справа № 380/14985/21
про залишення позовної заяви без розгляду
23 грудня 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Качур Роксолани Петрівни розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 в порядку статті 169 КАС України у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якій з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви просить:
- визнати недійсним, припинити дію та анулювати розрахунок на пенсію за вислугу років військовослужбовця № 942466, який є службовим підробленням та як такий, що запроваджений усупереч вимогам Інструкції № 161;
- відновити дію розрахунку на пенсію за вислугу років військовослужбовця № 299246, який надійшов з Івано-Франківського ОВК як такий, що сформований на довічно на весь час перебування позивача на пенсійному забезпеченні в ГУ ПФУ у Львівській області, який не втратив юридичну силу після 01.03.1996, коли Львівський ОТЦК та СП приховано запровадив завідомо підроблений документ за № 942466 від 01.03.1996, в якому основні та додаткові види грошового забезпечення позивача знизив на порядок, що документально підтверджено слідчим та процесуальними прокурорами в рамках кримінального провадження № 42043150410000012 від 06.02.2013;
- зобов'язати Львівський ОТЦК та СП припинити дію та анулювати пенсійний лист № 942466, який з 01.03.1996 знаходиться в Ощадному банку № 6307 м. Дрогобич, на підставі якого станом на даний час позивачу здійснюється виплата пенсії;
- поновити у встановленому порядку дію пенсійного листа № 299246, який в січні 1996 року надійшов з Івано-Франківського ОВК, сформований за законних підставах і як такий, що не втратив юридичну силу.
Ухвалою від 13.09.2021 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 27.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 06.10.2021 у задоволенні клопотань позивача про розгляд адміністративної справи № 380/14985/21 за правилами загального позовного провадження з проведенням судового засідання відмовлено.
Ухвалою суду від 04.11.2021 у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.
Ухвалою суду від 04.11.2021 у прийнятті заяви позивача про уточнення позовних вимог відмовлено. Заяву про уточнення позовних вимог від 29.10.2021 повернуто позивачу.
Ухвалою суду від 15.11.2021 заяву ОСОБА_1 від 11.11.2021 про відвід судді Качур Роксолани Петрівни в адміністративній справі № 380/14985/21 визнано необґрунтованою; адміністративну справу № 380/14985/21 передано для вирішення питання про відвід судді відповідно до приписів статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Костецького Н.В. від 17.11.2021 у задоволенні заяви позивача про відвід судді Качур Роксолани Петрівни у справі № 380/14985/21 за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Ухвалою суду від 19.11.2021 у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.
Ухвалою суду від 19.11.2021 залишено позовну заяву ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 25.11.2021 заяву № 2 ОСОБА_1 від 22.11.2021 про відвід судді Качур Роксолани Петрівни в адміністративній справі № 380/14985/21 визнано необґрунтованою; адміністративну справу № 380/14985/21 передано для вирішення питання про відвід судді відповідно до приписів статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Сподарик Н. І. від 29.11.2021 у задоволенні заяви позивача про відвід судді Качур Р. П. в адміністративній справі № 380/14985/21 відмовлено.
Ухвалою суду від 14.12.2021 заяву № 3 ОСОБА_1 від 10.12.2021 про відвід судді Качур Роксолани Петрівни в адміністративній справі № 380/14985/21 визнано необґрунтованою; адміністративну справу № 380/14985/21 передано для вирішення питання про відвід судді відповідно до приписів статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Сакалоша В. М. від 17.12.2021 у задоволенні заяви позивача від 13.12.2021 про відвід судді Качур Р. П. в адміністративній справі № 380/14985/21 відмовлено.
Позивач подав до суду заяву № 3 про відвід судді Качур Р. П. (вх. № 93960 від 13.12.2021), до якої додав заяву в порядку ст. 169 КАС України. Зазначив, що ним не пропущено строк звернення до суду. В обґрунтування вказаних обставин покликається на ч. 2 ст. 55 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вказав, що пенсію ОСОБА_1 первинно нараховано 09.09.1993 Івано-Франківським ОВК, розрахунок пенсії за номером 299246 поступив з Івано-Франківського в січня 1996 року, отже всі подальші дії щодо внесення змін у зазначений розрахунок зобов'язаний проводити ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позовна давність не поширюється на нараховані суми пенсії. Зазначив, що у 2004 році позивач оскаржував бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не проведення перерахунків призначеної йому 06.04.1993 та нарахованої 09.09.1993 пенсії на підставі ст. 51 Закону України № 2262-ХІІ та невиконання Указу Президента України від 23.02.2002 № 173, якою запроваджено щомісячні надбавки в розмірі 100 % грошового, починаючи з 01.01.2003 позивачу цілком випадково стало відомо, що ОТЦК та СП призначив ОСОБА_1 пенсію вдруге, тоді ж відпрацював розрахунок на пенсію за вислугу років за № 942466 на недостовірних, на думку позивача, підставах. Серед іншого навів обґрунтування правильного, на думку позивача, розміру пенсії. Просив продовжити розгляд позовної заяви ОСОБА_1 від 07.09.2021 за правилами загального позовного провадження; витребувати у відповідача особово-пенсійну справу, облікову картку, розрахунок на пенсію за вислугу років, розрахункову книжку. Також зазначив, що судом проігноровано клопотання позивача про витребування з Львівського ОТЦК та СП вказані документи.
При вирішенні питання щодо залишення позовної заяви без розгляду, суд керується таким.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У силу приписів ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 4 ст. 123 КАС України).
Позовну заяву згідно з штампом вхідної кореспонденції подано позивачем до суду 07.09.2021.
Як слідує з позовних вимог, позивач просить визнати недійсним, припинити дію та анулювати розрахунок на пенсію за вислугу років військовослужбовця № 942466, який є службовим підробленням та як такий, що запроваджений усупереч вимогам Інструкції № 161; відновити дію розрахунку на пенсію за вислугу років військовослужбовця № 299246, який надійшов з Івано-Франківського ОВК як такий, що сформований на довічно на весь час перебування позивача на пенсійному забезпеченні в ГУ ПФУ у Львівській області, який не втратив юридичну силу після 01.03.1996, коли Львівський ОТЦК та СП приховано запровадив завідомо підроблений документ за № 942466 від 01.03.1996, в якому основні та додаткові види грошового забезпечення позивача знизив на порядок, що документально підтверджено слідчим та процесуальними прокурорами в рамках кримінального провадження № 42043150410000012 від 06.02.2013; зобов'язати Львівський ОТЦК та СП припинити дію та анулювати пенсійний лист № 942466, який з 01.03.1996 знаходиться в Ощадному банку № 6307 м. Дрогобич, на підставі якого станом на даний час позивачу здійснюється виплата пенсії; поновити у встановленому порядку дію пенсійного листа № 299246, який в січні 1996 року надійшов з Івано-Франківського ОВК, сформований за законних підставах і як такий, що не втратив юридичну силу.
Таким чином, позовні вимоги охоплюють правовідносини, які виникли 01.03.1996, у зв'язку з постановленням позивача на пенсійний облік у Львівський обласний військовий комісаріат.
З огляду на те, що позивач звернувся до суду 07.09.2021, тобто, після спливу більш ніж 25 (двадцяти п'яти) років, судом запропоновано позивачу надати обґрунтування поважності причин пропуску шестимісячного строку звернення до суду.
У поданій заяві в порядку ст. 169 КАС України, ОСОБА_1 вказав, що у 2004 році оскаржував бездіяльність Львівського ОТЦК та СП щодо не проведення перерахунків та випадково дізнався що ОТЦК та СП призначив ОСОБА_1 пенсію вдруге, тоді ж відпрацював розрахунок на пенсію за вислугу років за № 942466 на недостовірних, на думку позивача, підставах.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Зважаючи на те, що позивачем не зазначено конкретної дати, з якої він дізнався про імовірне порушення свого права на пенсійне забезпечення, суд приймає доводи позивача про те, що йому стало відомо про існування обставин неправильного призначення останньому пенсійного забезпечення з 2004 року.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Порівняльний аналіз термінів дізнався та повинен дізнатися, що містяться в статті 122 КАС України (в редакції, станом на дату подання адміністративного позову), дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав.
З огляду на це, позивач повинен також ґрунтовно мотивувати, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 КАС України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 826/123/17 (провадження № К/9901/52573/18) де Верховний Суд вказав, що "встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Крім того, колегія суддів вважає недоречними доводи позивача про те, що йому не було відомо про правові підстави оскаржуваних рішень, тому що порушення прав позивача, на які він вказує в позові, ним обґрунтовано саме наявністю оскаржуваних рішень. Саме рішення впливають на правовідносин, а не їх обґрунтування".
Отже матеріалами справи встановлено та підтверджено позивачем, що він дізнався про порушення у 2004 році.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 24.02.2021 справа № 800/30/17 (9901/328/18) зазначила що законодавче обмеження строків звернення до суду насамперед обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Вжиття конструкції повинна була дізнатися слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
З урахуванням наведеного позивач мав звернутися до суду згідно ч. 2 ст. 122 у шестимісячний строк, проте позов поданий до суду лише 07.09.2021.
Однак жодних доказів поважності причин пропуску строку звернутися до суду в період з 2004 до 07.09.2021 позивачем не надано. Водночас, позивачем зазначено, що існує відкрите кримінальне провадження № 42043150410000012 від 06.02.2013 за заявою позивача.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Такий висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 1.380.2019.000255 адміністративне провадження № К/9901/6387/20.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Суд критично оцінює обґрунтування позивача про те, що строк звернення до суду ним не пропущено з огляду на норми ч. 2 ст. 55 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-ХІІ) та ч. 2 ст. 46 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV), з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналогічна за змістом норма міститься і у ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV, згідно з якою нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, законодавець пов'язує право пенсіонера на отримання пенсійної виплати без обмеження будь-яким строком у випадку нарахування органом Пенсійного фонду України певних пенсійних сум та не проведенням їх виплати з вини органу. Вказані норми не застосовуються до спірних правовідносин у цій справі, оскільки, предметом дослідження у цій адміністративній справі є дії Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо оформлення та прийняття розрахунку на пенсію за вислугу років № 942466. Факт нарахування і невиплати пенсійних виплат у цій адміністративній справі відсутній, відтак суд відхиляє вказані доводи позивача.
Разом з цим, суд зазначає, що позовні вимоги позивача стосуються не питань, пов'язаних з нарахуванням та обчисленням пенсійних виплат, а правомірності дій відповідача при видачі документа, на підставі якого такі були обчислені, тобто розрахунку на пенсію № 942466 від 01.03.1996, який як вважає позивач, є підробленим.
Суд зазначає, що позивач не заперечує, що він був обізнаний із розрахунком, щодо правомірності якого і виник спір. У свою чергу, як слідує із п. 47 Інструкції по організації роботи по пенсійному забезпеченню військовослужбовців та членів їх сімей і соціальному обслуговуванню пенсіонерів в Міністерстві оборони України" № 161 від 27.06.1995 р., яку затверджено затверджено наказом Міністра оборони України № 161 від 27 червня 1995 року, зареєстрованим у Міністерства юстиції України 4 вересня 1995 р. за № 325/861 (яка втратила чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 15.02.2010 № 61, далі Інструкція 161) на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, розрахунок на пенсію є документом, що визначає вид призначеної пенсії, її норму та розмір. Розрахунок складається при призначенні пенсії звільненим з військової служби військовослужбовцям і членам сімей померлих військовослужбовців.
Розрахунок на пенсію, як документ, який засвідчує розмір цієї виплати є підставою для видачі пенсійного листа, який, у свою чергу, є підставою для виплати пенсіонерам пенсії установою Ощадного банку України, який оформлявся відповідно до п. 46 цієї інструкції обласними військовими комісаріатами при призначенні пенсії пенсіонерам Міністерства оборони України за формою, визначеною додатком 3 до Інструкції Держбанку СРСР від 30.02.1992 № 44.
Крім того, в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що прийняття оскаржуваного розрахунку на пенсію призвело до отримання ним пенсії у меншому розмірі. З цього приводу суд звертає увагу на таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступила від висновків, викладених, зокрема, у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, серед іншого, зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Відтак отримання позивачем листа відповідача (№ 8172 від 16.08.2021) у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. Дата початку перебігу строку звернення пов'язана насамперед з моментом отримання позивачем пенсії у, на його думку, меншому розмірі.
З урахуванням наведених обставин та того, що позов поданий до суду більше ніж через 25 років після оформлення оскаржуваного документа (1996 рік), через понад 16 років з дня коли позивач дізнався про обставини неправильного, на його думку, обчислення розміру пенсійної виплати (2004 рік) і, як стверджує сам позивач, оскаржував бездіяльність Львівського ОТЦК та СП щодо не проведення перерахунків призначеної йому пенсії, через понад 7 років з моменту відкриття кримінального провадження, на яке посилається позивач, № 42043150410000012 від 06.12.2013 (2013 рік) суд вважає неповажними наведені причини пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду, оскільки відсутні об'єктивні причини, тобто обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій і підтверджені належними доказами, неможливості своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Положеннями ч. 13 ст. 171 КАС України визначено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (ч. 15 ст. 171 КАС України).
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Ураховуючи те, що позивачем не надано суду доказів поважності причин пропуску звернення до суду, суд доходить висновку про те, що позивачем не виконано вимог ухвали суду від 19.11.2021 про залишення позовної заяви, відтак, позовну заяву слід залишити без розгляду.
Щодо тверджень позивача про те, що судом проігноровано клопотання позивача про витребування з Львівського ОТЦК та СП вказаних позивачем документів, суд зазначає, що вказане клопотання розглянуто судом на стадії відкриття провадження у справі. Так, пунктом 6 резолютивної частини ухвали від 27.09.2021 про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі у задоволенні клопотань позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про витребування доказів відмовлено.
Крім того, суд зазначає, що клопотання позивача, подані в порядку п. 4 ч. 4 ст. 12, п. 4 ч. 4 ст. 257 КАС України (вх. № 85887 від 22.11.2021), та клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, яке викладене у заяві в порядку ст. 169 КАС України, судом не розглядались, оскільки, такі надійшли на адресу суду після залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 171, 240, 243, 248, 256, 293, 294 КАС України, суд -
1. Клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.
3. Копію ухвали надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги у п'ятнадцятиденний строк з дати складення повного тексту ухвали до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Р.П. Качур