Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
24 грудня 2021 року Справа № 520/19379/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (пр-т Нахімова, б.86, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, код ЄДРПОУ 40109058) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не направлення матеріалів ОСОБА_1 на розгляд комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (пр-т Нахімова, 86, м. Маріуполь, Донецька область, 87517, код ЄДРПОУ 40109058, з урахуванням висновків суду, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу учасника війни.
Крім того, позивач просить суд стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 витрати на юридичні послуги ТОВ “Лекс Тулс“ у розмірі 12 000,00 грн..
В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 05.03.2017 по 30.11.2017 працював на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції Слов'янського ВП ГУНП в Донецькій області. Наказами керівника Антитерористичного центру вважався залученим до проведення з 14.11.2017 по 30.11.2017, однак позивач у період з 19.03.2017 по 11.11.2017 неодноразово залучався до несення служби на блокпостах, на яких проходив службу з автоматичною зброєю та засобами індивідуального захисту. Стверджує, що оскільки працював на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції Слов'янського ВП ГУНП в Донецькій області, яка віднесена до зони АТО, має вважатися учасником бойових дій.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв'язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач не погодився з доводами позову та надав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що позивач здійснював відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» виконують основні повноваження поліції.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
З 05.03.2017 по 30.11.2017 працював на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції Слов'янського ВП ГУНП в Донецькій області, що не заперечувалося сторонами та підтверджено матеріалами справи.
Доповідною запискою начальника ВСКП Слов'янського ВП ГУНП в Донецькій області підтверджено, що згідно книги нарядів ОСОБА_1 був залучений до несення служби на блокпостах, на яких проходив службу з автоматичною зброєю та засобами індивідуального захисту: 19.03.2017, 23.03.2017, 06.04.2017, 10.04.2017, 11.04.2017, 23.04.2017, 09.05.2017, 17.05.2017, 30.05.2017, 16.06.2017, 17.06.2017, 19.06.2017, 25.06.2017, 01.07.2017, 05.07.2017, 12.07.2017, 16.07.2017, 17.07.2017, 19.07.2017, 21.07.2017, 23.07.2017, 30.07.2017, 02.08.2017, 04.08.2017, 08.08.2017, 10.08.2017, 13.08.2017, 15.08.2017,. 22.08.2017, 28.08.2017, 01.09.2017, 23.09.2017, 08.11.2017, 11.11.2017. Також вказано, що від час виконання функціональних обов'язків до охорони стратегічних об'єктів не залучався, так само як і не здійснював службу безпосередньо на лінії зіткнення. (а.с. 18)
Витягом з наказу першого заступника голови служби - керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 23.03.2018 № 047 наказано вважати залученим до проведення АТО на території Донецької та Луганської області з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з управління АТО таких співробітників ГУ НП у Донецькій області: - з 14.11.2017 ОСОБА_1 ..
Витягом з наказу першого заступника голови служби - керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 19.02.2019 № 01 наказано вважати припиненим залучення до проведення АТО на території Донецької та Луганської області з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з управління АТО таких співробітників ГУ НП у Донецькій області: - з 30.11.2017 ОСОБА_1 .
Позивач звертався до Слов'янського ВП ГУНП в Донецькій області з приводу надання відомостей про участь в АТО.
Листом від 06.07.2018 № С-48/303/01-2018 позивача повідомлено, що за час проходження ним служби, він не відряджався для несення служби до населених пунктів розташованих на лінії розмежування із тимчасово окупованою територією у зв'язку з чим накази про несення служби в безпосередній близькості із проведенням бойових дій за його участю відсутні. Також повідомлено, що з 2015 року особовий склад Слов'янського ВП ГУНП в Донецькій області до чергування на стратегічно-важливі об'єкти та для забезпечення охорони об'єктів життєзабезпечення не залучався, отже він не був задіяний на таких чергуваннях. При цьому було встановлено, що він був залучений для здійснення охорони публічного порядку шляхом патрулювання міста в межах виконання обов'язків із засобами індивідуального захисту, та задіяння для несення служби на блокпостах, розташованих на території обслуговування Слов'янського ВП із автоматичною зброєю. Наголошено, що надання довідок про безпосередню участь у проведенні АТО не входить до компетенції Слов'янського ВП, оскільки такі відомості перебувають на обліку у ГУНП в Донецькій області та мають гриф з обмеженим доступом.
Позивач у позові зазначив, що звертався до відповідача із заявою про направлення матеріалів ОСОБА_1 на розгляд комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, однак відповіді не отримав.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначається Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (надалі - Закон № 3551-XII)
Згідно зі ст. 5 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Вказаною нормою також визначено, що порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації визначаються відповідно до Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях". Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.
Процедура надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, та категорії таких осіб визначена Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 (надалі - Порядок № 413, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п. 2. Порядку №413 статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;
Відповідно до п. 2-1 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.
Аналіз вказаної норми свідчить, що особа мала бути залучена до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях на строк не менше ніж 30 календарних днів.
Відповідно до п.4 Порядку № 413 підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення:
витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення;
для осіб, які залучалися до проведення антитерористичної операції на строк менше ніж 30 календарних днів, - документи, зазначені в абзаці другому цього пункту, витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів.
Відповідно до п. 6 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, які брали участь в антитерористичній операції, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації розташоване безпосередньо в районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій подаються на розгляд комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації чи призначення їх на відповідні посади.
У разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії (абзац перший пункту 8 Порядку №413).
Особливості надання поліцейським, державним службовцям, іншим працівникам Національної поліції України статусу учасника бойових дій, учасника війни за участь в антитерористичній операції регламентовано розділом III Положення про Комісію.
Так, згідно з пунктом 1 розділу III Положення про Комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2016 №405 (далі - Положення про Комісію) рішення щодо надання статусу учасника бойових дій Комісія приймає на підставі документів про: 1) безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення; 2) направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції; 3) перебування у районах проведення антитерористичної операції з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.
При цьому наведений у пункті 2 цього розділу Положення перелік документів, на підставі яких Комісія приймає рішення про надання статусу учасника бойових дій, повністю кореспондується з пунктом 4 Порядку №413.
Отже, статус учасника бойових дій надається поліцейському, який брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, що має підтверджуватися відповідними наказами про залучення його до проведення антитерористичної операції, про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або іншими офіційними документами, виданими державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
Витягом з наказу першого заступника голови служби - керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 23.03.2018 № 047 наказано вважати залученим до проведення АТО на території Донецької та Луганської області з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з управління АТО таких співробітників ГУ НП у Донецькій області: - з 14.11.2017 ОСОБА_1 .
Витягом з наказу першого заступника голови служби - керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 19.02.2019 № 01 наказано вважати припиненим залучення до проведення АТО на території Донецької та Луганської області з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з управління АТО таких співробітників ГУ НП у Донецькій області: - з 30.11.2017 ОСОБА_1 .
При цьому, суд зауважує, що доказів того, що позивача направляли до іншого населеного пункту ніж Слов'янськ, в якому він проходив службу в органах поліції, не надано, а судом не встановлено.
Оскільки позивач залучався до проведення АТО 16 днів, тобто менше 30 днів, а фактів безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів позивачем не наведено, таке залучення на дає йому права на отримання статусу учасника бойових дій на підставі вказаних наказів.
Щодо посилання позивача на те, що він працював з 14.11.2017 по 30.11.2017 на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції Слов'янського ВП ГУНП в Донецькій області, яка віднесена до зони АТО, та у період з 19.03.2017 по 11.11.2017 неодноразово залучався до несення служби на блокпостах, на яких проходив службу з автоматичною зброєю та засобами індивідуального захисту, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Разом з тим, згідно положень ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» Міністерство внутрішніх справ України спільно з Національною поліцією організовує боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України до компетенції Національної поліції надає Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби, забезпечує їх ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій.
Документи, надані позивачем щодо чергувань на блокпостах, лише підтверджують його участь в охороні публічного порядку на окремих маршрутах чи постах, що відносяться до району проведення антитерористичної операції. Водночас, такі документи не містять жодної інформації про безпосередню участь позивача у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
Факт видачі поліцейським під час таких завдань зброї сам по собі не означає, що такі завдання виконувалися під координацією антитерористичного центру при Службі Безпеки України.
При цьому позивач не довів того, що він брав участь саме у бойових завданнях, пов'язаних із проведенням АТО.
Таким чином, доводи позивача про ототожнення виконання службових обов'язків із охорони публічного порядку на території, що відносяться до району проведення антитерористичної операції, з безпосередньою участю особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, є безпідставними.
За наведених обставин, у суду відсутні підстави вважати, що Головне управління Національної поліції в Донецькій області допустило протиправну бездіяльність щодо не направлення матеріалів ОСОБА_1 на розгляд комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до частин першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами (відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі) лише у разі задоволення позову (повністю або частково) сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Беручи до уваги наведене та зважаючи на те, що в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено, відсутні підстави для стягнення з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесених ним витрат на правничу допомогу адвоката.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення складено та підписано 24.12.2021.
Суддя Супрун Ю.О.