справа № 380/21395/21
23 грудня 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі - відповідач, Галицький відділ соціального захисту), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати недоплаченої грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Також просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2021 році він отримав разову грошову допомогу до 05 травня у розмірі меншому, ніж передбачено ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». На думку позивача, після прийняття Конституційним Судом України рішення № 3-р/2020 від 27.02.2020 він набув право на допомогу до 05 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, передбаченої ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вважаючи, що виплата допомоги у 2021 році здійснена не в повному обсязі, позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Однак відповідачем вищевказаного перерахунку не здійснено.
Ухвалою від 29.11.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 23.12.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі співвідповідача.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 96953 від 21.12.2021), у якому проти позову заперечив. В обґрунтування зазначив, що розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік був визначений у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» № 325 від 08.04.2021. Вказав, що рішенням Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України в частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, проте не внесено відповідних змін до нормативно-правових актів з метою забезпечення відповідного фінансування, що, в свою чергу, унеможливлює виконання такого рішення. Міністерством соціальної політики України проведено виплату шляхом перерахування коштів на зазначені цілі через Галицький відділ соціального захисту та виплачено позивачу разову грошову допомогу до 05 травня у розмірі 1491,00 грн, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 325 від 08.04.2021. За таких обставин вважає, що дії відповідача щодо виплати позивачу разової грошової допомоги до 05 травня у 2021 році відповідають вимогам чинного законодавства, відтак відповідач діяв у межах наданих йому повноважень, в порядку та у спосіб, передбачені чинним законодавством України. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.
Позивач, ОСОБА_1 , відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.09.2015 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, та, відповідно, має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993.
У 2021 році позивачу виплачено щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі 1491,00 грн, що підтверджується листом Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради № 260305-4017 від 27.08.2021.
Представник позивача звернувся до Галицького відділу соціального захисту із заявою щодо проведення перерахунку та виплати щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік позивачу як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Галицький відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради листом № 260305-4017 від 27.08.2021 надав відповідь, якою позивача повідомлено про відсутність підстав для здійснення перерахунку разової грошової допомоги.
Позивач не погоджується з такою бездіяльністю відповідача та вважає, що відповідачем порушено його право на отримання щорічної разової грошової допомоги у належному розмірі, відтак він звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовано приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII).
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-XII (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»» № 367-XIV від 25.12.1998) щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 (далі - Закон № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 12 Закону № 3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України № 10рп/2008 від 22.05.2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 3551-ХІІ фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Статтею 17-1 Закону № 3551-XII передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 05 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 05 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» № 79-VIII від 28.12.2014 (набрав чинності 01.01.2015) розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України в частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення № 10-рп/2008 від 22.02.2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин рішенням Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020 відновлено дію частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Разом з цим, Кабінетом Міністрів України відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України прийнято постанову «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» № 325 від 08.04.2021 (далі - Постанова № 325), якою передбачено, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується в таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4421 гривня; II групи - 3906 гривень; III групи - 3391 гривня; учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 гривня.
Відповідно до підпункту 41 п. 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 423 від 17.06.2015, Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 05 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Пунктами 2 та 3 Постанови № 325 установлено, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: 1) структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення); 2) структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - місцеві органи соціального захисту населення), центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).
Бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між місцевими органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що перераховують кошти за місцем отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання через відділення організації, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання, або на поточні рахунки уповноваженого банку (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у розмірах згідно з додатком до цього Порядку. Право на отримання грошової допомоги мають громадяни таких категорій (далі - отримувачі грошової допомоги) (п. 5 Постанови № 325).
Тобто, Міністерство соціальної політики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які і здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Таким чином, органами, уповноваженими здійснювати виплату щорічної грошової допомоги до 05 травня, є, у тому числі, управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача.
У межах цієї справи безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги позивачу як учаснику бойових дій у меншому розмірі, ніж встановлено Законом № 3551-XII, здійснив Галицький відділ соціального захисту, а тому саме дії відповідача щодо виплати допомоги до 05 травня позивачу, а не Міністерства соціальної політики України, слід оцінювати на відповідність критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Як зазначалося вище, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, з 27.02.2020 у позивача виникло право на соціальне забезпечення у розмірі, визначеному Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону № 367-XlV від 25.12.1998, яка передбачала розмір допомоги до 05 травня учасникам бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1082-IX від 15.12.2020 прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2021 року установлено у розмірі 1769 гривень.
Отже, з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 3-р/2020 від 27.02.2020 розмір разової грошової допомоги до 05 травня учаснику бойових дій у 2021 році становить 8845,00 грн. (1769,00 грн * 5). Виплата позивачу в 2021 році разової грошової допомоги у сумі 1491,00 грн не відповідає статті 12 Закону № 3551-ХІІ та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі.
При цьому суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів Закону № 3551-ХІІ.
Щодо посилань відповідача на неможливість здійснення своїх зобов'язань через ненадходженння коштів від головного розпорядника, то такі не ґрунтуються на вимогах закону та є безпідставними в силу того, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою, на що неодноразово наголошував Верховний Суд України у своїх рішеннях (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21-44а10).
На користь такого висновку свідчить також практика Європейського Суду, зокрема, відповідно до рішень ЄСПЛ Кечко проти України (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та Ромашов проти України (заява № 67534/01, пункт 43), відповідно до яких реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань є безпідставними.
Виходячи із визначених у частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій необхідно застосовувати не Постанову № 325, а Закон № 3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що щорічна разова грошова допомога до 05 травня у 2021 році повинна виплачуватися учасникам бойових дій у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 12 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІV. Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 05 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.
При вирішенні цієї справи суд в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права - Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІV, викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у зразковій справі № 440/2722/20.
Варто зазначити, що Кабінет Міністрів України, обмежуючи розмір грошової допомоги до 05 травня у 2021 році у Постанові № 325, всупереч правовій позиції Конституційного Суду України, викладеній у рішенні № 3-р/2020від 27.02.2020, зумовив ситуацію, де розпорядники бюджетних коштів, виконуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України, вимушені діяти з порушенням прав та гарантій осіб, на яких поширюються положення Закону № 3551-XII. Однак необхідність виконання відповідачем як розпорядником бюджетних коштів вимог Постанови № 325 не звільняє відповідача від відповідальності за порушення конституційного права позивача на належний соціальний захист.
Крім цього, Постанова № 325 прийнята відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України, однак така не надає повноважень Кабінету Міністрів України визначати розмір соціальних виплат, передбачених ст.ст. 12, 13 Закону № 3551-XII, та обмежувати соціальні гарантії громадян.
З урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у п'яти мінімальних пенсій за віком та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу як учаснику бойових дій щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу надавалася адвокатом Шпариком Назаром Ярославовичем на підставі договору про надання правничої допомоги від 01.06.2020 (далі - договір) та ордеру серії ВС № 1101594 від 11.10.2021.
Відповідно до пп. 1.1 п. 1 договору від 01.06.2021, укладеного між позивачем (клієнт) та адвокатом Шпариком Н.Я. (виконавець), виконавець зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Правничою допомогою в розумінні цього договору є захист інтересів клієнта у справі щодо перерахунку разової грошової допомоги для учасників бойових дій до 05 травня (пп. 1.2 п. 1 договору).
Зі змісту акта виконаних робіт від 08.12.2021 слідує, що виконавцем в інтересах замовника згідно з договором у повному обсязі виконано такі зобов'язання:
- підготовка та подання адміністративного позову щодо здійснення перерахунку грошової допомоги до 05 травня у 2021 році, в тому числі підготовка та подання заяви в інтересах клієнта щодо здійснення перерахунку грошової допомоги до 05 травня у 2021 році - 1 год.
Розрахунок здійснено відповідно до розміру погодинної ставки за надані послуги, що становить 1000,00 грн за годину надання адвокатом правничої допомоги. Загальний розмір витрат за надання правничої допомоги становить 1000,00 грн (1 год. * 1000 грн).
Доказів оплати послуг за договором позивач не надав.
Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20, згідно з яким КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Суд зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, понесених збитків, але і спонукання суб'єкта владних повноважень утримуватись від протиправних дій та бездіяльності.
Водночас, ураховуючи незначну складність цієї категорії справ, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, суд вважає, що підготовка і подання адміністративного позову не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України.
Таким чином, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та змісту наданих послуг, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами суд вважає, що стягненню з відповідача підлягають судові витрати на надання правничої допомоги в розмірі 300,00 грн, що є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, та їх обсягом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи вищевикладене, а також висновки Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, доказів понесення ним інших судових витрат матеріали справи не містять, відтак судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (79000 м. Львів вул. Ф.Ліста 5; код ЄДРПОУ 26181358) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
3. Зобов'язати Галицький відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 300 (триста) гривень 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.П. Качур