13 грудня 2021 року
справа №380/17189/21
провадження № П/380/17395/21
зал судових засідань № 12
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кузана Р.І.,
секретар судового засідання Ящишин І.Я.,
за участю:
представника відповідача Татух М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) (далі - відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить визнати протиправними, незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській від 03 червня 2021 року №0470111-2413-1308 на суму 57,58 грн., №0470112-2413-1308 на суму 3277,37 грн., №0470113-2413-1308 на суму 5446.84 грн., № 0470114-2413-1308 на суму 8305,55 грн, №0470115-2413-1308 на суму 2848,76 грн., всього на суму 19936,10 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що об'єкти нерухомості, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 та перебувають у його власності, а саме: будівля виробничого корпусу та механічної майстерні (корпус №72) загальною площею 1 918,40 м. кв., будівля котельні та димової труби загальною площею 1271,40 м.кв., будівля контори №2 (корпус №44) загальною площею 131,60 м.кв., будівля контори №1/корпус №30 загальною площею 151,40 м.кв., є будівлями промисловості та відповідно до абзацу “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування. З цих підстав позивач вважає податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області протиправними, а тому просить їх скасувати.
Ухвалою від 12.10.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач 23.11.2021 подав до суду відзив на позовну заяву. Проти позову заперечив. Вказав, що відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. У разі, якщо промислова будівля належить не промисловому підприємству, то в такому випадку будівля є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а податок повинен нараховуватись та сплачуватись на загальних підставах відповідно до норм чинного законодавства.
Головне управління ДПС у Львівській області вважає, що позивач не є промисловим товаровиробником, який використовує свої будівлі та споруди безпосередньо у підприємницькій діяльності, відтак, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України до даних правовідносин є неможливим.
22.11.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити повністю.
Відповідач участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для справи суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 є власником об'єктів нерухомого майна, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 , а саме: будівля виробничого корпусу та механічної майстерні (корпус №72) загальною площею 1 918,40 м. кв., будівля котельні та димової труби загальною площею 1271,40 м.кв., будівля контори №2 (корпус №44) загальною площею 131,60 м.кв., будівля контори №1/корпус №30 загальною площею 151,40 м.кв., що підтверджується даними Державного реєстру прав на нерухоме майно.
Рішенням Бориславської міської ради Львівської області від 27.06.2019 визначено ставки податку на 2020 рік.
Головним управління ДПС у Львівській області області винесено податкові повідомлення-рішення від 03 червня 2021 року №0470111-2413-1308 на суму 57,58 грн., №0470112-2413-1308 на суму 3277,37 грн., №0470113-2413-1308 на суму 5446.84 грн., № 0470114-2413-1308 на суму 8305,55 грн.. №0470115-2413-1308 на суму 2848,76 грн., всього на суму 19936,10 грн., якими визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300 за 2020 рік.
Не погодившись з такими рішеннями податкового органу позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 вказаного Кодексу встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).
Підставою для звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об'єкт оподаткування.
Застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
Обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб'єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Оскільки «будівлі промислові», які є у складі об'єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об'єкта оподаткування (підпункт «ґ» підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, «будівель промисловості», зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств ( підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій «будівлі промислові», законодавець визначив спеціальний об'єкт (об'єкти), який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об'єктів стосується така пільга.
При цьому, оскільки саме законодавець приймає рішення про встановлення пільг, то він може в подальшому змінити норму, яка встановлює преференцію, не змінюючи загального критерію, про який йшлося вище.
Отже, підстав для застосування компенсаторних правозастосовних нормативних механізмів - презумпції правомірності рішень платника податку (у даному випадку відповідно підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункт 56.21 статті 56 Податкового кодексу України) не виникає, оскільки немає колізії нормативно-правового регулювання.
Таке застосування вказаної правової норми відповідає принципам рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), єдиного підходу до встановлення податків і зборів (підпункт 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України) і нейтральності оподаткування (підпункт 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).
Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об'єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об'єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.
Таким чином, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №819/60/18.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) «Резервуари, силоси та склади» належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.
Суд зазначає, що правовстановлюючими документами підтверджується фактична приналежність комплексу нежитлових приміщень, розташованих за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Трускавецька, 125, а саме: будівля виробничого корпусу та механічної майстерні (корпус №72) загальною площею 1 918,40 м. кв., будівля котельні та димової труби загальною площею 1271,40 м.кв., будівля контори №2 (корпус №44) загальною площею 131,60 м.кв., будівля контори №1/корпус №30 загальною площею 151,40 м.кв., що належать позивачу, до будівель промисловості.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем не заперечується факт належності вищевказаних об'єктів до будівель промисловості.
Отже, враховуючи приписи підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України та наведене вище, суд приходить до висновку, що контролюючим органом помилково віднесено належні позивачу об'єкти нерухомого майна до категорії об'єктів оподаткування, що не мають пільг із сплати податку, а відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Крім того, суд зазначає, що оподаткування вище перелічених нежитлових приміщень, податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вже було предметом розгляду у справі № 813/3803/16. Рішення у цій справі залишене в силі постановою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 06.06.2021 №0470111-2413-1308, №0470112-2413-1308, №0470113-2413-1308, № 0470114-2413-1308, №0470115-2413-1308.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи наведене та даючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 06.06.2021 №0470111-2413-1308, №0470112-2413-1308, №0470113-2413-1308, № 0470114-2413-1308, №0470115-2413-1308, суд дійшов переконання, що такі не відповідають критеріям, встановленим ч.2 ст.2 КАС України та прийняті з порушенням положень Податкового кодексу України, а тому їх слід визнати протиправними і скасувати, задовольнивши позовні вимоги повністю.
Згідно з ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн, сплаченого згідно з квитанцією №106675546 від 024.09.2021.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 03 червня 2021 року №0470111-2413-1308 на суму 57,58 грн., №0470112-2413-1308 на суму 3277,37 грн., №0470113-2413-1308 на суму 5446.84 грн., № 0470114-2413-1308 на суму 8305,55 грн.. №0470115-2413-1308 на суму 2848,76 грн., всього на суму 19936,10 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, вул.Стрийська, 35, м.Львів, код ЄДРПОУ 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складене та підписане 23.12.2021.
Суддя Р.І. Кузан