23 грудня 2021 року
справа №380/6008/20
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення збитків, -
До Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач, ФГВФО), в якому позивач просить стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волков Олександр Юрійович та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 заподіяні збитки на загальну суму 14230,91 грн, з яких: пеня становить 6646,37 грн; 3% річних 1308,30 грн, інфляційні збитки 6276,24 грн.
Ухвалою судді від 03.08.2020 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення збитків.
23.12.2020 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2020 про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі №380/6008/20 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа №380/6008/20 повернулася до суду першої інстанції 21.01.2021.
Ухвалою від 29.01.2021 суддя залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме десять днів з дня вручення цієї ухвали. У встановлений строк позивач виконала ухвалу суду.
Ухвалою від 22.02.2021 суд задовольнив клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою від 22.02.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказала, що заподіяні їй збитки на загальну суму 14230,91 грн, з яких: пеня становить 6646,37 грн; 3% річних 1308,30 грн, інфляційні збитки 6276,24 грн, які вона просить стягнути в межах даної позовної заяви, є наслідком несвоєчасного повернення їй коштів на відшкодування гарантованої за вкладом суми у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок ФГВФО відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2017 у справі № 813/2845/17. Позивач вказує, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, тобто таке право на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Вважаючи у зв'язку з цим свої права порушеними, позивач звернулася до суду за судовим захистом.
Відповідач 08.04.2021 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що у статті 625 ЦК України, на яку посилається позивач у позові, визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. В свою чергу, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Представник відповідача також звертає увагу, що відповідно до пунктів 3, 5 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.
Крім цього, представник відповідача вказує, що строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» до 12.07.2021, документи про ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб не подавались. Таким чином, на час подання позовної заяви строк здійснення виплат владникам гарантованого відшкодування не сплинув. З врахуванням наведених обставин вважає, що у задоволені позовних вимог необхідно відмовити.
Суд зазначає, що розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з розпорядженням №12-р від 18.03.2021 «Про тимчасові посилені заходи попередження розповсюдження вірусного захворювання на COVID-19 в період посилення протиепідемічних заходів у Львівському окружному суді».
Позивач подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі.
Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового засідання. Клопотань про розгляд справи без участі їх представників до суду не надходило.
Суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
На підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 №14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.2016 №812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» призначено Ірклієнка Юрія Петровича .
13.06.2016 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №991, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» з 23.06.2016 до 22.07.2016 включно.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені ст. ст.37, 38, 47-52, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, ОСОБА_2 з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду №1702 від 01.09.2016 змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський».
Згідно з зазначеним рішенням всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», делеговано Волкову Олександру Юрійовичу з 05.09.2016.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду №265 від 24.01.2017 визначено повноваження уповноважених осіб Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський».
Згідно з зазначеним рішенням з 25.01.2017 повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені ст.ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку та повноважень, визначених п. 4, 5, 6 та 8 ч. 2 ст. 37, п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону, делеговано ОСОБА_3 .
Також відповідно до вищезазначеного рішення з 25.01.2017 уповноваженою особою Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» призначено Гриценка Володимира Володимировича.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду №383 від 08.02.2018 змінено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» та визначено її повноваження.
Згідно з зазначеним рішенням з 09.02.2018 відкликано повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», делеговані Гриценку Володимиру Володимировичу, та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» провідного юрисконсульта відділу розслідування протиправних діянь департаменту розслідування протиправних діянь ОСОБА_4 , якому з 09.02.2018 делеговано повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені пунктами 4, 5, 6 та 8 частини другої статті 37, пунктом 4 частини першої статті 48 Закону.
На підставі пункту 2 частини п'ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п'ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 21.06.2018 №1758 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» строком на два роки з 13.07.2018 до 12.07.2020 включно.
Згідно з зазначеним рішенням продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», ОСОБА_3 строком на два роки з 13.07.2018 до 12.07.2020 включно.
Також відповідно до вищезазначеного рішення провідному професіоналу відділу безпеки департаменту розслідування протиправних діянь ОСОБА_4 строком на два роки з 13.07.2018 до 12.07.2020 включно продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені пунктами 4, 5, 6 та 8 частини другої статті 37, пунктом 4 частини першої статті 48 Закону.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №311 від 11.02.2020 про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський».
Відповідно до зазначеного рішення уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» з 12.02.2020 призначено провідного професіонала з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Паламарчука Віталія Віталійовича, якому делеговані всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, у тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень щодо звернення до пов'язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з Законом прирівнюються до вкладів, та повноважень в частині організації реалізації активів банку.
З метою виконання всіх заходів, пов'язаних з ліквідацією ПАТ «Банк Михайлівський», передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п'ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 28.05.2020 №1014 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» на один рік з 13.07.2020 до 12.07.2021 включно.
Водночас, відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень щодо звернення до пов'язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів, та повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Паламарчуку Віталію Віталійовичу строком на один рік з 13.07.2020 до 12.07.2021 включно.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1139 від 18.06.2020 «Про деякі питання здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський». Відповідно до зазначеного рішення процедура ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» передбачає виконання заходів щодо управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів протягом п'яти років з дня початку процедури ліквідації банку.
Також рішенням продовжено визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» провідному професіоналу з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Паламарчуку Віталію Віталійовичу до моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ліквідація ПАТ «Банк Михайлівський» здійснюватиметься з урахуванням вимог Закону України від 13.05.2020 №590-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» (далі - Закон №590) та відповідно до частини п'ятої статті 44 Закону.
Рішення №1139 від 18.06.2020 прийняте з метою виконання всіх заходів, пов'язаних з ліквідацією ПАТ «Банк Михайлівський», передбачених Законом, та на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п'ятої статті 44, статті 48 Закону, підпункту 2 пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №590.
Повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень щодо звернення до пов'язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з Законом прирівнюються до вкладів, та повноважень в частині організації реалізації активів банку.
За таких умов, Фонд гарантування з 23.05.2016 здійснює заходи щодо виведення неплатоспроможного банку - ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку виключно відповідно до порядку, визначеного Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Так, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VІ встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання, немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Відповідно до частини 3 статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Зокрема, частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Крім того, відповідно до пункту 4 листа Міністерства юстиції України «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» від 26.12.2008 N 758-0-2-08-19, при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
За таких умов, виходячи з наведених положень Конституції України, рішення Конституційного Суду України та роз'яснень Міністерства юстиції України, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, яка міститься в постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі 6-2001цс15, відповідно до якого у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Крім того, відповідно до правових висновків Верховного Суду, що викладені в постановах від 08.02.2018 справа № 308/3282/15-ц, від 14.02.2018 справи № 761/20903/15-ц, № 553/2630/15-ц де суд зазначив, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банк вже було введено тимчасову адміністрацію та розпочату процедуру ліквідацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його вкладниками/кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Порядок задоволення майнових вимог вкладників та інших кредиторів банку також регулюється Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Як уже зазначалось вище, частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 справа №910/23398/16 зазначила, що згідно з системним аналізом норм пункту 6 статті 2, пункту 16 статті 2, підпунктів 1,2 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час дії тимчасової адміністрації та/або запровадження процедури ліквідації вимоги вкладників та інших кредиторів банку не задовольняються. При цьому кошти за вкладами, строк дії яких закінчився, та за договорами банківського рахунку, виплачуються в межах граничної суми відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за визначеною Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» процедурою.
Фонд гарантування є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Водночас слід зазначити, що Фонд гарантування не здійснює самостійно виведення банку з ринку, а делегує частину своїх повноважень Уповноваженій особі на здійснення тимчасової адміністрації/ліквідації банку.
Порядок відшкодування Фондом гарантування коштів за вкладами встановлюється Законом та «Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами», затвердженим Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14.
З приписів ст. ст. 26, 27 та 48 Закону та Розділів III і IV Положення № 14 слідує, що Фонд гарантування починає виплату коштів в межах гарантованої державою суми відшкодування (200 000,00 грн.) вкладникам неплатоспроможного банку, які включені в Загальний реєстр вкладників.
Відповідно до ст. 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.
У відповідності до ст. 27 Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Також, статтею 27 Закону встановлено, що Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:
1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;
3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;
4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;
5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу підстав, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
У Фонду гарантування відсутні будь-які первинні документи по вкладникам і тому при складанні Загального реєстру використовуються виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою Переліку вкладників.
Законодавство не покладає обов'язок на Фонд враховувати під час складання Загального реєстру інші документи, окрім Переліку рахунків вкладників.
Перелік, який складається Уповноваженою особою та Загальний реєстр, який затверджується Фондом гарантування, є різними за суттю, змістом та призначенням документами. Перелік складається уповноваженою особою Фонду, а Загальний реєстр вкладників Формується та затверджується Фондом на підставі Переліку. Перелік, який складається уповноваженою особою, по суті має характер попереднього документу, який надалі у формі Загального реєстру затверджується Фондом гарантування.
З наведеного також слідує, що Загальний реєстр не складається та не затверджується уповноваженою особою Фонду гарантування, як і Перелік вкладників не складається та не затверджується Фондом гарантування.
Оскільки Фонд гарантування є особою публічного права то в силу приписів ст. 19 Конституції України він має діяти виключно в межах повноважень, встановлених діючим законодавством, і за відсутності правових підстав не має права вчиняти будь-які дії, що не передбачені законом, або вчиняти їх передчасно (безпідставно).
Тобто, під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку.
Статтею 28 Закону передбачено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.
Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника).
Фонд не пізніше ніж за 30 днів до закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку публікує оголошення в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своєму офіційному веб-сайті про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування.
З наведеного слідує, що повноваження щодо формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування, та визначення сум, що підлягають відшкодуванню, покладені на Уповноважену особу Фонду.
Оскільки позивача не було включено до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2017 у справі № 813/2845/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про скасування рішення та зобов'язання вчинити ді- задоволено повністю.
21.09.2020 постановою Верховного Суду у справі №813/2845/17 касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Смолія Богдана Володимировича задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018 у справі № 813/2845/17 скасовано в частині скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича про визнання нікчемним переказу коштів (транзакція), здійснений ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19.05.2016 в сумі 23 203,60 грн, з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980-046-000234422 від 19.05.2016 на рахунки, що належить позивачу, а провадження у справі в цій частині закрито. В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018 у справі №813/2845/17 залишено без змін.
Суд звертає увагу на те, що на дату розгляду судом справи, на виконання рішення адміністративних судів уповноваженою особою було включено додаткову інформацію щодо позивача до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
Таким чином, позивачу було відшкодовано грошові кошти в межах гарантованої суми відшкодування за вкладом, які особисто отримано нею 11.06.2018 в розмірі 23203,60 грн через АТ «Універсалбанк», про що позивач також зазначає в позовній заяві.
Отже, відповідно до приписів Закону, Фонд гарантування виконав свій обов'язок в повному обсязі перед позивачем.
Щодо вимог позивача про стягнення трьох відсотків річних, інфляційних збитків та пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує грошове або не грошове зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою.
В свою чергу, за змістом положень ст.ст. 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних та інфляційної складової входить до складу грошового зобов'язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення, та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц суд прийшов до такого висновку: стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на не договірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
В свою чергу, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Крім того, підставою застосування передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
За правилами частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтями 251, 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Фонд виконує свої зобов'язання перед позивачем та несе відповідальність за їх невиконання виключно в межах, передбачених Законом.
Саме цим Законом визначено початок виплат вкладникам гарантованих сум відшкодування - в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для деяких банків - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку (частина 1 статті 28 Закону), та завершення - у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи (частина 7 статті 26, частина 3 статті 28 Закону).
Оскільки строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» - до 12.07.2021, документи про ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб не подавались.
Отже, на час подання позивачем позовної заяви строк здійснення виплат вкладникам гарантованого відшкодування не сплинув.
Суд також звертає увагу, що на момент розгляду даної справи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб відсутні відомості щодо ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський».
Крім цього, суд враховує, що відповідно до пунктів 3, 5 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, в розумінні ч. 2 ст. 22 ЦК України є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Заявляючи вимоги про стягнення з Фонду упущеної вигоди, позивачем не доведено наявності упущеної вигоди та її розміру.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що у разі якщо виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги), за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.
Вказана норма визначає права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) та застосовується у договірних відносинах між споживачем та виконавцем.
Між позивачем та відповідачем договірні відносини відсутні, оскільки свої обов'язки відповідач здійснює на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним нормативним актом.
Аналогічні висновки містить і Постанова Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 761/31569/16-ц.
У вказаній постанові зазначено, що частиною 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Оскільки під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування штрафних санкцій (пункт 3 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на його користь 3 % річних.
У зв'язку з викладеним Верховний Суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інфляційних витрат, трьох відсотків річних, упущеної вигоди та пені є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону та не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору підстави для розподілу такого відсутні.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в задоволені позову ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення збитків - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан