справа№380/14133/21
23 грудня 2021 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, оформленої листом від 15.03.2021 №10093/15-2021;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року у справі №380/9306/20 зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області належним чином підготувати (оформити) та подати до Міністерства внутрішніх справ України у встановлений законом строк висновок щодо виплати грошової допомоги та всі необхідні документи, передбачені Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року, щодо призначення та виплати грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв'язку із встановленням йому ІІІ-ої групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 для прийняття рішення про виплату чи відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №850.
Позивач вказує, що 03 лютого 2021 року на виконання вказаного рішення суду повторно звернувся до голови Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області з метою отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 та п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 третьої групи інвалідності.
Зазначає, що листом № 45 від 03.03.2021 Головне управління МВС України у Львівській області повідомило про те, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року у справі №380/9306/20, подані матеріали з відповідно складеним висновком було направлено до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги. У подальшому зазначені матеріали Міністерство внутрішніх справ повернуло до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області.
Однак зазначає, що у листі №10093/15-2021 від 15.03.2021 Департамент фінансово-облікової політики МВС України, повідомив, що за результатами повторного розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги Департамент фінансово-облікової політики МВС України повідомив про повернення матеріалів через наявність тих самих порушень на які було вказано у листі від 27.08.2020 №28355/15-2020, а саме матеріали щодо призначення ОСОБА_1 було повернуто на доопрацювання у зв'язку з виявленими порушеннями вимог пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи».
Позивач стверджує, що МВС України отримало і розглянуло повний та вичерпний пакет документів наданий ОСОБА_1 та скерований Ліквідаційною комісією ГУ МВС України у Львівській області, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суд від 30 грудня 2020 року у справі №3880/9306/20, відповідно до вимог п. 2 та п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або частково втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» та вважає, що протиправно відмовило позивачу в наданні матеріальної допомоги без законних на те підстав, які зазначено в листі №10093/15-2021 від 15.03.2021.
Ухвалою від 01.09.2021 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач, Міністерство внутрішніх справ України, щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказав, що за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 . Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України було встановлено, що медико-соціальну експертну комісію проведено з порушенням пункту 10, 16 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС.
Відповідач вважає вимогу щодо зобов'язання МВС України прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги втручанням в його дискреційні повноваження; вказує, що виплату такої допомоги має здійснювати ГУМВС України у Львівській області, орган, в якому проходив службу позивач, а не за кошти МВС України.
Просить суд відмовити у позові.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 з 16 вересня 1992 року по 30 серпня 2011 року проходив службу в органах внутрішніх справ.
Відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 10.02.2012 призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ».
09 грудня 2019 року під час первинного огляду гр. ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з травмою пов'язаною з виконанням службових обов'язків під час проходження служби в органах внутрішніх справ, що відображено у виписці з акту огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААБ № 330291 від 09.12.2019.
Згідно з довідкою серії 10 ААА №009073 від 09.12.2019 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого, ОСОБА_1 встановлено 55% втрати працездатності з них: 40% - травма пов'язана з виконанням службових обов'язків (1993р) та 15% - захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року у справі №380/9306/20 визнано протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо повернення без прийняття рішення по заяві ОСОБА_1 щодо нарахування, призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому ІІІ-ої групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, передбаченої ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції». Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області належним чином підготувати (оформити) та подати до Міністерства внутрішніх справ України у встановлений законом строк висновок щодо виплати грошової допомоги та всі необхідні документи, передбачені Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року, щодо призначення та виплати грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв'язку із встановленням йому ІІІ-ої групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року для прийняття рішення про виплату чи відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №850.
03 лютого 2021 року позивач повторно звернувся до голови Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області з метою отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 та п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 третьої групи інвалідності та долучено : довідку серії 10 ААА № 009073 від 09.12.2019 про результати визначення втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого; завірену копію виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 09.12.2019 до довідки серії 12 ААБ №330291; свідоцтво про хворобу № 453 від 11.08.2011; копію заяви від 05.02.2020; копію сторінок паспорта серії НОМЕР_2 та копію картки фізичної особи - платника податків; копію висновку службового розслідування від 11.06.1993 та довідки щодо передання інформації на УМВС України у Львівській області від 10.06.1993; акт № 107 форми Н-1 від 23.01.2020 та акт форми Н-5 без номера від 23.01.2020; картка реквізитів карткового рахунку; довідку з Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи» Обласна МСЕК №3» від 10.06.2020 №03-Л-13; довідку Львівської обласної дирекції ПАТ «НАСК «Оранта» від 28.05.2020 №1390-660; лист від 07.04.2020 №1077/2020 на №9638/21-2020 від 25.03.2020 МВС України ГУМВС у Львівській області.
Листом № 45 від 03.03.2021 Головне управління МВС України у Львівській області повідомило про те, що подані матеріали з відповідно складеним висновком було направлено до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги.
Згідно листа №10093/15-2021 від 15.03.2021 Департамент фінансово-облікової політики МВС України, повідомив, що «на виконання доручення державного секретаря МВС України О. Тахтая спільно з відповідальними підрозділами апарату Міністерства внутрішніх справ повторно розглянуло матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або частково втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015, що надані на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 у справі № 380/9306/20. За результатами повторного розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги Департамент фінансово-облікової політики МВС України повідомив про повернення матеріалів через наявність тих самих порушень на які було вказано у листі від 27.08.2020 №28355/15-2020, а саме матеріали щодо призначення ОСОБА_1 було повернуто на доопрацювання у зв'язку з виявленими порушеннями вимог пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи».
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виплату одноразової грошової допомоги у разі каліцтва працівника міліції регламентував Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-ХІІ (далі - Закон №565-ХІІ).
Так, відповідно до статті 23 Закону №565-ХІІ, в редакції Закону України від 13.02.2015 №208-VІІІ, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
З 07.11.2015 Закон України «Про міліцію» №565-ХІІ втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VІІІ (далі - Закон №580-VІІІ).
Абзацом третім пункту 15 розділу XI «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону №580-VІІІ визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Таким чином, норми статті 23 Закону №565-ХІІ мають переживаючу дію, а колишні працівники міліції мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю на підставі цього Закону в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію статті 23 Закону України «Про міліцію» Кабінет Міністрів України Кабінет Міністрів України 21.10.2015 прийняв постанову №850, якою затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).
Відповідно до статті 23 Закону України “Про міліцію” у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Порядком № 850 визначено (п.7), що працівник, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку № 850, та висновок щодо виплати грошової допомоги.
Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Згідно з пунктом 9 Порядку № 850 Міністерство внутрішніх справ в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Відповідно до пункту 14 Порядку №850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: - учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; - учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; - навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); - подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського регламентує статті 97 Закону №580-VІІІ. Відповідно до пункту 4) частини першої цієї статті одноразова грошова допомога в разі визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті. Частиною другою цієї статті визначено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009 затверджене Положення про медико-соціальну експертизу (далі - Положення №1317), яке визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (пункт 3 Положення №1317).
Відповідно до пункту 4 Положення №1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.
Згідно з пунктом 6 Положення №1317 висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов'язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.
Відповідно до пункту 10 Положення №1317 залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.
Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров'я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.
До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.
Згідно з пунктів 16,19 Положення №1317 голова лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я представляє хворого, що досяг повноліття, потерпілого від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, який направляється на комісію вперше, документи цієї особи у разі заочного проведення медико-соціальної експертизи. Для вирішення соціальних питань і створення з урахуванням ступеня втрати життєдіяльності та професії потерпілого спеціальних умов для виконання роботи запрошується представник власника підприємства, установи та організації, де працює хворий, що досяг повноліття, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, або представник уповноваженого ним органу та профспілкового комітету.
Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Пунктом 22 Положення №1317 визначено, що рішення Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, Кримської республіканської, обласних, центральних міських комісій (у тому числі в разі проведення огляду у складних випадках) приймається більшістю голосів членів комісій. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії. Член комісії, не згодний з прийнятим рішенням, викладає свою думку в письмовому вигляді, яка додається до акта огляду. На вимогу такого члена комісії акт огляду надсилається МОЗ.
Відповідно до норм пункту 24 Положення №1317 комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
Видача особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, виписки з акта огляду комісії на руки забороняється.
Судом встановлено, що 09 грудня 2019 року під час первинного огляду гр. ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з травмою пов'язаною з виконанням службових обов'язків під час проходження служби в органах внутрішніх справ, що відображено у виписці з акту огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААБ № 330291 від 09.12.2019.
Згідно з довідкою серії 10 ААА №009073 від 09.12.2019 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого, ОСОБА_1 встановлено 55% втрати працездатності з них: 40% - травма пов'язана з виконанням службових обов'язків (1993р) та 15% - захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Позивач з покликанням на ці обставини повторно звернувся із заявою/рапортом щодо призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги до органу, в якому проходив службу (ГУ МВС у Львівській області).
ГУ МВСУ у Львівській області за результатом розгляду поданої ОСОБА_1 заяви/рапорту сформувало висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до рішення суду від 30 грудня 2020 року у справі №380/9306/20, який разом із доданими заявником документами направило МВС України для прийняття відповідного рішення.
МВС України за результатом опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги та на виконання судового рішення від 30 грудня 2020 року у справі №380/9306/20 відмовив в призначенні одноразової грошової допомоги листом №10093/15-2021 від 15.03.2021, у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС з підстав не залучення до складу комісії представників закладів охорони здоров'я МВС при проведенні медико-соціальної експертизи заявника та повторно повернув надані позивачем матеріали.
Суд наголошує, що рішенням Львівський окружний адміністративний суд від 30 грудня 2020 року у справі №380/9306/20 вже визнав протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо повернення без прийняття рішення щодо нарахування, призначення та виплати одноразової грошової допомоги та зобов'язав Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області належним чином підготувати (оформити) та подати до Міністерства внутрішніх справ України у встановлений законом строк висновок щодо виплати грошової допомоги та всі необхідні документи для прийняття рішення про виплату чи відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №850.
Суд звертає увагу відповідача, що повернення матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги Порядком №850 не передбачено.
Порядком №850 передбачено прийняття за результатами розгляду документів рішень: про призначення або про відмову у призначенні грошової допомоги.
Згідно норм пункту 9 Порядку №580 визначено, що МВС приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги.
Пункт 14 Порядку №580 містить вичерпні підстави, за яких призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються. Це, зокрема, якщо інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги. Затверджений посадовою особою відповідача висновок таких підстав не містить.
Суд вважає безпідставним посилання відповідача на ту обставину, що при проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучались.
Суд враховує інформацію, надану в листі №171 від 22.04.2021 Департаменту охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи», а саме на виконання п.10 Положення про медико-соціальну експертизу», листа державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 07.10.2020 року та відповідно до наказу головного лікаря-головного експерта: Обласній МСЕК №1 та №3 проводити медико-соціальну експертизу службовців, колишніх службовців та пенсіонерів Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії України за участі уповноважених представників від ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», заступника начальника установи з медичних питань-лікаря Кушнір-Гукової Лідії та заступника начальника лікарні (з поліклінікою) з ЕТН-лікаря Лисенка Любов Іванівни. Проте на засідання обласної МСЕК № 3, яке відбулось 11.01.2021 року, представник ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» не з'явились.
Отже, представник закладу охорони здоров'я МВС від ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» входить до складу комісії Обласної МСЕК, тому твердження відповідача на обґрунтування своєї позиції є хибними.
При цьому суд зазначає, що позивач не впливає на формування складу комісії та її фактичний склад, а також процедуру прийняття нею рішень; з наданої позивачу довідки згадану інформацію встановити неможливо, оскільки довідка містить підпис лише голови МСЕК.
Суд вважає, що МВС України не повинно покладати негативні наслідки неявки свого представника на засідання МСЕК на особу, що проходить експертизу. Суд враховує, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах щодо оскарження рішень медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб. Разом з тим, відповідач не надав суду доказів оскарження ним і скасування в судовому порядку рішення МСЕК про встановлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС.
Враховуючи тривалість строку, що минув від дати звернення ОСОБА_1 про отримання допомоги (з травня 2020 року), МВС України мало достатньо часу для оскарження результатів медико-соціальної експертизи, проте не скористалося такою можливістю.
За таких обставин відповідач не довів, що рішення МСЕК є протиправним, а отже - таке рішення є для нього обов'язковим при прийняття рішення щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням третьої групи інвалідності за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС, у зв'язку з слід визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, оформленої листом від 15.03.2021 №10093/15-2021.
Позивачу встановлено третю групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з проходженням служби в ОВС. Відповідно до підпункту 2) пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи. Ефективним способом захисту прав позивача є зобов'язання МВС України прийняти відповідно до норм Порядку №850 рішення про призначення та виплату позивачеві одноразової грошової допомоги за заявою/рапортом від 26.05.2020 у зв'язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, виходячи із 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахування вищенаведеного та встановлених судом фактичних обставин справи суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому такі слід задовольнити.
Враховуючи наведене судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України належить стягнути на користь позивача з Міністерства внутрішніх справ України, за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 908,00 грн.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат.
Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судом встановлено, що 05.04.2021 між позивачем та АО «Ті Енд Партнерс» укладено Договір про надання правової допомоги.
Згідно з долученого акта від 16.11.2021, на підставі договору про надання правової допомоги, адвокат виконав, а замовник прийняв надані послуги вартість яких становить за 13 год = 18000 грн.
Згідно вказаного акта, представник позивача надав детальний опис робіт, а саме :
« 1. Підготовка, написання і подача позовної заяви - 9 (дев'ять) робочих годин = 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).
Метою звернення Клієнта до суду за захистом своїх законних прав та інтересів було визнання протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України щодо призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності III групи та зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
В межах підготовки написання позовної заяви було здійснено вивчення матеріалів справи, зокрема рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/9306/20 від 30 грудня 2020 року, акт розслідування нещасного випадку (аварії), що стався 13 червня 1993 року форми Н-5, висновок службового розслідування від 11 06.1993 року, рапорт від 10.06.1993 року, звернення до начальника ДУ «ЇМО МВС України по Львівській області» від 23 12.2019 року, відповідь Територіального медичного об'єднання МВС України у Львівській області № 33/34/1423 від 28.12.2019, заяву до ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області від 05.02.2020 року лист від 07.04.2020 року №11221/15-2020, відповідь на адвокатський запит від 09,04.2021 року №33/34-597, відповідь на адвокатський запит від 22.04,2021 року №171, відповідь на адвокатський запит від 18.06.2021 року №33/34-2326, відповідь на звернення від 07.06 2021 року №Л-14396/33 та ряд інших документів, що були додані до позовної заяви (3-робочі години).
При підготовці до написання позовної заяви Адвокатський об'єднанням через Адвоката Заваду Тараса Романовича здійснено аналіз правового регулювання правовідносин щодо отримання відповідної одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, зокрема Закон України «Про міліцію». Закон України -«Про національну поліцію», постанову Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №060, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівників міліції, Положення про медико-соцізльну експертизу, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317. Також було вивчено судову практику, що необхідна для подання позовної заяви: рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05,04,2005 року, рішення Європейського суду з прав людини від 06 вересня 1978 року у справі «Класе та інші проти Німеччини», Постанову Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1485а 15, Постанову Верховного Суду України від 16.04.2016 року у справі №826/4418/14, постанову Верховного Суду України аід 14 березня 2017 року у справі П/800/559/16, постанову Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі №800/473/17,Постанову Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №640/21330/18 (2 робочі години).
В результаті проведеного аналізу судової практики, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, проаналізувавши законодавство, визначено спосіб захисту порушених прав Клієнта, а саме:
1) Визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, оформленої листом від 15.03.2021 №10093/15-2021
2) Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (Код ЄДРПОУ; 00032684; місцезнаходження: 01024, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГОМОЛЬЦЯ, будинок 10) прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідностіЗ)
Для написання позовної заяви, викладення обставин справи, формування позовних вимог, її редагування по стилістиці, формування та опису всіх додатків, оформлення копій документів у відповідності до вимог КАС України було витрачено 4 робочі години.
2. Підготовка, написання та подача відповіді на відзив - 4 (чотири) робочі години = 8000,00 грн (вісім тисяч гривень).
При підготовці написання було проаналізовано відзив Міністерства внутрішніх справ України від 05 жовтня 2021 року (вих № 12/6-5561) та вивчено всі обставини справи та аргументи, на які посилався Відповідач у відзиві (1 робоча година)
Оцінивши всі обґрунтування та заперечення, що подані у відзиві на позовну заяву, було сформовано відповідь на відзив, зокрема обґрунтовувалось, що твердження Міністерства внутрішніх справ України були безпідставними та не відповідали нормам законодавства.
Крім того, у відповіді на відзив заперечувались такі твердження Відповідача:
1) Щодо того, що позовна вимога ОСОБА_1 про зобов'язання МВС України прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги суперечить нормам Порядку №850.
2) Щодо посилання Відповідача на те, що питання прийняття рішення за наслідками розгляду заяви позивача про призначення Позивачу спірної грошової допомоги має дискреційний характер.
3) Щодо заперечень Відповідача про питання витрат на правову допомогу
Для написання відповіді на відзив, редагування по стилістиці та способу викладення обставин та тверджень було витрачено 3 робочі години.»
Згідно рахунку-фактури №1 від 16.11.2021 на підставі договору про надання правової допомоги №267 від 05.04.2021 та акта про надання правової допомоги №01 від 16.11.2021, оплата наданої правової допомоги становить 18 000, 00 грн.
Відповідач подав заперечення до суду щодо розміру витрат на правничу допомогу, вважаючи таку не співмірною із складністю справи.
Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до частини п'ятої статті 242 КАС України також враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На переконання суду, розмір понесених витрат на правничу допомогу в сумі 18000,00 грн по даній справі є значно завищеним та не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
Відповідно до частин дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У даному випадку суд зазначає, що дана справа згідно положень статей 4, 12, 262 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.
Вказаний обсяг виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом, суд вважає завищеним, оскільки дана справа незначної складності з сталою правовою позицією та не потребує значної затрати часу на вказані роботи.
Також, судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.
Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд враховує під час вирішення такого питання.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “East/WestAllianceLimited” проти України”, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “Ботацці проти Італії” (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
З огляду на вказані обставини справи, суд вважає, що визначений проміжок часу у підготовці даного позову та вартістю таких послуг у розмірі 18000 грн за наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень з аналогічних спорів не є співрозмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
При цьому, судом при вирішенні питання щодо розміру судових витрат на правничу допомогу адвоката у цій справі враховано мінімальну ставку гонорару адвокатів за підготовку позовної заяви в адміністративних справах (яка складає не менше 2000 грн), які затверджені відповідними Радами адвокатів різних регіонів, незначну складність даної справи та наявну судову практику у вказаній категорії справ, розміщену в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, також враховуючи предмет позову, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 6000,00 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
ухвалив :
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, оформленої листом від 15.03.2021 №10093/15-2021.
3. Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (вул. Богомольця 10, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ : 00032684) прийняти рішення відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення Інвалідності працівника міліції" про призначення та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП : НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, виходячи із 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП : НОМЕР_1 ) з Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця 10, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ : 00032684) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 908,00 (дев'ятсот вісім) гривень, 00 копійок.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП : НОМЕР_1 ) з Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця 10, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ : 00032684), за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн (шість тисяч) гривень, 0 копійок.
6. В іншій частині стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 12000 грн - відмовити.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складений 23.12.2021.
Суддя Коморний О.І.