасовим з огляду на укладення контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-2019, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2. У зв'язку з викладеним, відповідач вважає, що підстави для скасування наказу Держмитслужби № 630-о від 01.07.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 » відсутні.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається із матеріалів даної справи, 12.08.2020, наказом № 701-0 в.о. Голови Держмитслужби позивача призначено з 13.08.2020 на посаду головного інспектора відділу експлуатації нерухомого майна Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Держаної митної служби України на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Підставою вищезазначеного наказу став укладений 12.08.2020 між позивачем та Державною митною службою України в особі в.о. Голови Держмитслужби І.M. Муратова контракт про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
22.11.2020 позивачу було вручено попередження про наступне звільнення, де зазначалося, що, у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису без скорочення чисельності державних службовців, посада головного державного інспектора відділу експлуатації нерухомого майна Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Держаної митної служби України, відповідно до наказу Держмитслужби від 07.12.2020 № 555 «Про введення в дію Структури апарату Держаної митної служби України та Штатного розпису Держаної митної служби України на 2020 рік», буде скорочена.
01.07.2021 наказом № 630-0 в.о. Голови Держаної митної служби України С.Звягінцева, ухвалено рішення припинити державну службу та звільнити із займаної посади 02.07.2021 ОСОБА_1 , головного державного інспектора відділу експлуатації нерухомого майна Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Держаної митної служби України, у зв'язку зі скороченням посади державної служби, припинивши дію контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 12.08.2020.
Позивач вважає скорочення посади внаслідок зміни структури та штатного розпису без скорочення чисельності державних службовців незаконним, а своє звільнення оскаржуваним наказом протиправним, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Закон України від 10 грудня 2015 року № 889 -VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889), визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, правовий статус державного службовця регулюються Законом № 889 (частина 1 статті 3 Закону № 889).
Так, 12.08.2020, наказом № 701-0 в.о. Голови Держмитслужби позивача призначено з 13.08.2020 на посаду головного інспектора відділу експлуатації нерухомого майна Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Держаної митної служби України на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Підставою вищезазначеного наказу став укладений 12.08.2020 між позивачем та Державною митною службою України в особі в.о. Голови Держмитслужби І.M. Муратова контракт про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Порядок призначення на посади державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 290 від 22 квітня 2020 року (далі - Порядок № 290) визначає механізм добору на вакантні посади державної служби на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Згідно частин 1-3 статті 5 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до положень ч. 4 п. 2 ст. 2 Закону України «Про державну службу», посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.
За змістом п. 1. ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну службу», державна служба здійснюється з дотриманням таких принципу верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави.
Відповідно до п. 1 ч. 1 п. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: ліквідація державного органу та/або скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу», суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Як встановлено судом, 07.12.2020 Державною митною службою України прийнято наказ № 555 «Про введення в дію Структури апарату Державної митної служби України та Штатного розпису Державної митної служби України на 2020 рік». Відповідач наголошує на тому, що внаслідок прийняття наказу № 555, скорочено зокрема посаду, яку обіймав позивач.
Тобто, припинення позивачу державної служби здійснено внаслідок зміни структури апарату Державної митної служби України та штатного розпису Державної митної служби України без скорочення чисельності або штату державних службовців.
В матеріалах справи наявні штатний розпис, затверджений наказом від 07.12.2020 № 555, Положення про Департамент інфраструктури, держмайна та господарської діяльності (наказ № 277 від 23.07.2020), та Положення про Департамент адміністративно-господарської діяльності Державної митної служби України (наказ № 122 від 22.02.2021).
Департамент інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Держаної митної служби України, в якому працював позивач, було виведено поза штат. Натомість, було створено Департамент адміністративно-господарської діяльності Держаної митної служби України, який є аналогічним за своїми повноваженнями та функціями до Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Державної митної служби України. Де-факто, зміна стосувалася виключно перейменування департаментів, оскільки, порівнявши між собою суть і зміст Положення про Департамент інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Держаної митної служби України та Положення про Департамент адміністративно-господарської діяльності Держаної митної служби України.
Аналізуючи зміст вказаних положень, суд приходить до висновку, що за змістом наведених положень вбачається, що завдання новоствореного департаменту є тотожними завданням департаменту, в якому працював позивач. Зміна окремих пунктів таких положень не є свідченням зміни завдань чи функцій департаменту. Були створені тотожні за своїми функціями та повноваженнями відділи, посади та посадові інструкції.
17.02.2021, позивач звернувся до відповідача із запитом на публічну інформацію № 17/02, в якому запитував про проведення 15.02.2021 співбесіди в рамках відбору на посаду начальника відділу обліку експлуатації нерухомого майна Департаменту адміністративно- господарської діяльності Держаної митної служби України, на яку позивач подавав документи.
14.03.2021 у відповіді від Держмитслужби № 08-1/12-03/10/2818 позивачу було повідомлено, що співбесіда проведена була, проте ОСОБА_1 на неї запрошено не було.
Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 квітня 220 року № 290 «Деякі питання призначення на посади державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з метою визначення переможця (переможців) за результатами процедур конкурсного відбору проводиться співбесіда з кожним кандидатом, визначеним Комісією або конкурсною комісією на зайняття інших посад категорій "Б" і "В" - керівником державної служби в державному органі. Про проведення співбесіди позивачу повідомлено не було.
Так, пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина 2 статті 40 КЗпП України).
Щодо застосування норм Кодексу законів про працю України та Закону України «Про державну службу», то спеціальними нормами в частині визначення підстав припинення державної служби для позивача, який обіймав посаду державної служби, є норми Закону України «Про державну службу».
Як встановлено судом в ході розгляду справи наказом Держмитслужби від 07.12.2020 року № 555 "Про введення в дію Структури апарату Державної митної служби України та Штатного розпису Державної митної служби України на 2020 рік", посада, яку обіймав позивач у Департаменті скорочена.
З аналізу наведених приписів законодавства, суд приходить до висновку, що скорочення посади державної служби, вжите у статті 24 та пункті 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», має наслідком відсутність відповідної посади державної служби внаслідок організаційних заходів. У разі, якщо посада скорочується без скорочення штату чи чисельності, створюються нові посади, які, на відміну від скорочених, передбачають виконання інших завдань чи функцій або/та до таких посад встановлюються кваліфікаційні вимоги, які скорочені посади не вимагали щодо кваліфікації, досвіду, тощо.
Відтак, суд погоджується з аргументами позивача, що внаслідок введення в дію нового штатного розпису наказом Держмитслужби від 07.12.2020 № 555, його посада не була скорочена, а лише перейменована, що, на переконання суду, не надало роботодавцю права на звільнення позивача з посади. У поданому позові позивач посилається на дискримінаційний характер звільнення у зв'язку з відсутністю аргументації щодо звільнення саме позивача з займаної ним посади.
При цьому, під час розгляду справи відповідачем так і не було надано пояснень стосовно причин, через які саме позивач був звільнений з займаної посади, в той час, як інші працівники апарату Державної митної служби України були переведені на інші посади у відповідності до нового штатного розпису.
Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не зазначив підстав, які стали причиною звільнення позивача та не призначенні позивача на посаді у перейменованому департаменті.
Тож, під час розгляду спору, суд приходить до висновку, що звільняючи позивача із посади, митний орган не надав оцінку його роботі, не зазначив причини звільнення саме його, порівняно із іншими службовцями, переведеними до перейменованих штатних одиниць, відтак, обираючи серед працівників особу, яка підлягає звільненню, він діяв невмотивовано, тобто, без будь-яких обґрунтувань, на власний розсуд, не пояснюючи причини прийнятого рішення.
Суд зазначає, що умови переведення державних службовців на іншу посаду без обов'язкового проведення конкурсу визначені статтею 41 Закону № 889-VIII, зокрема, відповідно до положень частини 1 вказаної статті, державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу: на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб'єкта призначення; на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.
Статтею 42 КЗпП України, передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Суд не погоджується з посиланнями відповідача на Порядок призначення на посади державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 22.04.2020 № 290 з огляду на наступне.
По-перше, вказаний Порядок, на момент звільнення позивача із займаної посади, втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 № 237 «Про внесення змін та визнанням такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».
По-друге, пункт 2 вказаного Порядку не містить будь-яких заборон щодо здійснення переведення державних службовців, призначення яких здійснено на підставі контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-2019, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, а лише носить рекомендаційний характер.
Відтак, доводи відповідача у цій частині не знаходять свого підтвердження та не беруться судом до уваги.
Також, не заслуговують на увагу у якості правових підстав доводи відповідача щодо тимчасовості призначення позивача на посаду. Як встановлено судом, пунктом 21 контракту від 12.08.2020, укладеного між позивачем та Державною митною службою України, передбачалось, що контракт укладено на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-2019, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та до дня визначення суб'єктом призначення або керівником державної служби переможця за результатами конкурсного відбору відповідно до законодавства.
У порушення умов укладеного контракту, відповідачем не надано доказів закінчення періоду дії карантину на території України або визначення суб'єктом призначення або керівником державної служби переможця за результатами конкурсного відбору відповідно до законодавства.
Суд враховує вимоги пункту 1 частини 1 статті 87 Закону № 889-VIII, яким визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» від 23.02.2021 № 1285-IX, частину третю статті 87 викладено в наступній редакції: «Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду».
Зазначена редакція ч. 3 ст. 87 Закону № 889 набула чинності з 06.03.2021 року.
Таким чином, станом на момент видання оскаржуваного наказу про звільнення, положення ст. 87 Закону у редакції Закону № 889, передбачали обов'язок суб'єкта призначення запропонувати державному службовцю іншу вакантну посаду. Водночас, вказаного обов'язку відповідач не дотримався, будь-яких причин не пропонування позивачу іншої вакантної посади відповідач не зазначив.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Розглядаючи вказану справу, суд зазначає, що відповідачем на підтвердження правомірності оскаржуваного наказу про звільнення позивача не надано до суду належних та допустимих доказів правомірності звільнення позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», які б спростовували твердження позивача справі про неправомірність оскаржуваного наказу.
Враховуючи викладене, на підставі встановлених під час судового розгляду справи фактів та обставин, беручи до уваги, що мотиви та докази відповідача не дають підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що звільнення позивача відбулося за відсутності правових підстав, а відтак, оскаржуваний наказ Державної митної служби України прийнято неправомірно, а тому, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до норм ч. 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, законодавцем встановлено межі періоду виплати середнього заробітку, а саме: весь час вимушеного прогулу, а відтак, оскільки незаконне звільнення позивача спричинило вимушений прогул, останній підлягає стягненню на користь позивача.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з Державної митної служби України на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.07.2021 по 24.12.2021 (123 робочих дня).
Згідно довідки від 12.08.2021 № 154 про середньомісячну заробітну плату, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 514,50 грн. Тож, стягненню з відповідача підлягає 63283,50 грн.
Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, з огляду на приписи ч. 1 ст. 371 КАС України, суд вважає наявними підстави для звернення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць.
Щодо позовних вимог про поновлення в Державній митній службі України на посаді, рівнозначній посаді, яку обіймав позивач, то судом зазначається наступне.
Так, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Іншого способу порушеного права у спорах про незаконне звільнення, аніж поновлення на посаді відповідного органу (установи, підприємства, організації), чинне законодавство не передбачає.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями ст.43 Конституції України дає підстави зробити висновок, що за змістом ч.1 ст.235 КЗпП України, працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.
Відтак, суд вважає, що відповідач звільнив позивача без законної на те підстави, а тому, відповідно до положень статті 235 КЗпП України, зобов'язаний поновити його на попередній посаді, з огляду на що, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо позовних вимог про стягнення з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 невиплачені премії та надбавки та вихідну допомогу, суд вважає, що вказані вимоги є необґрунтованими та не доведеними у встановленому порядку, адже не ґрунтуються на відповідних доказах, а також, нарахування та виплата складових заробітної плати, є дискреційними повноваженнями роботодавця. Також, у разі прийняття судом рішення про поновлення на посаді, вихідна допомога при звільненні компенсації не підлягає, адже така особа не вважається звільненою, оскільки наказ про звільнення скасований.
Отже, оскільки відповідачем не доведено правомірність звільнення позивача зі служби з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Суд вважає, що, у даному випадку, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242 - 246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу № 630-о від 01.07.2021, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення невиплачених премій та надбавок - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ № 630-о від 01.07.2021 в.о. Голови Держаної митної служби України С.Звягінцева про припинення державної служби та звільнення із займаної посади ОСОБА_1 .
Поновити ОСОБА_1 з 03.07.2021 на посаді головного державного інспектора відділу експлуатації нерухомого майна Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Держаної митної служби України.
Стягнути з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.07.2021 по 24.12.2021 у розмірі 63283,50 грн грн. (шістдесят три тисячі двісті вісімдесят три гривні 50 коп.).
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення з Державної митної служби України середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
Відповідач: Державна митна служба України (ЄДРПОУ 43115923, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г)
Суддя В.І. Келеберда