21 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 927/934/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Зуєва В. А.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивача - не з'явилися,
відповідачів - не з'явилися,
третьої особи -не з'явилися,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Чернігів"
про ухвалення додаткової постанови
за позовом Чернігівської міської ради
до державного реєстратора Комунального підприємства "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради Александренко Л. В., Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Чернігів"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національний університет "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка
про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності,
У жовтні 2020 року Чернігівська міська рада звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до державного реєстратора Комунального підприємства "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради (далі - державний реєстратор КП "Чернігівське МБТІ") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Чернігів" (далі - ТОВ "СК "Чернігів") про: визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора КП "Чернігівське МБТІ" про реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 02.05.2018, індексний номер 40890306, на підставі якого зроблено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності ТОВ "СК "Чернігів" на незавершене будівництво-недобудоване приміщення літ. "А-2" загальною площею 347 м2 з прибудовою літ. "А1-1" загальною площею 253,8 м2, літ. "А2-1" загальною площею 72,4 м2, літ. "А3-1" загальною площею 21,7 м2, льодове поле загальною площею 2 422,8 м2, розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного, 14 (далі - об'єкт незавершеного будівництва); припинення права власності ТОВ "СК "Чернігів" на об'єкт незавершеного будівництва.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.01.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.01.2021 скасовано частково, викладено резолютивну частину рішення в редакції постанови апеляційного суду. У решті позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 04.11.2021 касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "СК "Чернігів" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 у справі № 927/934/20, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито. Касаційну скаргу ТОВ "СК "Чернігів" задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 у справі № 927/934/20 скасовано, рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.01.2021 залишено в силі. Стягнуто з Чернігівської міської ради на користь ТОВ "СК "Чернігів" судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 3408, 00 грн. Доручено Господарському суду Чернігівської області видати відповідний наказ на виконання цієї постанови.
10.12.2021 (подано 07.12.2021) до Верховного Суду надійшла заява від ТОВ "СК "Чернігів" про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат, а саме стягнення з Чернігівської міської ради на користь ТОВ "СК "Чернігів" витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 24 000,00 грн, з яких 12 000,00 грн у суді апеляційної і 12 000,00 грн у суді касаційної інстанції.
Розглянувши цю заяву, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення з огляду на таке.
За змістом пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (статті 124 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 зазначеного Кодексу витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання щодо обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72); (пункти 5.34, 5.40, 5.41, 5.42, 5.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Вирішуючи названу заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено в документи інформації щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас згідно із частиною першою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 76- 79 зазначеного Кодексу.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, під час подачі відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "СК"Чернігів" було заявлено клопотання про стягнення з Чернігівської міської ради 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції і додано договір про надання правничої допомоги та послуг адвоката ТОВ "СК "Чернігів" у Північному апеляційному господарському суді від 08.04.2021 у справі № 927/934/20 , а також квитанцію від 12.04.2021 про сплату 6000 грн.
За змістом пункту 1.1 зазначеного договору адвокат зобов'язаний надати правову допомогу ТОВ "СК "Чернігів", а саме представляти його права і законні інтереси у ході розгляду Північним апеляційним господарським судом справи № 927/934/20.
Пунктом 5.2.1 договору від 08.04.2021 передбачено, що за надану правову допомогу та послуги адвоката в ході розгляду судом апеляційної інстанції цієї справи клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 12 000,00 грн двома частинами: 6000,00 грн в день подання відзиву на апеляційну скаргу та 6000,00 грн до 12.05.2021.
18.05.2021 до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "СК "Чернігів" надійшло клопотання про подання доказів понесених витрат на правничу допомогу, що були заявлені у відзиві на апеляційну скаргу та додано квитанцію від 12.05.2021 про сплату 6000,00 грн.
При зверненні з касаційною скаргою до Верховного Суду ТОВ "СК "Чернігів" додало договір про надання правничої допомоги та послуг адвоката ТОВ "СК "Чернігів" у Верховному Суді від 29.07.2021 у справі № 927/934/20 та квитанцію від 29.07.2021 про сплату 6000,00 грн.
Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору адвокат зобов'язаний надати правову допомогу ТОВ "СК "Чернігів", а саме представляти його права і законні інтереси у ході розгляду Верховним Судом справи № 927/934/20.
Пунктом 5.2.1 договору від 29.07.2021 передбачено, що за надану правову допомогу та послуги адвоката в ході розгляду судом касаційної інстанції цієї справи клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) у сумі 12 000,00 грн двома частинами: 6000,00 грн в день підписання даного договору від 29.07.2021 та 6000,00 грн протягом 5 календарних днів з дня отримання ухвали суду про відкриття касаційного провадження.
05.10.2021 надійшло клопотання від ТОВ "СК "Чернігів" про подання доказів щодо понесених витрат на професійну допомогу, що були заявлені в касаційній скарзі, та додано квитанцію від 01.10.2021 про сплату 6000,00 грн.
Дослідивши заяву ТОВ "СК "Чернігів" щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та докази на підтвердження цих витрат (договір про надання правничої допомоги та послуг адвоката ТОВ "СК "Чернігів" у Північному апеляційному господарському суді від 08.04.2021 у справі № 927/934/20, квитанцію від 12.04.2021 про сплату 6000 грн, квитанцію від 12.05.2021 про сплату 6000,00 грн, договір про надання правничої допомоги та послуг адвоката ТОВ "СК "Чернігів" у Верховному Суді від 29.07.2021 у справі № 927/934/20, квитанцію від 29.07.2021 про сплату 6000,00 грн та квитанцію від 01.10.2021 про сплату 6000,00 грн та наявні ордера на надання правничої (правової) допомоги в матеріалах справи, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю), Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, оскільки надані ТОВ "СК "Чернігів" докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування Судом витрат позивача на професійну правничу допомогу в судах апеляційної та касаційної інстанцій в розмірі 24 000,00 грн за рахунок Чернігівської міської ради, позаяк цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до суду касаційної інстанції не надійшло.
Враховуючи викладене, а також те, що касаційну скаргу ТОВ "СК "Чернігів" задоволено, постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 у цій справі скасовано, рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.01.2021 залишено в силі, то з Чернігівської міської ради на користь ТОВ "СК "Чернігів" підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 24 000,00 грн, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної та касаційної інстанцій.
Керуючись статтями 123, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Чернігів" про ухвалення додаткової постанови у справі № 927/934/20 задовольнити.
2. Стягнути з Чернігівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Чернігів" 24 000,00 (двадцять чотири тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної та касаційної інстанцій.
3. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати наказ на виконання цієї додаткової постанови.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
В. А. Зуєв